Справа 22ц-5694 Головуючий у 1 інстанції Орєхов О.І.
Категорія 27 Доповідач Солодовник О.Ф.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 вересня 2011
року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Лоленко А.В., суддів Солодовник О.Ф., Баркова В.
М.,
при секретарі Муравченко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за
позовом публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про
стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 13
квітня 2011 року позов публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний»
задоволений частково: з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на його
користь солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі
125286,01 грн та понесені судові витрати в сумі 1372,86 грн; звернено стягнення
на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3, шляхом надання банку або
виконавчій службі права її продажу та встановлено початкова сума її продажу –
111100 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду
скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог,
з тих підстав, що судом першої інстанції порушено вимоги матеріального та
процесуального права.
Відповідачка ОСОБА_3 просила апеляційну скаргу
задовольнити.
Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної
скарги, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції постановлено у
відповідності з вимогами матеріального та процесуального законодавства, просив
рішення суду залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено наступне. За кредитним
договором № 837 від 12 червня 2007 року позивач надав відповідачу ОСОБА_1
С. кредит на придбання автомобілю в сумі 15000 доларів США під 14 % річних за
користування кредитом з кінцевим терміном погашення до 11 червня 2012 року з
щомісячним погашенням по 250 доларів США у відповідності з Графіком погашення
кредиту (а.с.8-11). У забезпечення виконання донного кредитного договору між
позивачем та відповідачем ОСОБА_2 12 червня 2007 року було укладено
договір поруки (а.с.12-13), згідно з яким поручитель зобов’язався перед
позивачем відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов’язань за вищевказаним
кредитним договором. У забезпечення виконання кредитного договору між позивачем
та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 12 червня 2007 року було
укладено договір іпотеки № 1-837 нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 (а.с.16-20). ОСОБА_1 станом на 14
грудня 2010 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі 125286,01
грн (а.с.41-42). Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 13
грудня 2010 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до публічного
акціонерного товариства «Банк Фамільний» про визнання недійсним вищевказаного
кредитного договору (а.с.106, 108-113).
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_4, відповідачку ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_5, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що
апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідач ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи у його
відсутність.
На підставі ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк
або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти
(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а
позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може
використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього
Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та
визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та
справедливості.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.533 ЦК України якщо у зобов'язанні
визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у
гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу,
якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим
нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних
документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України
за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених
законом.
Відповідно зі ст.2 Закону України "Про банки і банківську
діяльність" кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх
еквівалент.
Ст. 47 вказаного Закону визначають операції банків із розміщення
залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як
кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.
Згідно зі ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є
недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які
встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього
Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом
(нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не
вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може
бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена
законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його
дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний
судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Калінінського
районного суду м. Донецька від 13 грудня 2010 року відмовлено у задоволені
позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний» про
визнання недійсним вищевказаного кредитного договору (а.с.106, 108-113).
Тому доводи апеляційної скарги щодо не існування змісту зобов’
язання неспроможні.
На підставі ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення
боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель
відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не
встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель
відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату
основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не
встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі
невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання
іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням
шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Ст. 589 ЦК України та ст.20
Закону України "Про заставу" встановлено, що у разі невиконання або неналежного
виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право
звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну
виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо
інше не передбачено законом чи договором.
Відповідно до положень ст.ст.33, 35 Закону України "Про
іпотеку", згідно з якими у разі порушення основного зобов'язання та/або умов
іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо
він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не
менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст
порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет
іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку
вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі
розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Передбачені законом письмові вимоги позивач неодноразово надсилав відповідачам
(а.с.31-40). Однак заборгованість погашена не була. Тому суд першої інстанції
обгрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення заборггованості за
кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.
При встановленні зазначених фактів і ухваленні рішення судом не було порушено
норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги необгрутовані і не спростовують висновків суду.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну
скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив
рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 13 квітня
2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Головуючий :
Судді: