Справа 22а-3735/11                                 Головуючий у 1 інстанції Маловічко З.О.

Категорія 10.3.1                                                   Доповідач Тимченко О.О.

                                                У Х В А Л А

                                    І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                  12  квітня  2011  року                           м. Донецьк

      Апеляційний суд Донецької області в складі:

                   головуючого                            Новікової Г.В.,

      суддів                                  Янчук Т.О.,  

                                   Тимченко О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України   в місті Дебальцеве  Донецької області   на рішення   Дебальцевського  міського  суду Донецької області  від 21 грудня 2009 року по  справі за позовом ОСОБА_2 до   управління Пенсійного фонду України   в  місті Дебальцеве  Донецької області  про визнання неправомірною відмову органу Пенсійного фонду України у виплаті недоотриманої суми підвищення  пенсії та про стягнення недоотриманої  суми  підвищення  пенсії та зобов’язання  проводити  виплату підвищення  до пенсії ,-    

                                                                В С Т А Н О В И В:

           Рішенням   Дебальцевського міського  суду Донецької області від 21 грудня  2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково: визнано відмову  Управління  Пенсійного фонду  України в м. Дебальцеве  Донецької області в частині  не нарахування  щомісячної доплати до пенсії у розмірі  30 %  мінімальної пенсії  за віком  з 09.07.2007  року  по 31.12.2007 року  та з 22.05.2008 року   неправомірною, зобов’язано відповідача   здійснити нарахування та виплату   йому     підвищення  до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей      війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року  по 30.09.2008 року, з 01 жовтня 2008 року з урахуванням фактично здійсненних виплат.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в місті Дебальцеве Донецької області  просить  рішення  суду скасувати, ухвалити нове рішення з тих підстав, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини справи та порушено вимоги матеріального права.  

            Судом першої інстанції встановлено, що позивач відноситься до соціальної групи «діти війни», перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію  та має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ураховуючи  положення  п.1 Закону  України «Про  внесення  змін  до  розділу 12 «Прикінцеві  положення» Закону  України «Про  судоустрій і  статус суддів» щодо  передачі  справ  пов’язаних  із  соціальними  виплатами  від 02.12.2010  року  справа  розглядається за  правилами КАС  України.  

      З обставин справи вбачається, що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до соціальної групи «діти війни». Факт перебування позивача на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України в   м. Дебальцеве  Донецької області визнано відповідачем, який сплачує йому пенсію та додатково нараховує щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

    Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

        Ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна  соціальна  допомога,  що  виплачується  замість  пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

   Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року», призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

  Ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка  виплачується  замість  пенсії,  відповідно до статті 6 Закону України  «Про соціальний   захист  дітей  війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

      Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнані такими, що не відповідають Конституції України,  положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року» щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

      Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

  Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано неконституційними.

   Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів  при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

  Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

  Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року , з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2008 року та з 01 жовтня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2007 року.

  Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2008 року та з 01 жовтня 2008 року в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є обґрунтованими.  

  Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути взяті до уваги.  

  Виплата позивачу підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не є правильною.

  За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем норм вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

 Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

При встановленні зазначених фактів і постановлені рішення судом правильно встановлено обставини справи, не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.

У відповідності до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.  

Керуючись ст.ст.197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

  У Х В А Л  И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в місті Дебальцеве  Донецької області   залишити без задоволення.

 Рішення   Дебальцевського  міського суду Донецької області  від 21 грудня 2009 року  залишити без змін.

             Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.  

             Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

 Головуючий :              

Судді: