Справа 22ц-242 Головуючий у 1 інстанції
Дністрян О.М.
Категорія 27 Доповідач Солодовник О.Ф.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 січня 2011 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Лоленко А.В., суддів Солодовник О.Ф., Алексєєва
А.В.,
при секретарі Коваленко М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за
позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення
суми боргу за договором позики, інфляційних втрат та відсотків за
прострочення,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області
від 17 вересня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволений частково : на його
користь з ОСОБА_3 стягнуто суму боргу в розмірі 19798 грн, 3 % річних
від простроченої суми в розмірі 3316,17 грн та понесені судові витрати в сумі
295,79 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, справу
направити на новий розгляд з тих підстав, що судом першої інстанції порушено
вимоги матеріального та процесуального права.
Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги,
мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності з
вимогами матеріального та процесуального законодавства.
Судом першої інстанції встановлено наступне. Згідно з розпискою
від 05 липня 2002 року відповідачка отримала від позивача 2,5 тисячі доларів
США для того, щоби придбати будинок у АДРЕСА_1, який
придбаний в кредит на її ім’я на три роки. Після виплати кредиту вона
гарантує, що перепише частину будинку на його сина ОСОБА_4. Якщо виникнуть
непередбачені обставини, вона зобов’язалася повернути позивачу 2,5 тисячі
доларів США (а.с.62). Сума боргу повернута позивачу відповідачкою не була.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідачку ОСОБА_3,
позивача ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд
вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст.374 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором
позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у
власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими
ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму
грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики
вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.
Відповідно зі ст.375 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) договір
позики на суму понад п'ятдесят карбованців повинен бути укладений у письмовій
формі.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 44 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) повинні
укладатись у письмовій формі угоди громадян між собою на суму понад сто
карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших
угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Відповідно зі ст.46 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) недодержання
простої письмової форми, що вимагається законом (стаття 44 цього Кодексу),
позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на
показання свідків, а у випадках, прямо зазначених у законі, тягне за собою
недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього
Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи
не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до
цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та
інших осіб, які беруть участь у справі.
На підтвердження факту укладення угоди позивач надав розписку
відповідачки (а.с.62), яка у судовому засіданні не заперечувала, що вказана
розписка була написана єю.
Тоді як відповідачка не надала суду ніяких належних доказів на
підтвердження факту неукладення договору позики. Тому доводи апеляційної скарги
в цій частині необгрунтовані.
На підставі ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно
не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до
статті 625 цього Кодексу.
Відповідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання
грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з
урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлений договором або законом.
Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про
обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення суми боргу за договором
позики та відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання. Доводи
апеляційної скарги в цій частині неспроможні.
Згідно з ч.ч.3,4,5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом
лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив
позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою
для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної
давності, порушене право підлягає захисту.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідачка
повинна була повернути борг 16 квітня 2004 року та обгрунтовано визнав причини
пропуску позивачем строку позовної давності поважними та захистив його права.
Доводи апеляційної скарги в цій частині необгрунтовані.
Апеляційним судом не приймаються до уваги доводи апеляційної
скарги щодо повторного звернення позивача до суду з тими ж самими вимогами з
наступних підстав.
У справі, на яку посилається апелянт, були розглянуті позов
ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про перевід прав кредитора, визнання
кредиторами та заставодержателями нерухомого майна, визнання права власності на
жилий будинок, виділ в натурі частки домоволодіння, визнання недійсним
державного акту на право власності на земельну ділянку та зустрічний позов
ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним (а.с.5-10), тоді як зараз
розглянуто позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за
договором позики, інфляційних втрат та відсотків за прострочення.
При встановленні зазначених фактів і ухваленні рішення судом не було порушено
норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги необгрутовані і не спростовують висновків суду.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну
скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив
рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2010
року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Головуючий :
Судді: