Справа №22-1415/2011р. головуючий у 1 інстанції
Ясинський О.В.
доповідач Жданова В.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 лютого 2011 р. м.
Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у
складі :
головуючого - судді Жданової В.С.
суддів : Могутової Н.Г., Прокопчук Л.М.
при секретарі Опря Ю.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення
Селидівського міського суду від 27 грудня 2010 року в справі за позовом
ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Селидівського міського суду від 27 грудня 2010 року
задоволені позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, з
ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3
стягнуто за договором позики загальну суму 129045,67 грн., на користь ОСОБА_4 за договором позики загальну суму 223577,89 грн.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність
висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального і
процесуального права, просить рішення суду змінити, визначити до стягнення на
користь позивачів суму боргу відповідно до боргових розписок 90023 грн. та
155557,76 грн. , в стягненні суми втрат від інфляційних процесів, 3% річних
від простроченої суми та процентів за користування позикою відмовити. В
обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що позивачі
відмовлялись від отримання суми боргу, що підтверджено відповідною телеграмою
про відмову від 29.06.2010 р., має місце прострочення кредитора, тому він не
несе відповідальності за просточку зобов»язання, яке сталося з вини позивачів.
Після погашення кредитної заборгованості перед Банком позивачі не повідомили
свої банківські реквізити і не приймали гроші готівкою, що змусило його
перерахувати суму боргу на депозитний рахунок відкритий нотаріусом 5.11.2010 р.
Вважає, що стягнення процентів за користування позикою та 3% річних суд
фактично зобов»язав його двічі сплачувати проценти.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2
В.В. взяв в борг у ОСОБА_3 в березні 2008 р. 25197,85 грн, в липні 2008
р. -61419,10 грн, у серпні 2008 р.- 3407 грн., всього 90023,95 грн. У
позивача ОСОБА_4 відповідач у борг отримав в березні 2008 р. -55770 грн,
у липні 2008 р. – 96380,76 грн, у серпні -2008 р. -3407 грн, всього 155557,76
грн, про що надано власноруч написані розписки. За домовленістю сторін строк
погашення суми боргу визначений з моменту настання певної події – закінчення
погашення банківського кредиту перед «Укрсоцбанком». 13.09.2007 р. між
ОСОБА_2 та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено договір
невідновлюваної кредитної лінії № 225/037-Ю03.34-6 на суму 606000 грн. для
придбання відповідачем комплексу будівель і споруд бази відпочинку «Золоте
руно» в м. Курахове на правому березі Курахівського водосховища 14 та 14/1.
14.05.2009 р. у забезпечення зобов»язань ОСОБА_2 були укладені
договори поруки з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які зобов»язались перед
Банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання зобов»язань
ОСОБА_2 15.05.2009 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у повному обсязі
здійснили дострокове погашення залишку заборгованості ОСОБА_2 перед
АКБСР «Укрсоцбанк» на загальну суму 549649,38 грн. . З цього часу 15.05.2009 р.
у відповідача настав момент виконання перед позивачами зобов»язань за
договорами позики згідно розписок на суму 90023 грн та 155557,76 грн. Крім
повернення суми боргу позивачі мають право на одержання від позичальника
процентів від суми позики. Оскільки договором не встановлений розмір процентів,
то він визначається на рівні облікової ставки НБУ. Проценти виплачуються
щомісячно до дня повернення позики, що за вимогами ОСОБА_3 складає
23932,23 грн за весь період, за вимогами ОСОБА_4- 41946,09 грн за весь
період. У зв»язку з простроченням грошового зобов»язання відповідач повинен
повернути борг з урахуванням індексу інфляції, що за вимогами ОСОБА_3
складає 10982,92 грн, за вимогами ОСОБА_4- 18978,05 грн. та 3 % за
прострочення виконання грошового зобов»зання за вимогами ОСОБА_3
-4106,57 грн., за вимогами ОСОБА_4 -7095, 99 грн.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін,
дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги,
апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з
наступних підстав .
Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і
залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив з
додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір
позики, згідно якого ОСОБА_3 передав , а ОСОБА_2 отримав у
березні 2008 р. -25197,85 грн., в липні 2008 р. – 61419,10 грн., в серпні 2008
р. - 3407 грн, всього 90023,95 грн. ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_2
отримав в березні 2008 р. -55770 грн, в липні 2008 р – 61419,10 грн, в серпні –
3407 грн., всього 155557,76 грн.
Відповідач ОСОБА_2 вказані обставини визнає, погоджується повернути
суми боргу, зазначені в розписках. Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України
обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не
підлягають доказуванню.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона
/позикодавець/ передає у власність другій стороні / позичальникові/ грошові
кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується
повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів /суму позики/ або таку ж
кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідач не заперечує проти повернення суми боргу позивачам, але заперечує
проти стягнення процентів за договором позики та сум, стягнутих судом за
порушення грошового зобов»язання з тих підстав, що відповідачі відмовились
від отримання суми позики , а стягнення процентів за користування позикою та
стягнення 3% річних за прострочку виконання грошового зобов»язання є подвійним
стягненням процентів.
Такі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суперечать
фактичним обставинам справи і нормам матеріального закону.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути
позикодавцеві позику / грошові кошти / у строк ат в порядку, що встановлені
договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк
визначений моментом пре»явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником
протягом двадцяти днів від дня пред»явлення позикодавцем вимоги про це, якщо
інше не встановлено договором.
З наданих суду розписок вбачається, що моментом пред»явлення вимоги є
погашення кредиту перед «Укрсоцбанком».
Встановлено, що позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як поручителі по
кредитному зобов»язанню ОСОБА_2 на підставі договору поруки
15.05.2009 р. погасили заборгованість ОСОБА_2 за кредитним зобов»
язанням перед АКБ «Укрсоцбанк» в сумі 549649,38 грн. Судом першої інстанції
вірно визначено, що саме цей день є моментом пред»явлення вимоги щодо
повернення суми позики за розписками.
Такий висновок суду відповідає ст. 1049 ЦК України та умовам укладеного між
сторонами договору позики, відповідно до якого моментом повернення суми позики
є погашення кредиту перед Банком.
Відповідачу ОСОБА_2 про погашення позивачами кредиту перед Банком
було достовірно відомо, оскільки в травні 2009 р. позивачами як
іпотекодержателями був пред»явлений позов до ОСОБА_2 про стягнення
на їх користь суми погашеного кредитного зобов»язання Банку 549649 грн.
19.05.2009 р. АКБ «Укрсоцбанк» повідомив ОСОБА_2 про погашення
залишку заборгованості за договором кредиту на підставі договорів поруки .
Оскільки відповідач не повернув у встановлений договором строк суму боргу,
суд дійшов вірного висновку про застосування відповідальності за порушення
грошового зобов»язання, що передбачено ст. 625 ЦК України. Відповідно до даної
норми закону боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на
вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої
суми. Розрахунок втрат від інфляції та 3% річних від простроченої суми
наведений в рішенні суду першої інстанції і є правильним.
Доводи відповідача про те, що він вчиняв дії направлені на повернення боргу, а
позивачі відмовлялися його прийняти є неспроможними.
З наданих суду документів вбачається, що відповідач вчиняв дії , направлені на
повернення позивачам сум, сплачених ними Банку за договором поруки на
загальну суму 549649,38 грн. Про це свідчать листи відповідача, направлені
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 23.06.2010 р. / а.с. 14,18/, повідомлення
нотаріуса / а.с. 40 , 41 / квитанція про внесення грошових коштів на
депозит для погашення заборгованості за договором не відновлюваної кредитної
лінії / а.с. 112/ .
Будь-яких даних про те, що відповідач мав намір повернути суми за договором
позики , не встановлено.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгнутованого висновку про
порушення строків грошового зобов»занняя. Підстав для висновку про
прострочення кредитора не вбачається.
Доводи відповідача про те, що має місце подвійне стягнення процентів також є
неспроможними, оскільки ст.1048 ЦК України передбачено стягнення процентів
від суми позики, яка стягується з часу надання позики до її повернення
щомісяця, а ст. 625 ЦК України передбачено стягнення 3% річних від
простроченої суми за порушення строків повернення боргу, які стягуються за
період прострочки повернення боргу. Проценти за користування позикою та
проценти за порушення строків повернення позики мають різну правову природу,
різний порядок нарахувань, різні правові підстави для стягнення та не дублюють
один одного.
Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і не
дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального або
процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, підстав
для його зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307,308, 315 ЦПК України апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Селидівського міського суду від 27 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може
бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти
днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді :