Справа 22ц-5932 Головуючий у 1 інстанції
Орєхов О.І.
Категорія 34 Доповідач Солодовник О.Ф.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 липня 2011
року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Маширо А.П., суддів Солодовник О.Ф., Сукманової
Н.В.,
при секретарі Метейко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за
позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія
«ВУСО», приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія
«Добробут», третя особа ОСОБА_6, про відшкодування
матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної
пригоди,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Ворошиловського районного суду м.Донецька від 04
травня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволений частково: на її користь
стягнуто солідарно з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія
«ВУСО», приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія
«Добробут» страхове відшкодування в сумі 8817,48 грн та понесені витрати на
проведення експертизи в сумі 280 грн та солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4
В. моральну шкоду в сумі 1000 грн та стягнуто солідарно з приватного
акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», приватного акціонерного
товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут», ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 понесені судові витрати в сумі 217,1 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 – ОСОБА_7
просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог з
тих підстав, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають
значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та судом
порушено вимоги процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено наступне. 22 лютого 2010
року приблизно о 07 годин 50 хвилин на перехресті вул.Щорса та пр.Мира у
Ворошиловському районі м.Донецька сталося зіткнення автомобіля ВАЗ 2107 дн НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Мітцубісі-Лансер дн НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4. Після зіткнення автомобіль Мітцубісі-Лансер
розвернуло, він продовжив рух і скоїв зіткнення з належним позивачці
автомобілем НОМЕР_1, який не рухався. У результаті чого
автомобіль позивачки отримав механічні пошкодження, вартість завданої шкоди
складає 8817,48 грн (а.с.14-19).
Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_4 –
ОСОБА_7, позивачку ОСОБА_2, третю особу ОСОБА_6, дослідивши
матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно з ч.ч. 1, 3 ст.22 Закону України „Про обов'язкове
страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних
засобів при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів
відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку
оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди
життю, здоров'ю, майну третьої особи. Потерпілому відшкодовується також
моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного
кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі
відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик
відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9
цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка
має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні
дорожньо-транспортної пригоди. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому
моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного
кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює
особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки,
відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності,
інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом,
механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого
створює підвищену небезпеку.
Як встановлено судом першої інстанції цивільно-правова відповідальність
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була застрахована приватним акціонерним
товариством «Страхова компанія «ВУСО» та приватним акціонерним товариством
«Народна фінансово-страхова компанія «Добробут». Тому суд першої інстанції
обгрунтовано стягнув страхове відшкодування в сумі 8817,48 грн з вказаних
страхових компаній. Доводи апеляційної скарги в цій частині неспроможні.
На підставі ч.2 ст.1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної
небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди,
зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Відповідно з ч.1, п.3 ч.2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування
моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає
у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи
пошкодженням її майна.
Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній
особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою,
яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною
другою цієї статті.
Суд першої інстанції з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та
обсягу страждань, яких зазнав позивач, виходячи із засад розумності,
виваженості та справедливості, правильно задовольнив позовні вимоги про
відшкодування моральної шкоди частково в розмірі 1000 грн. Доводи апеляційної
скарги в цій частині необгрунтовані.
Відповідно ч.3 ст.10 ЦК України кожна сторона повинна довести
ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або
заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова у справі про
адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про
цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з
питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
З матеріалів справи вбачається, що постановами
Ворошиловського районного суду м.Донецька від 27 липня 2010 року провадження по
справам про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 закриті у зв’язку зі спливом строку притягнення до
адміністративної відповідальності. З вищевказаних постанов вбачається, що 22
лютого 2010 року приблизно о 07 годин 50 хвилин на перехресті вул.Щорса та пр.
Мира у Ворошиловському районі м.Донецька сталося зіткнення автомобіля ВАЗ 2107
дн НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Мітцубісі-Лансер дн
НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4, при цьому ОСОБА_3 порушив вимоги п.
16.11 Правил дорожнього руху України, а ОСОБА_4 порушив вимоги п.12.3 Правил
дорожнього руху України (а.с.54, 55).
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.7 постанови
від 18 грудня 2009 року N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» відповідно
до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові
наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або
постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або
постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи
вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної
справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі
обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір
відшкодування.
Тому суд першої інстанції прийшов до обгрнутованого висновку
щодо наявності вини відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєнні ДТП, в
результаті якої спричинено шкоду позивачці та правильно частково задовольнив
позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги в цій частині неспроможні.
Апеляційним судом не приймаються до уваги доводи апеляційної
скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо
неповідомлення відповідача ОСОБА_4 та його представника про час та місце
розгляду справи з наступних підстав.
Згідно з ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального
права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення
призвело до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд вважає, що вищевказане порушення судом першої
інстанції норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення
справи, а тому не може бути підставою для скасування рішення. Доводи
апеляційної скарги в цій частині необґрунтовані.
При встановленні зазначених фактів і постановленні рішення судом не було
порушено норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення, та
правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги необгрутовані і не спростовують висновків суду.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну
скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив
рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 –
ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 04 травня 2011
року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Головуючий :
Судді: