Справа № 22ц-

5973/2011                                                                      

  Головуючий у 1 інстанції Мірошкін О.І.                       Категорія

26                                                                              

                                Доповідач Новосьолова Г.Г.                

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2011

року                                        

м.Донецьк

 Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: судді Шевченко В.Ю.,

суддів: Хейло Я.В., Новосьолової Г.Г.,

при секретарі Яменко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення

виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на

виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве на рішення

Єнакіївського міського суду від 18 травня 2011 року по цивільній справі за

позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду

соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань України у м. Єнакієве про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Єнакіївського міського суду від 18 травня 2011 року позовні вимоги

ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

України у м. Єнакієве про відшкодування моральної шкоди - задоволені частково,

стягнуто на користь позивача 12 000 гривень.

Задовольняючи частково позов, суд посилався на те, що  позивач , працюючи

тривалий час  на підприємствах вугільної галузі у шкідливих умовах під час

виконання трудових обов’язків отримав трудове каліцтво та професійні

захворювання.

  Згідно висновку МСЕК від 08 липня 2004 року йому встановлено 50% за

сукупністю втрати професійної працездатності: 10% повторно за трудове каліцтво

з 1985 року та 40% вперше по професійному захворюванню – пневмокониоз з 24

червня 2004 року безстроково, та визнаний інвалідом 3 групи.  

 Ушкодженням здоров’я позивачу завдано моральну шкоду, оскільки травма та

професійне захворювання  призвели до порушення нормальних життєвих зв‘язків та

потребує від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, але

відповідач сплачує матеріальну шкоду по отриманому трудовому каліцтву, тому в

цієї частині позивач не заявляє позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

 Відповідач не погодився з таким рішенням суду, приніс апеляційну скаргу. В

апеляційній скарзі відповідач оспорює обгрунтованість судового рішення, яким

позов задоволено частково і ставить питання про його скасування та ухвалення

нового рішення про  відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає

рішення необґрунтованим, не відповідає фактичним обставинам справи і добутим  у

справі  доказам по встановленню заподіяння моральної шкоди та є винесеним з

порушенням норм матеріального і процесуального права з наступних підстав:

-     на момент розгляду справи відсутні норми Закону, які передбачають

право потерпілих на відшкодування моральної шкоди, тому у суду першої інстанції

 правових підстав  для стягнення  з відділення Фонду сум у відшкодування

моральної шкоди згідно Закону не існує, оскільки згідно Закону України від

23.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове

державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності»  

виключено норми про відшкодування Фондом моральної шкоди

-     суд першої інстанції розглядаючи спір не врахував  положень п.2  

Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31 березня 1995 року та ст..60 ЦПК України про те,

що позивач повинний надати докази про понесені  моральні страждання, але ніяких

доказів підтверджуючих заподіяння моральної шкоди, які б можна було дослідити у

судовому засіданні позивач не надав,

-     суд не звернув уваги на пояснення представника відділення, що

відповідно зі статтею 237-1 Кодексу законів про працю України обов’язок по

відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або

уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та

галузевої належності та провадиться власником або уповноваженим ним органом у

випадку, якщо порушення законних прав робітника призвели до моральних страждань,

-     позивачем пропущений трьохмісячний строк звернення до суду відповідно

до ст.233 КЗпП України для вирішення трудового спору,

В апеляційній інстанції представник відповідача відділення виконавчої дирекції

Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та

професійних захворювань України у м. Єнакієве доводи апеляції підтримав.

Позивач в судове засідання  не з’явився, про день та час розгляду справи

повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 2  ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які

беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду

справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи

апеляційної скарги, апелляційний суд вважає, що апеляційну скаргу відповідача

слід відхілити, а рішення суду залишити без зміни з наступних підстав.

Розглядаючи спір, суд правильно встановив фактичні обставини та визначив

правовідносини, що склалися між сторонами.

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач тривалий час

працював на підприємствах вугільної галузі. Працюючи у шкідливих умовах   під

час виконання трудових обов’язків ушкодив здоров’я.

Згідно висновку МСЕК від від 08 липня 2004 року йому встановлено 50% за

сукупністю  втрати професійної працездатності: 10% повторно за трудове каліцтво

з 1985 року та 40% вперше по професійному захворюванню – пневмокониоз з 24

червня 2004 року безстроково, та визнаний інвалідом 3 групи.  

 За таких обставин, суд прийшов до обгрунтованого висновку що позивач має право

на відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров’ю через наявність у нього

одного професійного захворювання – пневмокониоз, що стосується стягнення

моральної шкоди за трудове каліцтво позивач не заявляв позовних вимог та

предметом розгляду у суді першої інстанції не було. Моральна шкода була

спричинена позивачу частковою втратою працездатності, тим, що він відчуває

фізичний біль, потребує лікування,  змінилися умови та звичайний ритм його

життя.

 В даному випадку внаслідок ушкодження здоров’я позивачу завдано моральну шкоду

і розмір моральної шкоди встановлений судом першої інстанції з урахуванням

характеру і наслідків захворювання, ступеня втрати професійної працездатності

відповідає нормам матеріального і процесуального права, не порушує принцип

справедливості та розумності згідно вимог ст.41 Міжнародної Конвенції про

захист прав людини та основних свобод.

 Суд враховує характер та обсяг душевних та фізичних страждань позивача у зв’

язку з ушкодженням здоров’я, те що він частково втратив професійну

працездатність, потребує подальшого лікування та із засад розумності,

виваженості та справедливості вважає такий розмір відшкодування моральної шкоди

справедливим.

Доводи представника  відповідача про те, що згідно Закону України від

23.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове

державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності»  

виключено норми про відшкодування Фондом моральної шкоди, суд не може прийняти

до уваги, оскільки закон не має зворотньої сили і не може розповсюджуватися на

правовідносини, які виникли до набрання ним чинності, як в даному випадку.

Інші доводи скарги не спростовують висновків суду.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив із ступеня і глибини моральних

страждань позивача та розміру втрати працездатності в конкретному випадку.

Рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 21, 28, 34 Закону України „Про

загальнообов’язкове державне соціальне страхування  від нещасних випадків на

виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності  

від 23.09.1999 року.      

 Довід апеляційної скарги про те що, позивачем пропущений трьохмісячний строк

звернення до суду  відповідно до ст..233 КЗпП України для вирішення трудового

спору, не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК

України  на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим

ушкодженням здоров’я позовна давність не поширюється.    

 Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при

вирішенні цієї справи норм матеріального чи процесуального права або

невідповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення

скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового про відмову у  позові

немає.

 Керуючись ст. ст.307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

 Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування

від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.

Єнакієве – відхилити.

 Рішення Єнакіївського міського суду від 18 травня 2011 року залишити без зміни.

 Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в

касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий                                                                      

          Судді