Справа №22-
675/211
головуючий у 1 інстанції Шликов С.П.
категорія
20
доповідач Жданова В.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 березня 2011 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі :
головуючого – судді Жданової В.С.
суддів : Могутової Н.Г., Прокопчук Л.М.
при секретарі Рачинському Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського
районного суду м. Донецька від 07 жовтня 2010 року в справі за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про
визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, треті особи : ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що заявляє самостійні позовні вимоги
на предмет спору до ОСОБА_1 про визнання договору
купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на квартиру,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 07 жовтня 2010 року позовні
вимоги ОСОБА_1, який є правонаступником ОСОБА_6, до ОСОБА_2 про визнання
довіреності та договору купівлі-продажу недійсними залишені без задоволення.
Задоволені вимоги третьої особи ОСОБА_3 , який заявив
самостійні вимоги на предмет спору, про визнання договору купівлі - продажу
квартири дійсним.
ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального
права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних
вимог у повному обсязі. Наполягає на тому, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7
підписали довіреності на продаж квартиру внаслідок помилки, оскільки не мали
наміру відчужувати свою квартиру. Крім того, спірний правочин вважає таким,
що вчинений внаслідок зловмисної домовленості між ОСОБА_8 / повіреним/
та покупцем ОСОБА_9, які перебували у дружніх стосунках між собою.
Оскільки квартира вибула із володіння власників без їх волі, вона підлягає
витребуванню від ОСОБА_3 в порядку ст. 388 ЦК України.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 09.03.2005 року
ОСОБА_6 уповноважив ОСОБА_10 розпоряджатись на особистих умовах та
за власним розсудом належною йому на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_1, що підтверджується копією
довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального
округу ОСОБА_11 за реєстровим №1284 (а.с. 23).
11.03.2005 року ОСОБА_7. уповноважила ОСОБА_10 розпоряджатись на
особистих умовах та за власним розсудом належною їй на праві приватної
власності квартирою АДРЕСА_1, що
підтверджується копією довіреності, посвідченої приватним нотаріусом
Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим №1283
(ах. 19). 16.03.2005 року, ОСОБА_10, який діяв від імені ОСОБА_6
та ОСОБА_7., уклав з ОСОБА_2 договір купівлі - продажу квартири,
посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу
ОСОБА_13 за реєстровим №7-39, відповідно до якого останній придбав у
власність квартиру АДРЕСА_1 (а.с.
22).
9.05.2005 р. померла ОСОБА_7., а 11.09.2007 року помер ОСОБА_6,
правонаступником майна яких є їх онук – позивач ОСОБА_1
Відповідно до договору купівлі - продажу квартири, укладеному між ОСОБА_2
В. та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського
нотаріального округу 12.02.2008 року за реєстровим №927, квартира АДРЕСА_1 була придбана у власність
ОСОБА_4
Відповідно до договору дарування від 18.03.2008 року, посвідченого приватним
нотаріусом Донецького міського нотаріального округу , ОСОБА_4 подарувала
квартиру АДРЕСА_1 сину - ОСОБА_3
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін,
дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги,
апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з
наступних підстав .
Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і
залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив з
додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на
набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»зяків.
В ст. 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК
України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам
суспільства. Особа, яка вчиняє право чин, повинна мати необхідний обсяг
цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і
відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій
законом. Право чин мас бути спрямований на реальне настання правових наслідків,
що обумовлені ним.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що форми спірних довіреностей
відповідає діючому законодавству, нотаріально посвідчені, в довіреностях
перечисленні всі права повіреного, вказано, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
при підписанні довіреності повністю усвідомлювали значення своїх дій та надали
довіреність згідно власного вільного волевиявлення, котре відповідало їх
внутрішній волі, особу ОСОБА_6 та ОСОБА_7. встановлено,
дієздатність перевірено .
Відповідно до ч.І ст. 238 ЦК України, представник може бути уповноважений на
вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, які він
представляє.
Відповідно до ст.. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником створює,
змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
За таких підстав суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те,
що договір купівлі - продажу квартири від 16.03.2005 року укладений на
підставі належно оформлених довіреностей та межах наданих обумовлених в
довіреності повноважень, а відповідно, законних підставі для визнання договорів
купівлі - продажу недійсними не має.
Доводи апеляційної скарги про те, що довіреності продаж квартири оформлено
внаслідок помилки не заслуговують на увагу.
Вбачається, що подружжям ОСОБА_7 були надані повіреному ОСОБА_8
довіреності і на право приватизації спірної квартири, які оформленні за
викладених вище підстав, але позивачем визнаються як належні та не оспорюються.
Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася
щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний
судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та
обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її
цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо
мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених
законом.
В п. 19 Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 р. вказано, що обставини,
щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на
момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання
правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також
що вона має істотне значення.
Позивачем не надано доказів, що при посвідченні довіреностей на продаж квартири
9.03.2005 р. ОСОБА_6 та 11.03.2005 р. ОСОБА_7. помилялися щодо
природи правочину /довіреності на право продажу квартири/, прав та обов»язків
сторін, які випливають з довіреності.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що договір
купівлі-продажу укладений внаслідок зловмисної домовленості представника
продавців ОСОБА_8 з покупцем ОСОБА_2, оскільки відповідно до ст.
60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків,
встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими
особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які
мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших
осіб, які беруть участь у справі, виник спір. Доказування не може ґрунтуватися
на припущеннях.
Посилання позивача на наявність дружніх стосунків не є свідченням зловмисної
домовленості між сторонами по договору.
Відповідно до ст.. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його
недійсність прямо не встановлена або якщо він не визнаний судом недійсним.
Оскільки не встановлено підстав для визнання недійсними довіреностей на продаж
квартири та визнання недійсним договору купівлі-пролажу квартири , то суд
першої інстанції дійшов вірного висновку про неможливість витребування
квартири від ОСОБА_3 , оскільки продавець ОСОБА_2 як власник
квартири мав право розпоряджатися нею на свій розсуд.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду у справи в апеляційному
порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду
першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суду
першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і не
дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального або
порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення
спору.
Керуючись ст. ст. 307, 308,314,315 ЦПК України апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 07 жовтня 2010 року залишити
без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може
бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти
днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді :