Справа № 22ц - 3552 Головуючий
в 1 інстанції Олещенко Л.Б.
Категорія
37
Доповідач Висоцька В.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 квітня 2011 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого ВИСОЦЬКОЇ В.С.
суддів ОСИПЧУК О.В., БІЛЯЄВОЇ О.М.
при секретарі Муравченко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за
позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-я особа
Сьома Державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право
на спадщину за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Донецька від 01
лютого 2011 року
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою Ленінського районного суду м. Донецька від 01 лютого 2011 року
накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 в Ленінському
районі м. Донецька з забороною її відчуження у будь - якій формі, яка
зареєстрована за ОСОБА_3
ОСОБА_4 не погодилась з ухвалою суду, подала
апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування вимог
процесуального закону та порушує питання про скасування зазначеної ухвали.
Зазначила, що суд не врахував, що є власником спірної
квартири, квартира не належить відповідачці ОСОБА_3, про що судом не було
витребувано правовстановлюючих документів. Накладення арешту порушує її права,
як власника. Суд першої інстанції не притягнув її до участі у справі і не
повідомив про наявність ухвали про забезпечення позову.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, в інтересах
якої діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_6,
посилається на порушення норм процесуального права. Зазначила, що накладання
арешту є безпідставним, оскільки невжиття арешту ніяким чином не може
утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про визнання свідоцтва
про право на спадщину недійсним.
В описовій частині ухвали не наведено жодної підстави, з якою
метою слід накласти арешт на квартиру.
В судовому засіданні ОСОБА_4, представник ОСОБА_3
- ОСОБА_6, підтримали апеляційні скарги.
Позивач ОСОБА_2, який повідомлений про час та місце
розгляду справи, 11 квітня 2010 року надав суду клопотання про відкладення
розгляду справи з причини зайнятості представника в іншому судовому засіданні.
Представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_7, діюча на
підставі довіреності (а.с.24), повідомлена про час та місце розгляду справи
(а.с.65). Клопотання про відкладення розгляду справи відхилено, оскільки дата,
час розгляду справи погоджені з представником позивача, причину неявки не
можна визнати поважною. Відповідно до ч.2 ст.303 ЦПК України неявка сторони не
перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає
задоволенню, ухвала суду - скасуванню з ухваленням нової наступних
підстав.
Відповідно до ст. 312 ч.1 п.2 ЦПК України апеляційний суд змінює або скасовує
ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо
воно було вирішено судом першої інстанції з порушення норм процесуального
права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть
процесуальної дії чи підстави її застосування.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2
звернувся з позовом до ОСОБА_3 з позовом про визнання недійсним свідоцтва
про право на спадщину.
Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладання
арешту на квартиру АДРЕСА_1 в Ленінському районі м.
Донецька, суд першої інстанції виходив з того, що необхідно вжити заходи для
забезпечення позову.
Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки висновок суду про
необхідність забезпечення позову не відповідає нормам процесуального права.
Згідно до ст.151 ч.3 ЦПК України забезпечення позову
допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів
забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов майнового
характер дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або
грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших
осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем
вимогами (п.3 ст.152 ЦПК).
Відповідно до роз’яснень, які містяться п. 4
Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про
практику застосування судами цивільно - процесуального законодавства при
розгляду заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення
позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на
підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами
дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання
можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог,
дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову,
який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним
вимогам.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2
7 грудня 2010 року звернувся до ОСОБА_3 з позовом про визнання недійсним
свідоцтва про право на спадщину. Позовні вимоги про витребування майна, а
саме квартири АДРЕСА_1 в м. Донецьку, стягнення
вартості квартири, визнання договорів купівлі – продажу не заявлялися.
З обставин справи вбачається, що спірна квартира АДРЕСА_1 м. Донецька належала
ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за
законом, виданою 19 березня 2009 року Сьомою донецькою державною нотаріальною
конторою після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року матері ОСОБА_8 (а.с.
46).
Згідно нотаріально посвідченого договору від 23 квітня 2009
року ОСОБА_3 продала спірну квартиру ОСОБА_9 (а.с.46).
Згідно свідоцтва, виданого 07 липня 2010 року державним
нотаріусом П’ятої донецької державної нотаріальної контори на підстав акта про
проведення прилюдних торгів, затвердженого відділом ДВС Київського районного
управління юстиції у Донецьку 02 липня 2010 року спірна квартира належить
ОСОБА_4 (а.с.37-38). Таким чином, суд першої інстанції не з’
ясував обсяг позовних вимог. на час пред’явлення позову спірна квартира
належить ОСОБА_4, вимоги до якої не заявлялися.
В разі заявлення позову про витребування майна до
ОСОБА_4 позивач не позбавлений права звертатися з заявою про
забезпечення позову.
Застосовуючи забезпечення позову у вигляді арешту на квартиру АДРЕСА_1 м. Донецька з забороною її відчуження
у будь - якій формі, яка зареєстрована за ОСОБА_4, до якої позовні
вимоги не заявлялися, в порушення процесуального закону не навів жодного мотиву
прийняття рішення.
Таким чином, підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення
позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про
визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину немає.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає задоволенню,
ухвала суду - скасуванню.
Керуючись ст.ст.307 , 312 ЦПК України,
апеляційний суд
У Х В А Л И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Донецька від 01 лютого
2011 року скасувати.
В задоволені заяви ОСОБА_2 про забезпечення
позову відмовити.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
В.С.Висоцька
Судді
О.М.Біляєва
О.В.Осипчук