3
Справа № 22ц – 4611
Головуючий у 1 інстанції Неминущий Г.Л.
Категорія 34
Доповідач Висоцька В.С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 травня 2011 року м.
Донецьк
Апеляційний суд Донецької
області
В складі головуючого ВИСОЦЬКОЇ В. С.
суддів АГЄЄВА О.В.,
ГУСЄВА В.В.
при секретарі Коваленко М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про
стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної
небезпеки за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Слов’
янського міськрайонного суду Донецької області від 4 квітня 2011 року
В С Т А Н О В И В
У січні 2011 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої
джерелом підвищеної небезпеки, посилаючись на те, що 4 квітня 2009 року водій
ОСОБА_3 на підставі довіреності керував автомобілем ВАЗ 2101, державний
номерний знак НОМЕР_1, який належить його батьку ОСОБА_4 Рухаючись по
вул. Шевченко в м. Святогірськ звернув на тротуар і врізався у ворота її
домоволодіння, яке розташовано за адресою АДРЕСА_1 від 18 травня
2009 року ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.
ст.124,122-4 КУпАП, йому оголошено попередження. Внаслідок дорожньо –
транспортної пригоди були пошкоджені опорні стовпи воріт і калитки, і калитка.
Зазначила, що їй завдано матеріальної шкоди 2904 грн. Оскільки автомобіль
застрахований, страхова компанія 12 грудня 2010 року їй виплатила 1000 грн.
Протиправною поведінкою ОСОБА_3 їй завдано моральних страждань, вона
дуже злякалася, хвилювалася, змушена звертатися в міліцію, в суд, витрачає свій
особистий час. Просила стягнути на відшкодування моральної шкоди 3000 грн. та
понесені судові витрати.
Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області
від 4 квітня 2011 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про
стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної
небезпеки задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 510 грн. та 121,78 грн. понесені
витрати, всього 631,78 грн.
Позивач посилається на те, що висновки суду не відповідають
обставинам справи та судом порушені норми матеріального та процесуального
права. Зазначила, що суд безпідставно не взяв докази про завдання їй
матеріальної шкоди 2904 грн., з яких нею отримано від страхової компанії лише
1000 грн. Суд прийняв до уваги довідку приватного підприємця, з якою вона не
згодна, необґрунтовано відмовив їй у відшкодування моральної шкоди.
В судове засідання ОСОБА_2 не з’явилася, просила розглянути
справу без її участі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення скарги,
вважає постановлене рішення законним та обґрунтованим.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому
задоволенню, рішення суду скасуванню з частині відмови в задоволенні позовних
вимог про відшкодування моральної шкоди, в решті - залишенню без змін з
наступних підстав.
Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для
скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни
рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або
неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_3 4
квітня 2009 року скоїв ДТП, вина його підтверджена постановою про притягнення
до адміністративної відповідальності. Він керував автомобілем на відповідній
підставі, тому повинен нести відповідальність по відшкодуванню шкоди. Згідно
розрахунку від 06 квітня 2009 року, акту – розрахунку ЧМПП «Юніон» вартість
ремонту калитки та колони забору позивача склала 1510 грн. Роботи заказником
прийняті, заперечень не надано.
Задовольняючи частково позов про відшкодування матеріальної
шкоди, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачка отримала 1000
грн. від страхової компанії, погодилася з розрахунком шкоди. Залишок суми
матеріальної шкоди 510 грн. стягнуто з винної особи.
Висновок суду відповідає вимогам закону та наданими сторонами
доказами.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом
підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій
підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо)
володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання,
зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З обставин справи вбачається, що шкода заподіяна протиправною
поведінкою відповідача ОСОБА_3, який, керуючи автомобілем на підставі
довіреності, порушив п.п.12.1.2.10 Правил дорожнього руху. Між протиправною
поведінкою відповідача, а саме тим, що він не врахував в установлених межах
безпечної швидкості руху, дорожню обстановку, не впорався з керуванням і
внаслідок чого здійснив наїзд на хвіртку будинку позивачки, і шкодою є
причинний зв'язок. Вина водія доведена постановою про притягнення до
адміністративної відповідальності, що має відповідно до ст.61 ЦПК України
преюдиційне значення (а.с.18).
Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести
ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідачі не доказали, що шкода завдана не з його вини, тому
він не може бути звільненим від її відшкодування.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно не стягнув
шкоду в розмірі 1904 грн. неспроможні. В матеріалах справи містяться рахунки,
якими підтверджені розмір матеріальної шкоди, акт – рахунок на ремонт квітки та
колони паркану за адресою АДРЕСА_1, з яким
особисто погодилася ОСОБА_2 19 квітня 2010 року (а.с.36,38,40). Розрахунок
виконано компетентним спеціалістом. Саме з цього розрахунку страхова компанія
сплатила страхове відшкодування позивачу (а.с.41), з чим позивачка погодилася
та дії страхової компанії не оскаржувала. За таких підстав стягнення розмірі,
зазначеному іншим спеціалістом, безпідставне.
Сторони не заявляли клопотання про проведення товарознавчої
експертизи по справі. Суд відповідно до ст.143 ЦПК України позбавлений
можливості проводити експертизу з власної ініціативи.
При встановленні фактів і ухвалення рішення судом не було
порушено норм процесуального права та правильно застосовані норми матеріального
права, тому підстав скасувати рішення в частині розміру матеріальної шкоди не
вбачається.
Відмовляючи в задоволені позову про відшкодування моральної шкоди,
суд першої інстанції виходив з того, що позивачці не завдано моральної шкоди,
оскільки встановлено, що автомобіль відповідача не заїхав у двір позивача, а
лише врізався у хвіртку і відразу від’їхав від неї.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до ч.1,ч.2 п.3 ст.23 ЦК України особа має право на
відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна
шкода підлягає у душевних страждання, яких фізична особа зазнала у зв’язку із
знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної
шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних
та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його
можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо
вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які
мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються
вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди,
яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ст.1167 ч.1 ЦК України моральна шкода, завдана
фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю,
відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків,
встановлених частиною другою цієї статті.
Як встановлено судом, позивачці завдано матеріальну шкоди, від
чого вона страждала, злякалася, у неї виникли негативні відчуття.
Висновок суду про безпідставність вимог позивача про завдання
їй моральної шкоди не ґрунтується на законі ( ч.1 ст.1167 ЦК України). Суд не
обґрунтовано відмовив в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.
З урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнала
позивач, порушення звичайного стану життя, характеру немайнових витрат та
враховуючи конкретні обставини суд вважає, що підлягає стягненню моральна
шкода в розмірі 300 грн.
Суд виходить із засад розумності, виваженості та
справедливості. Підстав для відмови у відшкодуванні моральної шкоди не
вбачається.
Доводи представника відповідача в судовому засідання про
необережне порушення правил дорожнього руху не є підставою для відмови в
задоволенні позову.
За таких обставин апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а
оскаржуване рішення як таке, що не відповідає вимогам матеріального і
процесуального закону, слід скасувати в частині відмови в задоволенні моральної
шкоди з ухваленням в цій частині нового рішення.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309, 315-316 ЦПК України ,
апеляційний суд,
В И Р І Ш
И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від
4 квітня 2011 року в частині відмови в задоволенні моральної шкоди скасувати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 300 грн. В решті рішення залишити без
змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його
проголошення.
Касаційна скарга може бути подана до Вищого спеціалізованого суду
України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня
набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий
В.С.ВИСОЦЬКА
Судді
О.В.АГЄЄВ
В.В.ГУСЄВ