3
Справа № 22ц –
2685 Головуючий
1 інстанції Жамбровський С.І.
Категорія
32
Доповідач Висоцька В.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 березня 2011 року
м. Донецьк
Апеляційний суд
Донецької області
в складі: Головуючого Висоцької В.С.
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В
при секретарі Муравченко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вугледарі
Донецької області на рішення Вугледарського міського суду Донецької області
від 07 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вугледар
(далі Фонд) Донецької області про відшкодування моральної шкоди
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від
07 лютого 2011 року позов ОСОБА_4. до відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійних захворювань України в м. Вугледар про відшкодування моральної
шкоди задоволений частково, на користь позивача з відповідача стягнуто
моральну шкоду у розмірі
3 000 гривень.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань
України в м. Вугледар Донецької області просить скасувати рішення суду,
ухвалити нове про відмову в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди,
оскільки висновком МСЕК не встановлений факт спричинення позивачу моральної
шкоди, позивач не надав суду доказів завдання йому моральної шкоди, судом
дана невірна оцінка глибини фізичних і моральних страждань позивача у зв’язку з
трудовим каліцтвом.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 підтримав
скаргу.
Позивач ОСОБА_4. до суду не з’явився, в письмовій заяві просив
розглядати справу у його відсутності, заперечував проти задоволення апеляційної
скарги.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що позивачу завдано
моральну шкоду трудовим каліцтвом : він не може вести звичайний спосіб життя,
порушені його нормальні життєві зв’язки, вимагають від нього додаткових зусиль
для організації свого життя. Оскільки по справі встановлено втрату позивачем
10% професійної працездатності, суд визначив та стягнув із відповідача 3 000
грн. моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи,
апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення
суду залишенню без змін з наступних підстав.
За змістом ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, які діяли на
час виниклих правовідносин, на Фонд соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обовязок
відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду за наявності факту
заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять яких-небудь інших
додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги про відсутність наявностї факту заподіяння позивачу
моральної шкоди спростовуються матеріалами справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_4. з 09 серпня 1982
року знаходився в трудових відносинах з шахтою «Південнодонбаська №1», що
підтверджено копією трудової книжки (а.с. 5-6).
20 лютого 1995 року під час виконання трудових обов’язків ГРОЗ 5-го розряду
з ним стався нещасний випадок на виробництві – куском породи травмована ліва
нога, про що складено акт ф.Н-1 (а.с.7-8).
Відповідно до висновку МСЕК від 18 травня 2004 року позивачу вперше
встановлена стійка втрата працездатності 10 % у зв’язку з зазначеною травмою
безстроково ( а.с. 10).
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача
права вимагати відшкодування моральну шкоди, заподіяної здоровю, за нормами
Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у справі висновку МСЕК про
завдання моральної шкоди позивачу не відповідають вимогам п.3 ст.34 Закону
України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності», згідно з яким моральна (немайнова) шкода відшкодовується
потерпілому за його заявою з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та
за поданням відповідного висновку медичних органів лише у тому випадку, коли
потерпілому не була спричинена втрата професійної працездатності.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної
шкоди, суд урахував, що трудовим каліцтвом позивачу завданий фізичний біль,
він не може вести звичайний спосіб життя, що призвело до порушення її
нормальних життєвих зв’язків, вимагає від нього додаткових зусиль для
організації свого життя й з дотриманням вимог ч.3 ст.34 Закону України Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності
та врахувавши конкретні обставини справи, визначив таке відшкодування в
розмірі 3 000 грн. та навів в рішенні відповідні мотиви стягнення саме такого
розміру.
Визначена судом сума відповідає характеру та ступеню моральних страждань
позивача, конкретним обставинам справи та підстав для її зменшення не
вбачається.
Право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати
працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня
встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.
Судом встановлено, що втрата 10% професійної працездатності у зв’язку з травмою
була вперше встановлена позивачу висновком МСЕК від 18 травня 2004 року.
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до
набрання чинності як Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік
так і Законом України „Про Державний бюджет на 2007 рік та Законом України
„Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23 лютого 2007 року.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно – правові акти не
мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або
скасовують відповідальність особи.
Також відповідно до ч.ч.1, 2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства
регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного
законодавства не має зворотної сили у часі, крім випадків, коли він пом’якшує
або скасовує цивільну відповідальність.
Норми Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності, передбачали відшкодування моральної шкоди
застрахованим особам як страхову виплату, тому покладення на відділення Фонду
обов’язку по сплаті такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю
зазначеного органу.
Доводи апеляційної скарги про покладення обов’язку по відшкодування моральної
шкоди на підприємство неспроможні і спростовуються наведеними вище нормами.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач був повідомлений про шкідливі
умови праці та мав право відмовитись від дорученої роботи не може бути
підставою для звільнення від відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги про пропуск 3 - місячного строку звернення до суду не
ґрунтуються на законі, оскільки до вимог про відшкодування шкоди строки
позовної давності відповідно до ч.1 п.2 ст.268 ЦК України не застосовуються.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду
залишенню без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального та
процесуального закону.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ЦПК України,
апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.
Вугледар Донецької області відхилити.
Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 07 лютого
2011 залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий
В.С.Висоцька
Судді
О.М.Біляєва
О.В.Осипчук