Справа № 22ц-

5776/2011                                                                    

Головуючий у 1 інстанції Фунжий О.А.

     Категорія

32                                                                              

                             Доповідач Новосьолова Г.Г.                

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня  2011

року                                     м.

Донецьк

 Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Шевченко В.Ю.,

суддів: Хейло Я.В., Новосьолової Г.Г.,

при секретарі Яменко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення

виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на

виробництві та професійних захворювань в Ленінському районі м. Донецька на

рішення Петровського районного суду  м. Донецька від 19 травня 2011 року по

цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення

виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на

виробництві та професійних захворювань в Ленінському районі м. Донецька про

відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Петровського районного суду  м. Донецька від 19 травня 2011 позовні

вимоги ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду

соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань в Ленінському районі м. Донецька, про відшкодування моральної шкоди

- задоволені частково, стягнуто на користь позивача 10 000 гривень.

Задовольняючи частково позов, суд посилався на те, що  позивач, працюючи

тривалий час на підприємствах вугільної галузі у шкідливих умовах, під час

виконання трудових обов’язків на шахті «Южнодонбаська №1»  отримав трудове

каліцтво.

Згідно висновку МСЕК від 18 липня 2003 року йому вперше встановлена стійка

втрата професійної працездатності 20%  внаслідок каліцтва.

Ушкодженням здоров’я  позивачу завдано моральну шкоду, оскільки травма призвела

до порушення нормальних життєвих зв‘язків та потребує від позивача додаткових

зусиль для організації свого життя.

 Відповідач не погодився з таким рішенням суду, приніс апеляційну скаргу. В

апеляційній скарзі відповідач оспорює обгрунтованість судового рішення, яким

позов задоволено частково і ставить питання про його скасування та ухвалення

нового рішення про  відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що

при порушені  технології робіт по буравленню шпурів по необережності нажав

пускову кнопку бура, внаслідок чого отримав травматичну ампутацію 1 –го пальця

правої руки на рівні основної фаланги. Комісією з охорони праці ТОВ «ШСУ№3»

встановлено 50% вини потерпілого у нещасному випадку. Фондом призначено

одноразову допомогу у 2003 році у розмірі 5320 гривен та щомісячну грошову

виплату у розмірі 163,25 гривень згідно довідки МСЕК від 18 липня 2003 року,

яким встановлено 20 % втрати професійної працездатності з додатковим видом

допомоги медикаментозне лікування. На квітень 2011 року щомісячна страхова

виплата ОСОБА_1 складає 396,25 гривень, тобто фонд виконав усі обов’язки

перед позивачем, які передбачені законодавством. Згідно Закону України «Про

загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на

виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

від 23 лютого 2007 року виключені зі ст..ст.1,21,28,34,35 базового закону  

норми щодо обов’язку  Фонду соціального страхування  від нещасного випадку  на

виробництві і професійного захворювання України виплачувати грошову суму  за

моральну шкоду потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві або

професійного захворювання. Відповідно до ст..237-1 Кодексу законів про працю

України відшкодування власником або уповноваженим їм органом моральної шкоди

працівникові  провадиться у випадку, якщо порушення його законних прав привели

до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від

нього додаткових зусиль для організації свого життя. Оскільки ОСОБА_1

отримав травму на виробництві, то заподіяна йому шкода випливає з трудових

правовідносин і повинна  відшкодовуватися роботодавцем, що не створив безпечних

умов праці.  Відповідач в апеляції також вказав, що при зверненні до суду з

даним позовом, порушені трьохмісячні строки звернення до суду.

  В апеляційній інстанції представник відповідача відділення виконавчої

дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та

професійних захворювань в Ленінському районі м. Донецька доводи апеляції

підтримав.

   Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводі апеляції.

   Позивач в судове засідання  не з’явився, про про час та місце розгляду

справи повідомлялась належним чином.

     Відповідно до частини 2  ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб,

які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце

розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи

апеляційної скарги, апелляційний суд вважає, що апеляційну скаргу відповідача

слід відхілити, а рішення суду залишити без зміни з наступних підстав.

      Розглядаючи спір, суд правильно встановив фактичні обставини та визначив

правовідносини, що склалися між сторонами.

      При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач тривалий

час працював на підприємствах вугільної галузі. Працюючи у шкідливих умовах  

під час виконання трудових обов’язків ушкодив здоров’я.

      Згідно висновку МСЕК від 18 липня 2003 року йому вперше встановлена

стійка втрата професійної працездатності 20%  внаслідок каліцтва.

      За таких обставин, суд прийшов до обґрунтованого висновку що позивач має

право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров’ю через трудове

каліцтво на підставі ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне

соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань, що спричинили втрату працездатності  від 23.09.1999року. Моральна

шкода була спричинена позивачу втратою працездатності внаслідок трудового

каліцтва, тим, що він відчуває фізичний біль, потребує лікування,  змінилися

умови та звичайний ритм його життя.

      В даному випадку внаслідок ушкодження здоров’я позивачу завдано моральну

шкоду і розмір моральної шкоди встановлений судом першої інстанції з

урахуванням характеру і наслідків трудового каліцтва, ступеня втрати

професійної працездатності відповідає нормам матеріального і процесуального

права, не порушує принцип справедливості та розумності згідно вимог ст.41

Міжнародної Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

      Суд враховує характер та обсяг душевних та фізичних страждань позивача у

зв’язку з трудовим каліцтвом, те що він частково втратив професійну

працездатність, потребує подальшого лікування та із засад розумності,

виваженості та справедливості вважає такий розмір відшкодування моральної шкоди

справедливим.

      Доводи представника  відповідача про те, що згідно Закону України від

23.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове

державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності»  

виключено норми про відшкодування Фондом моральної шкоди, суд не може прийняти

до уваги, оскільки закон не має зворотньої сили і не може розповсюджуватися на

правовідносини, які виникли до набрання ним чинності, як в даному випадку.

       Інші доводи скарги не спростовують висновків суду.

       Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив із ступеня і глибини

моральних страждань позивача та розміру втрати працездатності в конкретному

випадку.

       Рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 21, 28, 34 Закону України „Про

загальнообов’язкове державне соціальне страхування  від нещасних випадків на

виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності  

від 23.09.1999 року.  

Довід апеляційної скарги про те що, позивачем пропущений трьохмісячний строк

звернення до суду  відповідно до ст..233 КЗпП України для вирішення трудового

спору, не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК

України  на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим

ушкодженням здоров’я позовна давність не поширюється.    

      Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції

при вирішенні цієї справи норм матеріального чи процесуального права або

невідповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення

скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового про відмову у  позові

немає.

        Керуючись ст. ст.307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

      Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в

Ленінському районі м. Донецька – відхилити.

     Рішення Петровського районного суду  м. Донецька від 19 травня 2011 року

залишити без зміни.

     Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена

в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили

до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних

справ.

Головуючий                                                                      

        Судді