Справа № 22ц - 2743
Головуючий в 1 інстанції Зайченко С.В.
Категорія
27
Доповідач Висоцька В.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 березня 2011
року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
в складі:
головуючого ВИСОЦЬКОЇ В.С.
суддів БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСИПЧУК О.В.
при секретарі Стіба Г.С., Лежневій Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційні скарги
ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Центрально -
Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 16 квітня
2009 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства ( далі -
ВАТ) «Кредитпромбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2,
ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту
В С Т А Н О В И В
Рішенням Центрально - Міського районного суду м. Горлівки
Донецької області від 16 квітня 2009 року позовні вимоги ВАТ
«Кредитпромбанк» задоволені.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ВАТ
«Кредитпромбанк» заборгованість за кредитом 34732,80 грн., витрати по
оплаті інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи 30 грн., судовий
збір 128,53 грн.
В апеляційних скаргах відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на порушення вимог матеріального та процесуального закону,
порушують питання про скасування зазначеного судового рішення та відмову в
задоволенні позовних вимог про стягнення з них сум.
Відповідачі ОСОБА_1 ОСОБА_2 зазначили, що суд
безпідставно розглянув справу без їх участі, не повідомив їх належним чином про
час та місце розгляду справ.
Крім того, ОСОБА_1 вважає, що суд прийшов до помилкового
висновку, що сума наданого кредиту може бути стягнута з нього, оскільки між
ним та ВАТ «Кредитпромбанк» договір поруки у письмовому вигляді не
укладався, а факт підписання ним додаткової угоди №1 від 21 лютого 2008 року
не може бути підтвердженням укладення договору поруки та не тягне будь – яких
обов’язків перед банком.
Відповідач ОСОБА_2 зазначила, що суд не врахував
положення ч.1 ст.559 ЦК України. На порушення умов договору поруки (п.п.
1.6,1.2) банком без її згоди були внесені зміни в зобов’язання на підставі п.
1.8 кредитного договору, внаслідок чого був збільшений обсяг її
відповідальності. Вважає, що її зобов’язання були припинені з 16 квітня 2008
року, тому вона не може нести відповідальності перед позивачем.
В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_1
та ОСОБА_2 – ОСОБА_4 підтримав апеляційні скарги.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 до судового
засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним
чином, просили розглядати справу у їх відсутність.
Представник позивача ОСОБА_5 заперечувала проти
задоволення скарги, просила її відхилити.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення
суду - залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і
залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення
з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 29 червня 2006 року між ВАТ
«Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно
до умов якого банк передав ОСОБА_3 14850 доларів США зі сплатою відсотків
за користування кредитом у розмірі 12,88% річних з кінцевим терміном повернення
28 червня 2011 року.
З метою забезпечення повернення кредиту 29 червня 2006 року
між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір застави. В цей
же день 29 червня 2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 був
укладений договір поруки, згідно умов якого ОСОБА_2 взяла на себе зобов’
язання перед позивачем відповідати в повному обсязі по зобов’язанням ОСОБА_3. 21 лютого 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_1
укладена додаткова угода №1 по договору поруки, відповідно до умов якої ОСОБА_2, ОСОБА_1 взяли на себе зобов’язання перед позивачем відповідати в
повному обсязі по зобов’язанням ОСОБА_3
Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що
зобов’язання за вказаним кредитним договором ОСОБА_3 належним чином не
виконав, має заборгованість, поручителі несуть солідарну відповідальність
з боржником.
Висновок суду відповідає закону та матеріалам справи.
Судом правильно встановлено, що правовідносини сторін
врегульовані Главою 71, параграфом 3 глави 49 ЦК України, кредитним
договором, договором поруки, укладеними між сторонами тощо.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона
(позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові
кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується
повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж
кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним
договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується
надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,
встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та
сплатити проценти.
Як правильно встановлено судом, 29 червня 2006 року між
ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір,
відповідно до умов якого банк передав ОСОБА_3 14850 доларів США зі сплатою
відсотків за користування кредитом у розмірі 12,88% річних з кінцевим терміном
повернення 28 червня 2011 року.
ОСОБА_3 зобов’язався прийняти, належним чином
використати та повернути вказані кредитні кошти у строки, зазначені в
договорі, сплатити проценти за користування кредитом, в разі прострочення
платежу сплатити пеню у встановленому розмірі (а.с. 7-10).
З матеріалів справи вбачається, що 29 червня 2006 року між
банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, відповідно до якого для
забезпечення повного і своєчасного виконання боржником боргових зобов’язань
поручитель ОСОБА_2 на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед
банком солідарно відповідати по борговим зобов’язанням боржника за своєчасне та
повне виконання зобов’язань ОСОБА_3 (а.с.13-14).
21 лютого 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_1 укладена додаткова угода №1 по договору поруки, відповідно до
умов якої ОСОБА_2 та ОСОБА_1 взяли на себе зобов’язання перед позивачем
відповідати в повному обсязі по зобов’язанням ОСОБА_3 (а.с.36).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу,
інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –
відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог що звичайно ставляться.
З обставин справи вбачається, що боржником були порушені
умови договорів щодо щомісячної сплати кредиту та процентів за його
користування, банком надсилалися повідомлення щодо дострокового повернення
кредиту, але виконані не були (а.с. 21-60).
Таким чином, банк мав право у будь-який час звернутися до суду за захистом
своїх порушених прав.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки
поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого
обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення
зобов'язання боржником.
Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником
зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед
кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено
додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що
і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки,
відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором
солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що банком без її
згоди були внесені зміни в зобов’язання, внаслідок чого був збільшений обсяг
її відповідальності, а відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука
припиняється, неспроможні з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо
сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору,
умови, котрі визначені законом як істотні або є необхідними для договорів
даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін
має бути досягнуто згоди.
За змістом ст.ст.536,1054 ЦК України, необхідною умовою
кредитного договору є розмір процентної ставки, тобто це є істотною умовою,
щодо якої сторони повинні дійти згоди в належній формі.
Належною формою кредитного договору на підставі ч.1 ст.1055
ЦК є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є
його нікчемність (ч.1 ст.218,ч.2 ст.1055 ЦК).
Відповідно до п.1.8 кредитного договору від 29 червня 2006
року у кожному випадку невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх
зобов’язань за цим договором (щодо своєчасності та /або повноти сплати
процентів і повернення кредиту), розмір процентної ставки збільшується на один
процент річних, починаючи з розміру, встановленого п.1.5 цього Договору. У
випадку наступного невиконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором
розмір процентної ставки збільшується з урахуванням здійснених раніше збільшень
процентної ставки відповідно до умов даного пункту договору. Новий розмір
процентної ставки встановлюється від дня, наступного за днем, в який
позичальник повинен був виконати свої зобов’язання за цим договором, однак не
виконав їх або виконав не в повному обсязі (а.с.7).
З договору поруки вбачається, що відповідно до п. 1.1 поручитель ОСОБА_2
зобов’язалася солідарно відповідати за повне та своєчасне виконання боржником
його боргових зобов’язань перед кредитором в повному обсязі таких зобов’язань.
Таким чином, збільшення процентної ставки є умовою кредитного договору,
укладеного між сторонами. Сторони вільно, на свій розсуд та з урахуванням своїх
інтересів вирішили в договорі питання збільшення процентної ставки у разі
невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх зобов’язань за
договором. Кредитний договір у встановленому законом порядку не визнаний
недійсним.
Оскільки збільшення процентної ставки є умовою кредитного
договору, не можна вважати, що зобов’язання змінювалися без згоди поручителя,
оскільки така згода на зміну зобов’язання випливає із змісту кредитного
договору.
Оскільки сторони досягли домовленості та уклали договір, в
якому передбачили умови підвищення відсоткової ставки, то вони мають
виконуватись і вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав.
Поручитель ОСОБА_2 поручилася перед кредитором боржника за
виконання зобов’язань за кредитним договором. Умови договору поруки сторонами
не оспорені.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, що він не може
нести відповідальності, оскільки між ним та ВАТ «Кредитпромбанк» договір
поруки у письмовому вигляді не укладався, а факт підписання ним додаткової
угоди №1 від 21 лютого 2008 року не може бути підтвердженням укладення
договору поруки не можуть бути підставою для скасування ухваленого рішення з
наступних підстав.
Відповідно до додаткової угоди № 1 від 21 лютого 2008
року до договору поруки від 29 червня 2006 року, укладеної між ВАТ
«Кредитпромбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_1, поручителі ОСОБА_2 та Красюк
В.М. взяли на себе зобов’язання перед позивачем відповідати в повному обсязі
по зобов’язанням ОСОБА_3, у зв’язку з чим п.1.2 договору поруки від 29
червня 2006 року викладений у наступній редакції: поручитель ознайомлений з
умовами кредитного договору та умовами відповідальності за порушення строків
погашення кредиту ( в тому числі збільшення розміру процентної ставки на
один процент річних у випадку невиконання (неналежного виконання)
позичальником своїх зобов’язань за цим договором (щодо своєчасності та /або
повноти сплати процентів і повернення кредиту (а.с.36). Таким чином, всі
істотні умови сторонами були досягнуті, ОСОБА_1 добровільно надав згоду
бути ще одним поручителем.
За загальними нормами цивільного права угода – дії громадян,
організацій та суб’єктів господарювання, спрямовані на встановлення, зміну або
припинення цивільних прав та обов’язків.
Поручителі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підписали додаткову
угоду без заперечень, у встановленому законом порядку угода не оспорювалась та
не визнавалася недійсною.
З обставин справи вбачається, що поручитель ОСОБА_1 є
стороною в договорі поруки, солідарним боржником за умовами договорів і
відповідальність на нього покладається не боржником, а умовами договору поруки.
Виходячи із ч.3 ст.554 ЦК України поручителі та боржник
відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з
вимогою про виконання боргових зобов’язань як до боржника, так і до
поручителів, чи до обох одночасно.
Оскільки ОСОБА_3 не виконав взяті на себе зобов’
язання за договором, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 взяли на себе відповідно до
укладеного договору поруки зобов’язання по виконання умов договору, суд
першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги банку є
обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Сума заборгованості
підлягає стягненню з боржника та поручителів солідарно відповідно до закону та
умов договорів.
Доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про розгляд
справи у їх відсутності висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм
процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення,
якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З обставин справи вбачається, що відповідачі не були
повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи. Зазначене є
порушенням норм процесуального права, проте це порушення не призвело до
неправильного вирішення справи.
Інших доводів в апеляційних скаргах не наведено.
За таких підстав апеляційний суд вважає, що рішення суду
відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для
його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 307 п.1 п. 1, 308, 314, 315 ЦПК України,
апеляційний суд
У Х В А Л И В
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Центрально - Міського районного суду м. Горлівки
Донецької області від 16 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту
її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана до Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою
апеляційного суду.
Головуючий
В.С.Висоцька
Судді
О.М.Біляєва
О.В.Осипчук