Судове рішення #18455916

5

Справа №22ц-

3555                                                                        

Головуючий у 1 інстанції  Смольняков О.О.

Категорія

34                                                                              

                                       Доповідач Висоцька В.С.

 

                                                                    У Х В А Л А

ІМЕНЕМ                     УКРАЇНИ

19 квітня  2011

року                                                                            

        м. Донецьк

 Апеляційний             суд                  

Донецької                           області  

В складі  головуючого       ВИСОЦЬКОЇ В.С.

                 Суддів                 ОСИПЧУК О.В., ЛАРІНОЇ Н.О.

 При секретарі                     Муравченко В.С.

Розглянувши  цивільну  справу за позовом по цивільній справі за позовом

ОСОБА_1  до ВАТ "Державний ощадний банк України", ОСОБА_2  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди  на рішення

Амвросіївського районного суду  Донецької області     від 10 лютого 2011 року

В С Т А Н О В И В :

                Рішенням Амвросіївського районного суду  Донецької області    

від 10 лютого 2011 року позов   ОСОБА_1  до ВАТ "Державний ощадний

банк України", ОСОБА_2  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди  

задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на

відшкодування матеріальної і моральної шкоди 19260 грн. В задоволенні позову  

ОСОБА_1 до ВАТ "Державний ощадний банк України" відмовлено.

            В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить  рішення

скасувати, постановити нове, якими  задовольнити  позовні  вимоги  до  ВАТ

"Державний ощадний банк України" в розмірі 99% та ОСОБА_2 в розмірі1%,

посилаючись на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального права,  

висновки суду не відповідають обставинам справи.

             Позивач  зазначив, що суд першої інстанції прийшов до помилкового

висновку про  відсутність вини ВАТ "Державний ощадний банк України", який  не

здійснював  належний контроль за використанням службового автомобілю. ОСОБА_2

Б., який знаходився в трудових відносинах з банком,  без перешкод взяв

транспортний засіб та скоїв  ДТП. Суд не врахував, що він до теперішнього часу

на має можливості відремонтувати свій автомобіль, вимушений використовувати не

відремонтований автомобіль.

          Стягуючи розмір моральної шкоди, суд не врахував всієї глибини його

страждань.

          Інші особи  з рішенням погодилися та апеляційні скарги не

подавали.      

             В судовому засіданні   позивач  ОСОБА_1  підтримав скаргу.

              Представник відповідача ВАТ "Державний ощадний банк України"  

ОСОБА_4, діючий на підставі довіреності,  просить апеляційну скаргу

відхилити, рішення суду залишити без змін, вважає  його законним та

обґрунтованим.

               Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з’явився, про час

та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.257). Неявка сторони  

не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК

України.

             Апеляційній суд вважає, що апеляційна скарга підлягає  

відхиленню,  рішення суду залишенню без змін  з наступних підстав.

                Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє

апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої

інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального

права.

                Судом  першої інстанції  встановлено , що  03 вересня 2006

року  о 22.30 сталася  дорожньо-транспортна пригода, а саме ОСОБА_2,

завідуючий сектором інкасації Алуштинського відділення 4559, перебуваючи в

стані алкогольного сп’яніння, керуючи без шляхового листа технічно справним  

автомобілем НОМЕР_1,  який належав ВАТ "Державний

ощадний банк України",  в умовах дощу на мокрій автодорозі Сімферополь – Ялта –

Севастополь у напрямку м. Сімферополь  на 43 км + 60м, не врахував дорожні

умови, неправильно вибрав безпечну швидкість і виконуючи  обгін автомобіля  

Mercedes – Bens Vito реєстраційний  номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1., що рухався в попутному напрямку, скоїв дотикове зіткнення правою частиною

свого автомобіля із задньою частиною автомобіля    Mercedes – Bens Vito  

реєстраційний номер НОМЕР_2. Внаслідок зіткнення автомобіль позивача отримав

технічні пошкодження, відповідно до висновків експертизи вартість

відновлюваного ремонту автомобіля позивача становить 11137,14 грн., вартість

матеріальної шкоди -8176,80 грн.

                Покладаючи  обов’язок по відшкодуванню матеріальної та

моральної шкоди на ОСОБА_2, суд першої інстанції керувався нормою ч.3 ст.

1187 ЦК України та виходив з того, що останній використовував службовий

автомобіль, який було за ним закріплено, у вихідний день, у власних цілях, не

маючи шляхового листа. При цьому ОСОБА_2 не виконував свої службові обов’

язки, перебував в стані сп’яніння, неправомірно заволодів службовим

автомобілем. ОСОБА_2 порушив правила трудового розпорядку, перед вихідним

днем не здійснив  стоянку автомобіля у відповідному місці.

                Стягуючи на відшкодування моральної шкоди 10000 грн., суд

першої інстанції виходив із характеру правопорушення, глибини душевних та

фізичних страждань позивача, конкретних обставин справи, те, що позивач

продовжує користуватися автомобілем, виходив з вимог розумності та

справедливості.

                Цей висновок відповідає вимогам закону та узгоджується з

матеріалами  справи.

               З обставин справи вбачається, що власником автомобілю Mercedes –

Bens Vito реєстраційний  номер НОМЕР_2  є позивач ОСОБА_1 (а.с.43),

власником автомобілю ГАЗ 31029 реєстраційний номер НОМЕР_1 є  ВАТ "Державний

ощадний банк України", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію (а.с.6).

             ОСОБА_2 знаходився з ВАТ "Державний ощадний банк України" в

трудових відносинах, працював завідуючим сектором інкасації, виконував роботу

по перевозці валютних цінностей та інкасаторських коштів (а.с. 176-182).

             Відповідно до наказу №43    від 05 червня 2006 року по

Алуштинському  відділенню  4559  ВАТ "Державний ощадний банк України"

зазначений автомобіль  було закріплено за завідуючим сектором інкасації ОСОБА_2. (а.с.11).

             Наказом №58 від 01 липня 2006 року по Алуштинському  відділенню  

4559  ВАТ "Державний ощадний банк України" встановлено режим роботи

працівників, відповідно до якого  вихідний день неділя (а.с.19).

            03 вересня 2006 року за календарем – неділя.

            Згідно табелю обліку робочого часу за вересень 2006 року у ОСОБА_2.  03 вересня 2006 року  - вихідний день (а.с.20-21).

              З вироку Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим

від 31 січня 2007 року  вбачається, що  ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні

злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

              Під час  розгляду кримінальної справи судом встановлено, що 03

вересня 2006 року  о 22.30 сталася  дорожньо-транспортна пригода.  ОСОБА_2,

перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи без шляхового листа

технічно справним  автомобілем ГАЗ 31029 реєстраційний номер НОМЕР_1 в умовах

дощу на мокрій автодорозі Сімферополь – Ялта – Севастополь у напрямку м.

Сімферополь  на 43 км + 60м, не врахував дорожні умови, неправильно вибрав

безпечну швидкість і виконуючи  обгін  попутного автомобіля   Mercedes – Bens -

Vito реєстраційний номер НОМЕР_2 під керування ОСОБА_1, що рухався в

попутному напрямку, скоїв дотикове зіткнення правою частиною свого автомобіля

із задньою частиною автомобіля    Mercedes – Bens Vito  реєстраційний номер НОМЕР_2. (а.с. 14-18).

             Вирок у кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_2  набрав

законної сили і має для суду  преюдиційне значення з питань, чи мали місце ці

дії та чи вчинені вони цією особою відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України.

              Доводи апеляційної скарги  відповідача про те, що ВАТ "Державний

ощадний  банк України" повинно нести відповідальність по відшкодуванню

шкоди       не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у справі

доказами.

              Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України  шкода, завдана джерелом

підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій

підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо)

володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання,

зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

              Однак особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом,

механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання,

зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом

іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода завдана

діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується

спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що

мають істотне значення (ч.ч.3,4 ст.1187 ЦК України).

             Під час скоєння ДТП ОСОБА_2  керував автомобілем без належної

правової підстави, без  дорожнього  листа.

             Згідно до Положення з організації перевезення валютних цінностей

та інкасації коштів в установах «Ощадбанку», затвердженого ВАТ «Ощадбанк» від

15 квітня 2004 року №28-3, працівники підрозділу інкасації зобов’язані дбайливо

ставитись довіреного майна та техніки, не допускати використання оперативного

автотранспорту та інших технічних засобів не за призначенням (п.10.1). Під час

роботи на маршрутах  з перевезення цінностей та інкасації коштів  членам

бригади інкасаторів категорично заборонено здійснювати будь-які дії, не пов’

язані з виконанням обов’язав з перевезення  валютних цінностей та інкасації

коштів (п.10.7) (а.с.182-192).

               Згідно акту службового  розслідування по факту дорожньо –

транспортної пригоди від 14 вересня 2006 року ОСОБА_2 самовільно, у вихідний

день, взяв службовий автомобіль ГАЗ 31029 реєстраційний номер НОМЕР_1 і під

час руху в районі с. Нижня Кутузовка, перебуваючи в стані алкогольного сп’

яніння, не впоравшись з керуванням, скоїв  зіткнення з  Mercedes – Bens – Vito

(а.с.55).

               Зазначено, що в неробочий час автомобіль  знаходився під

охороною  Алуштинського комунального лінійно – експлуатаційного підприємства

відповідно до укладеного договору. Під час роботи 01 вересня 2006 року у

автомобіля виникла несправність, через яку автомобіль не потратив у встановлене

місце та був залишений у поста охорони будинку банку до усунення неполадок.

Оскільки автомобіль був закріплений за ОСОБА_2 , він  мав доступ до

автомобілю та відповідав за його технічний стан. Відремонтувавши  автомобіль,

ОСОБА_2  03 вересня 2006 року без дозволу та відповідного оформлення виїхав

в невідомому напрямку. Комісією зроблені висновки, що ОСОБА_2  порушив

правила користування службовим транспортом, ігнорував вимоги посадової

інструкції, зловживав своїм правом доступу до закріпленого за ним автомобілю (а.

с.55).

                Судом першої інстанції правильно з'ясовано, що ОСОБА_2

неправомірно заволодів   автомобілем, який належав ВАТ "Державний ощадний банк

України".

                Зазначені обставини підтверджуються  вироком суду, яким

встановлено факт  неправомірного заволодіння транспортним  засобом.

                Доводи апеляційної скарги про  недбалість  власника

транспортного засобу, що сприяла неправомірному заволодінню ним, доказами не

підтверджена.

                 За цих підстав суд прийшов до правильного висновку, що  

підстав для спільної  відповідальності відповідачів не вбачається.

                   Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична

особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх

трудових обов'язків.

                 Із зазначеної норми вбачається, що відшкодування шкоди повинно

здійснюватися за рахунок особи, в інтересах якої використовується транспортний

засіб. Особливості відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання  

ним своїх трудових обов’язків, полягають, насамперед у тому, що протиправне

діяння має бути вчинено особою, яка завдала шкоди за таких умов : коли між нею

і відповідною юридичною та фізичною особою є трудові (службові) правовідносини;

коли шкода завдається безпосередньо під час виконання трудових (службових) обов’

язків.

                 Під поняттям «виконання трудових (службових) обов’язків»

відповідно до норм КЗпП України слід розуміти, що особа здійснює обумовлену

трудовим договором (контрактом) роботу, як правило на території підприємства,

протягом робочого часу. Основною ознакою є те, що працівник виконує роботу, яка

доручена йому.

                  Покладаючи обов’язок по відшкодуванню шкоди на водія ОСОБА_2

Ю.,   суд правильно встановив характер правовідносин, що виникли між сторонами,

норми права, якими вони регулюються, зазначив що під час ДТП ОСОБА_2 не

виконував своїх трудових обов'язків, у цей вихідний день відпочивав, трудових

обов'язків не виконував і у відрядженні не перебував і без згоди та відома

товариства самовільно взяв автомобіль та використовував його в особистих

цілях., тобто керував автомобілем не на законних підставах.

             Судом  з'ясовано, що у вихідний день не  дозволялося ОСОБА_2  

зберігати цей автомобіль;     трудові обов'язки, покладені на нього   у цей

час   не виконував.

               Залишивши на вихідні дні спірний автомобіль у  поста охорони

будинку банку, не можна вважати, що банк не здійснював належної охорони

транспортного засобу

              Отже, судом  з'ясовано всі обставини справи та  надано їм оцінку.

Суд прийшов до правильного висновку, що згідно з вимогами ст.1187 ЦК України

саме ОСОБА_2 як винна особа та володілець джерела підвищеної небезпеки

повинен відшкодувати завдану шкоду.

             Доводи апеляційної скарги  про розмір стягнутої матеріальної  

шкоди неспроможні. Суд виходив виключно із наданих сторонами доказів – висновку

судово – товарознавчої експертизи. Доводи позивача про постійне  збільшення

вартості ремонту не може бути підставою для скасування судового рішення.

             З обставин справи вбачається, що  позивач  вважає можливим

відновити  пошкоджений автомобіль  та бажає його  відновити   для подальшої

експлуатації.

             Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27

березня 1992 року №6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами

про відшкодування шкоди з подальшими змінами та доповненнями при визначенні

розміру відшкодування шкоди, заподіяної  майну, слід враховувати, що

відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу  обв’язку

надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом

відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами

справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в

натурі неможливе, потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки

відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченої майна, робіт,

які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену  річ, усунути інші негативні

наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

              У тому разі, коли на час виконання  рішення про відшкодування

шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти збільшились ціни

на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджено,

потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної

за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання провадилося  вже після

збільшення цін і тарифів.

             Таким чином, позивач не позбавлений права звертатися з позовом в

майбутньому  про відшкодування додаткових витрат.

             Доводи апеляційної скарги  про скасування рішення в частині

стягнення моральної шкоди та  стягнення її  в розмірі 25000 грн. неспроможні.

             Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування

моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення,

глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або

позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала

моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням

інших обставин, яке мають істотне значення. При визначенні розміру

відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

              Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування

моральної шкоди, суд урахував, що  дорожньо – транспортною пригодою  позивачу

завдано моральних страждань, він не може вести звичайний спосіб життя, що  

призвело до порушення її  нормальних  життєвих зв'язків,  вимагає від нього

додаткових зусиль для організації свого життя  й з дотриманням вимог ч.3  ст.23

ЦК України та врахувавши конкретні обставини справи, визначив таке

відшкодування в розмірі 10 000 грн. та навів в рішенні відповідні мотиви

стягнення саме такого розміру.

              Визначена судом сума  відповідає характеру та ступеню моральних

страждань  позивача, конкретним обставинам справи та підстав для її збільшення

не вбачається.  

               Отже, доводи апеляційної скарги не впливають на висновку суду та

не  дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм

матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести

до неправильного вирішення справи.

               За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню.

                Керуючись ст.ст. 307 -315 ЦПК України,  апеляційний  суд

У Х В А Л И В

                Апеляційну скаргу    ОСОБА_1  до ВАТ

"Державний ощадний банк України", ОСОБА_2  про відшкодування

матеріальної та моральної шкоди  на рішення Амвросіївського районного суду  

Донецької області     від 10 лютого 2011 року відхилити.

                 Рішення Амвросіївського районного суду  Донецької області    

від 10 лютого 2011 року залишити без змін.

                  Ухвала   апеляційного суду набирає законної сили з моменту її

проголошення.

                  Касаційна скарга може бути подана до Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів  

з дня набрання законної сили  ухвалою   апеляційного суду.

Головуючий                                                                      

               В.С.Висоцька

 

Судді                                                                          

                     О.В.Осипчук      

           

                                                                               

                             Н.О.Ларіна                  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація