Справа 22ц-
2302-2011
Суддя 1 інстанції: Владимирська І.М
Категория
Доповідач:Новосьолова Г.Г.
Ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2011
року м.
Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: судді Шевченко В.С.
суддів: Хейло Я.В., Новосьолової Г.Г.
при секретарі Яменко А. Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну
скаргу ОСОБА_2 на рішення Селидівського міського суду від
22 грудня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2
до Державного підприємства «Селидіввугілля» ВП «Шахта Курахіська», ОСОБА_3 ОСОБА_5, відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України у м. Селидове про стягнення грошових сум у
рахунок погашення регресних виплат та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 22 грудня 2010 року
було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного
підприємства «Селидіввугілля» ВП «Шахта Курахівська», ОСОБА_3, ОСОБА_5, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України у м. Селидове про стягнення грошових сум у рахунок погашення регресних
виплат та відшкодування моральної шкоди.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_2 приніс апеляційну скаргу, в якій
просить скасувати рішення і постановити нове, яким задовольнити його позовні
вимоги:
В апеляційної скарзі позивач вважає за необхідне прийняти до розрахунку
середньоденної заробітної плати при звільненні суму у розмірі 159,25 грн., яка
встановлена Апеляційним судом м. Донецька від 30 серпня 2010 року по цивільної
справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства
«Селидіввугілля» ВП «Шахта Курахівська» про стягнення середньомісячного
заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Підставами для скасування рішення суду позивач вважає наступне:
- суд першої інстанції вказав, що довідка о середньомісячної заробітної
платі відповідає умовам діючого законодавств і відсутні підстави для проведення
перерахунку регресних виплат
- суд необґрунтовано відмовив у позовних вимогах про стягнення
моральної шкоди,
- судом було зазначено, що не надані докази, які підтверджують позовні
вимоги,
В апеляційній інстанції позивач доводи апеляції підтримав. Представники
відповідачів Державного підприємства «Селидіввугілля» ВП «Шахта Курахіська»,
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидове
заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача, мотивуючи тим, що
рішення суду ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та
процесуального закону, просили рішення суду залишити без змін.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 у судове засідання апеляційної
інстанції не з’явилися, були належним чином повідомленіа про час і місце
розгляду справи.
Заслухавши суддю – доповідача, позивача та представників відповідачів,
перевіривши матеріали цивільної справи, та доводи апеляційної скарги,
апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних
підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 18 травня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до
суду з позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» ВП «Шахта
Курахіська», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.
Селидове про стягнення грошових сум у рахунок погашення регресних виплат.
ОСОБА_2 тривалий час працював на підприємствах вугільної галузі. Працюючи у
шкідливих умовах під час виконання трудових обов’язків ушкодив здоров’я.
Згідно висновку МСЕК від 06 травня 2009 року йому вперше встановлено 30% втрати
професійної працездатності по професійному захворюванню із 06 травня 2009 року
безстроково, та визнаний інвалідом 3 групи (а.с.8).
Державним підприємством «Селидіввугілля» ВП «Шахта Курахіська» надана довідка
про середню заробітну плату за період із вересня 2008 року по лютий 2009 року
для розрахунку страхових виплат, при цьому середня заробітна плата складає
50,21 грн.(а.с.).
Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України у м. Селидове від 02 червня 2009 «Про
призначення потерпілому щомісячної страхової виплати» призначено ОСОБА_2
грошову суму у розмірі 458,52 грн. щомісячно з 06 травня 2009 року (а.с.11).
09 червня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного
підприємства «Селидіввугілля» ВП «Шахта Курахіська», відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України у м. Селидове про відшкодування моральної шкоди.
07 вересня 2010 року ухвалою Селидівського міського суду від 07 вересня 2010
року позовну заяву ОСОБА_2 Державного підприємства «Селидіввугілля» ВП
«Шахта Курахіська», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України у м. Селидове про відшкодування моральної шкоди об’єднане в одне
провадження із первісним позовом ОСОБА_2 до державного підприємства
«Селидіввугілля» ВП «Шахта Курахіська», відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України у м. Селидове про стягнення грошових сум у рахунок
погашення регресних виплат.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 виходив
з наступних підстав.
Позивач у позовній заяві про стягнення грошових сум у рахунок погашення
регресних виплат посилався на постанову Кабінету Міністрів України №100 від 08
лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної
плати», але обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплати
загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням регулюється нормами
Постанови КМУ України «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу,
грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним
соціальним страхуванням» №1266 від 26 вересня 2001 року, згідно якого був
проведений розрахунок його середнього заробітку.
Відмовляючи позивачу у стягненні моральної шкоди суд першої інстанції , вважав
що позивач не довів , що саме діями відповідачів йому була спричинена моральна
шкода.
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши
докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.
На підставі ст.ст.11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як
за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу,
в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які
беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які
вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються
сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і
обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного
судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення,
ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони
посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
30 серпня 2010 року рішення Апеляційного суду Донецької області позовні вимоги
ОСОБА_2 Державного підприємства «Селидіввугілля» ВП «Шахта Курахіська» про
стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
задоволені частково. Стягнене з Державного підприємства «Селидіввугілля» ВП
«Шахта Курахіська»15 447,25 грн. у відшкодуванні середнього заробітку за час
затримки розрахунку.
Позивач звертаючись до суду з позовом до Державного підприємства
«Селидіввугілля» ВП «Шахта Курахіська», ОСОБА_3, ОСОБА_5, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.
Селидове про стягнення грошових сум у рахунок погашення регресних виплат та
відшкодування моральної шкоди, вважав що згідно рішення апеляційного суду від
30 серпня 2010 року йому вже встановлений середній заробіток, а тому
посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995
року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», зробив
розрахунок та просив стягнути грошову суму у рахунок погашення регресних виплат.
Згідно п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат
загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою
Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266 розрахунковим
періодом , за який обчислюється середня заробітна плата ( дохід) для
застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день
(робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість
календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому
настав страховий випадок.
Тому відповідачем Державним підприємством «Селидіввугілля» ВП «Шахта
Курахіська» до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.
Селидове надана довідка про середню заробітну плату за період із вересня 2008
року по лютий 2009 року для розрахунку страхових виплат.
Отже, позивач помилково вважав, що середній заробіток який був встановлений за
рішенням апеляційного суду від 30 серпня 2010 року повинен був враховуватися
при обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат загальнообов’
язковим державним соціальним страхуванням.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду «Про судову практику в справах про
відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року
зазначене,що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру
внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ,
заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю
інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у
приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних
переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в
тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у
зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних
життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя,
порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних
наслідків.
Згідно п. 5 цієї Постанови Пленуму Верховного Суду України до загальних підстав
цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору
про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої
шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між
шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві
моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких
обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи
в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при
цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичної або
юридичної особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю,
відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України у позовній заяві
про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому
полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно
позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими
доказами це підтверджується.
Отже, позивачем не доведено що діями відповідачів йому була спричиненна
моральна шкода.
Суд першої інстанції, перевіряючи доводи та заперечення сторін, оцінюючи всі
наведені докази, а також обставини по справі дійшов до правильного висновку,
щодо відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до
Державного підприємства «Селидіввугілля» ВП «Шахта Курахіська», ОСОБА_3 ОСОБА_5, відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України у м. Селидове про стягнення грошових сум у
рахунок погашення регресних виплат та відшкодування моральної шкоди.
Виходячи із встановлених фактів, вимог закону та наданих сторонами доказів, суд
першої інстанції правильно прийшов до висновку про відмову у задоволенні
позовних вимог.
Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і
процесуального права.
Підстав для скасування рішення суду не встановлено.
У відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє
законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів
апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє
апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої
інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального
права.
Керуючись ст.307, 308,314 ЦПК України ,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 22 грудня 2010 року
залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в
касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: