Справа №
22-52/2011
Головуючий у 1 інстанції Сараєв І.А.
Категорія
57
Доповідач Баркова Л.Л.
Р І Ш Е Н Н Я
І
М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 вересня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних
справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Баркової Л.Л.
суддів Кучерявої В.Ф., Песоцької Л.І.
при секретарі : Кузнецові А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за
позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про
визнання права власності на самочинно збудовані споруди і спадкове майно
за апеляційною скаргою заінтересованої особи ОСОБА_2 на
рішення Приморського районного суду міста Маріуполя від 14 червня 2010
року
в с т а н о в и л а :
У квітні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання
права власності на спадщину та самочинно збудовані споруди за адресою: АДРЕСА_1. Зазначав, що в період проживання в зазначеному
будинку, який належав його померлому у ІНФОРМАЦІЯ_2 батькові ОСОБА_3, він
без належного дозволу та проекту демонтував стару будівлю і на її місці
збудував новий будинок із господарськими спорудами, що не порушило нічиїх
прав. Інші спадкоємці спадщину не приймали та померли: матір ОСОБА_4 у
ІНФОРМАЦІЯ_3, а брат ОСОБА_5 у ІНФОРМАЦІЯ_4.
Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя від 14
червня 2010 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності
на самочинно зведені будівлі: житловий будинок літ. А-1, тамбур літ а-1, погреб
літ. а/п, площадку літ.а1, літню кухню літ.В-1, вбиральну літ.Б-1, гараж літ.Е-
1, басейна літ.г, огородження №1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно,
яке складається із жилого будинку за зазначеною адресою.
В апеляційній скарзі заінтересована особа ОСОБА_2, яка діє в
інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, просить
рішення суду скасувати та закрити провадження у справі. Посилається на те, що
висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми процесуального
права та неправильно застосований матеріальний закон.
У відповідності з ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суду розглядає
справу у відсутності представника відповідача та заінтересованої особи
ОСОБА_2, які належними чином повідомлені про дату, час і місце судового
розгляду.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника ОСОБА_2,
ОСОБА_7, який просив задовольнити апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1., який просив скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи та обговоривши
доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга
підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень статей 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно
бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі
вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим
є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які
сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених
тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини,
яким обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони
підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності
тощо), які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін
випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню
до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити, тощо.
Між тим, зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не
відповідає.
Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги про визнання права
власності на самочинно зведені будівлі та про визнання права власності на
спадкове майно, суд виходив з того, що оскільки технічний стан самочинно
зведених споруд відповідає існуючим будівельним нормам і правилам, умовам
пожежної безпеки та санітарно-гігієнічним вимогам і не порушують меж відведеної
позивачеві земельної ділянки, а також позивач прийняв спадщину батька ОСОБА_3., бо постійно проживав з останнім на час її відкриття, є підстави для
задоволення позову.
Згідно із ч.3,5 ст.376 ЦК України право власності на самочинно
збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка
здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена
для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі
під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника земельної ділянки суд
може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване
на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Як вбачається зі справи, доказів щодо надання позивачеві в
установленому законом порядку земельної ділянки за місцем розташування
самочинних прибудов та спадкового будинку, що за адресою: АДРЕСА_1, останнім не надано. Не надано їх і при розгляді справи в
апеляційному суді.
Пленум Верховного Суду України в п.7 своєї постанови від 30 травня
2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз»яснив, що
якщо спадкодавцем було здійснено самочинне будівництво, до спадкоємців
переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були
використані в процесі цього будівництва.
Відповідно до положень статті 309 ЦПК України підставами для
скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни
рішення є: неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи;
недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав
встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення
або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права,
інше.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що у суду першої
інстанції не було підстав для задоволення позову в цій частині, а тому рішення
суду про визнання за позивачем права власності на самочинні споруди підлягає
скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову з задоволенні позову.
Відповідно до положень статей 310, п.2 ч.1статті 205 ЦПК України рішення
суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у
справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття
провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими
сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Як вбачається зі справи і позивачем не заперечується, що він у 2009
році вже звертався до суду до Маріупольської міської ради із зустрічним
позовом у справі за позовом ОСОБА_8.( справа №2-1056/09) про визнання
права власності в порядку спадкування після смерті батька на житловий будинок
за зазначеною адресою та самочинні споруди і рішенням Приморського районного
суду міста Маріуполя від 11 листопада 2009 року, залишеного без змін ухвалою
Апеляційного суду Донецької області від 5 січня 2010 року, йому в
задоволенні позову було відмовлено. Це рішення набрало законної сили.
Отже, за наявності рішення суду, що набрало законної сили,
постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих
підстав, повторний розгляд справи є неможливим, а тому оскаржуване рішення суду
в частині визнання права власності за ОСОБА_1 на спірний будинок в
порядку спадкування підлягає скасуванню із закриттям провадження у цій частині
позовних вимог.
Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_2, яка діє в
інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, що є спадкоємцем після смерті батька,
рідного брата позивача, - ОСОБА_5, померлого у ІНФОРМАЦІЯ_4, не може
оскаржувати рішення суду, є неспроможними.
Відповідно до положень статті 88 ЦПК України з ОСОБА_1 на
користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати за подачу
апеляційної скарги, що складають 247 грн.76 коп. (120 грн. витрати на
інформаційне технічне забезпечення розгляду справи і 127 грн.76 коп. судовий
збір)
З урахуванням наведеного,
Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити
частково.
Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя від 14
червня 2010 року в частині визнання права власності на самочинно збудовані
будівлі за адресою: АДРЕСА_1 скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Маріупольської міської
ради про визнання права власності на самочинно збудовані споруди за адресою:
АДРЕСА_1, відмовити.
Це ж рішення в частині визнання права власності на спадкове майно, яке
складається із жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до
Маріупольської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування
на жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 закрити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати двісті сорок сім гривень 76 коп.
Рішення набирає чинності з дня проголошення, може бути оскаржене протягом
двадцяти днів до касаційної інстанції.