Справа № 22ц-
366/2011 Головуючий
у 1 інстанції Попова С.А.
Категорія
2
Доповідач Баркова Л.Л.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ
УКРАЇНИ
22 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних
справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Баркової Л.Л.
суддів Кучерявої В.Ф., Ткаченко Т.Б.
при секретарі: Ушаковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі
справу за позовом ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради
про визнання права власності на самочинно переобладнану квартиру
за апеляційною скаргою заінтересованої особи ОСОБА_4 на
рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області
від 8 липня 2005 року
в с т а н о в и л а :
У травні 2005 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом
про визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 в місті Маріуполі, яку вона в цілях підвищення благоустрою
переобладнала без належного дозволу із чотирьохкімнатної у двокімнатну.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 8 липня
2005 року позов ОСОБА_2 було задоволено та визнано за нею право
власності на переобладнану із чотирьохкімнатної у двокімнатну квартиру НОМЕР_1,
загальною площею 78,8 кв.м., у тому числі жилою площею 33,8 кв.м. за адресою:
АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати і в
задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом
норм матеріального права та порушення положень процесуального закону. Вважає,
що цим рішенням порушено його права, оскільки в період 2002-2008 років він
перебував з позивачкою у цивільному шлюбі, спірну квартиру купив за власні
кошти, але після погіршення сімейних стосунків остання в листопаді 2009 року
вигнала його із квартири за допомогою працівників міліції, позбавивши права
користування. За захистом своїх прав він звернувся до суду де і дізнався про
незаконне рішення суду.
У відповідності з вимогами ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд
розглядає справу у відсутності представника відповідача Маріупольської міської
ради, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи .
Заслухавши суддю доповідача, пояснення ОСОБА_4, його представника,
адвоката ОСОБА_5, які просили скаргу задовольнити, позивачку ОСОБА_2,
яка просила про її відхилення, дослідивши матеріали справи та обговоривши
доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає
задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову
у задоволенні в позові з таких підстав.
У відповідності з положеннями статті 213 ЦПК України рішення суду
повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши
всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих
обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,
підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції
виходив з того, що переобладнання квартири не порушує інтереси власників інших
квартир багатоповерхового будинку та відповідає санітарно-технічним вимогам і
правилам експлуатації будинку, а тому є підстави для визнання за позивачкою
права власності на неї.
Проте погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він не
відповідає цим положенням закону.
Як вбачається зі справи, позивачка звернулася до суду з позовом про
визнання за нею права власності на самочинно переобладнану квартиру НОМЕР_1,
загальною площею 78,8 кв.м., у багатоповерховому будинку, розташованому за
адресою: АДРЕСА_1 яка належить їй на підставі
договору купівлі продажу, нотаріально посвідченого 02.12. 2003 року.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 зазначала, що за
дозволом щодо переобладнання квартири вона до відповідних органів не
зверталась, із двох жилих кімнат, розміром 12,3 кв.м. та 12,2 кв.м. обладнала
одну жилу кімнату, площею 24,2 кв.м. та збільшила кімнату, жилою площею 8 кв.м.
до розміру в 9,6 кв.м., а із кімнати, жилою площею 17,1 кв.м. обладнала кухню,
зменшила розмір коридору, в якому влаштувала новий туалет поруч з ванною
кімнатою, збільшивши її у розмірах за рахунок туалету, який був у квартирі до
переобладнання.
Із пояснень позивачки вбачається, що внаслідок переобладнання та
перепланування квартири були змінені інженерні конструкції в квартирі,
закладені та влаштовані нові дверні прорізи, перенесені перегородки.
При розгляді справи в апеляційному суді позивачка не заперечувала, що з
ОСОБА_4 перебувала у цивільному шлюбі і той оспорює в суді договір купівлі
продажу спірної квартири та її право власності на цю квартиру.
Факт самочинного переобладнання квартири підтверджується висновками
будівельно-технічної експертиза від 6.06.2005 року./а.с.12-13/
У відповідності з положеннями статті 3 ЦПК України кожна особа має право
в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх
порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.2 статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд
здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного
цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших
квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-
технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Переобладнання або перепланування житлового будинку (квартири), що належить
громадянинові на праві приватної власності, відповідно до ст.152 ЖК України
провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
Пунктом 19 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при
будинковими територіями, затверджених постановою Кабінету міністрів України
від 08 жовтня 1992 року №572 ( в редакції від 31.07.1995 року) передбачено, що
переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів та
лоджій власниками квартир, наймачами й орендарями може проводитися лише з метою
поліпшення благоустрою квартири за відповідними проектами без обмеження
інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку, з дозволу власника
будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому
порядку.
Відповідно до пункту 1.4 Правил утримання жилих будинків та при
будинкових територій, затверджених наказом Державного комітету Цкраїни з питань
житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, зареєстрованих
в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №927/11207, переобладнання і
перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень
дозволяється роботи після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради
народних депутатів відповідно до законодавства. Переобладнання містить у собі
улаштування індивідуального опалення або іншого інженерного обладнання,
перенесення нагрівальних сантехнічних і газових приладів, влаштування і
переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. До елементів
перепланування належить: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і
влаштування дверних прорізів, тощо.
Порядок та умови надання дозволу на реконструкцію, перепланування та
переобладнання житлових приміщень у будинках, квартирах у місті Маріуполі
затверджено Положенням, затвердженого Рішенням виконкому Маріупольської
міської ради від 15.03.2003 року, №45. наказом Держбуду України від 5 грудня
2000 року №273.
Цим положенням встановлено, що дозвіл на переобладнання житлових приміщень з
метою поліпшення умов проживання заявник розробляє проектно-кошторисну
документацію з залученням організацій і фахівців, що мають відповідну ліцензію,
і погоджує її з власником домобудівні та органу опіки і піклування, якщо в
квартирі, що підлягає переобладнанню чи реконструкції, проживають неповнолітні
члени родини. Після закінчення робіт з переобладнання заявник звертається у
відповідні районні адміністрації міської ради з заявою про приймання виконаних
робіт, якою встановлюється порядок приймання. Після приймання виконаних робіт з
переобладнання районною адміністрацією міської ради заявник звертається в бюро
технічної інвентаризації, яке вносить зміни в технічний паспорт приміщення.
Проте суд першої інстанції в порушення наведених вимог матеріального
права та положень процесуального закону, належним чином не встановивши
обставини справи, не залучивши належного відповідача в особі Жовтневої
районної адміністрації Маріупольської міської ради та не звернувши уваги на
те, що представником міської ради позов визнавався, що свідчить про
відсутність між сторонами спору і порушень прав позивача, не встановивши
третіх осіб, прав та інтересів яких торкається переобладнання квартири та не
залучивши їх до участі у справі і не з’ясувавши у них чи не порушує воно
інтереси цих осіб, а також не з’ясувавши додержання позивачем встановленого
порядку переобладнання квартири, безпідставно задовольнив позовні вимоги, що
відповідно до ч.3 статті 303, статті 309 ЦПК України є безумовною підставою для
скасування оскаржуваного рішення.
З огляду на наведене колегія суддів вважає за необхідне рішення суду
скасувати та в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 8 липня
2005 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Маріупольської міської
ради про визнання права власності на самочинно переобладнану квартиру за
адресою:АДРЕСА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути
оскаржене протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.
Судді