Справа 22ц-4558-2011
Головуючий у 1 інстанції Анісімова Н.Д.
Категорія
24
Доповідач Новосьолова Г.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 травня 2011
року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Новікової Г.В.,
суддів: Новосьолової Г.Г., Шевченко В.Ю
при секретарі Коваленко М.І.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 22 березня
2011 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю «Текстильник – 2005» до ОСОБА_1 про
стягнення заборгованості по витратам на утримання будинку та прибудинкової
території,
В С Т А Н О В И В :
08 вересня 2008 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю
«Текстильник – 2005» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по витратам на утримання будинку та
прибудинкової території, мотивуючи свої вимоги наступним, квартира АДРЕСА_1 належить відповідачу на праві власності.
Відповідач повинен сплачувати щомісячно на рахунок позивача за санітарне
обслуговування прибудинкової території, технічне обслуговування будинку та
допоміжних приміщень, вивіз ТБО. Відповідно до витягу із особового рахунку
№НОМЕР_1 за період з червня 2005 року по червень 2008 року вказані платежі
відповідачем не сплачувалися, у зв’язку з чим заборгованість складає 907,77
гривень. Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, останьй раз просив
стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по витратам на
утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 червня 2005 року по
10 люте 2011 року у сумі 1942,55 гривні та за вивіз ТБО у сумі 149,92, а також
судові витрати.
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 22 березня 2011 року
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстильник – 2005» до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по витратам на
утримання будинку та прибудинкової території задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю «Текстильник – 2005» заборгованість по витратам на утримання
будинку та прибудинкової території за період з вересня 2005 року по січень
2011 року у розмірі 1789,15 гривень та заборгованість по вивозу твердих
побутових відходів у розмірі 142,29 гривень. Вирішено питання про судові
витрати.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій
просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу
у позовних вимогах у повному обсязі, з наступних підстав.
- суд першої інстанції у порушенні вимог ст.213, 214 ЦПК України не
встановив, чи укладено сторонами договір про надання послуг, яка
відповідальність встановлена договором та правову норму, яка підлягає
застосуванню до цих правовідносин,
- суд прийшов до помилкового висновку про неможливість застосування строку
позовної давності до спірних правовідносин,
В апеляційний інстанції представник відповідача підтримав доводи апеляції.
Представник позивача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду
справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших
осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце
розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю – доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної
справи, та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна
скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до статті 11, 60 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за
зверненням фізичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів
сторін та інших осіб.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути
законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих
обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,
підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що
міститься в п.2 постанови „ Про судове рішення у цивільній справі № 14 від
18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин
відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні
правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює
подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд
виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно
і всебічно з’ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу
своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у
судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та
допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення
містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі
достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції
встановив, що відповідачу на підставі права власності належить квартира АДРЕСА_1, в якій відповідач зареєстрований та
проживає.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги Товариства з
обмеженою відповідальністю «Текстильник – 2005» виходив з наступних підстав,
відсутність між сторонами договірних правовідносин суд не прийняв до уваги,
оскільки ст..ст. 20,21 Закону України «Про житлово – комунальні послуги», п.7
Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою
Кабінету Міністрів України №572 від 08 жовтня 1992 року визначені обов’язки
споживача та виконавця житлово – комунальних послуг, також у судовому
засіданні не знайшли своє підтвердження доводи представника відповідача про
невідповідність тарифів та не отримання мешканцями будинку житлових послуг,
оскільки спростовується наданими представником позивача доказами. Крім цього,
суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість
по витратам на утримання будинку та прибудинкової території за період з вересня
2005 року по січень 2011 року у розмірі 1789,15 та заборгованість по вивозу
твердих побутових відходів у розмірі 142 гривні 29 копійок, з урахуванням
строку позовної давності.
Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи і вимогам
матеріального закону.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", власники,
наймачі та орендарі житлових приміщень зобов"язані своєчасно вносити плату за
обслуговування і утримання будинку.
Встановлено, що відповідач є власником зазначеної квартири на підставі договору
дарування. Позивач надавав послуги відповідачу, але представник відповідача, як
у судовому засіданні суду першої інстанції, так і апеляційної інстанції, не
довів у відповідності до вимог закону те що вказані послуги надавалися
неналежної якості.
Оскільки, відповідно до вимог ст. 160, 162 ЖК України власник зобов’язаний
своєчасно вносити плату за утримання будинку та прибудинкової території,
комунальні послуги.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач як власник квартири
у багатоквартирному будинку, користується наданими позивачем послугами, тому
повинні сплачувати за санітарне обслуговування прибудинкової території,
технічне обслуговування будинку та допоміжних приміщень, вивіз ТБО.
Неспроможними є доводи відповідача про те, що договір про надання послуг між
сторонами не укладався, тому він не несе відповідальності щодо погашення
заборгованості. Квартира належить відповідачу на підставі договору дарування
від 2001 року, відкрито особовий рахунок на ім’я ОСОБА_1 за №НОМЕР_1, що
свідчить про наявність між сторонами фактичних договірних відносин.
Недотримання письмової форми договору не звільняє відповідачів, від обов’язку
оплатити заборгованість за надані послуги.
Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і не
дають підстав для висновку порушення судом першої інстанції норм матеріального
або процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного
вирішення спору.
Рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і
процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для
відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без зміни
Керуючись ст. 308, 315 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 22 березня
2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моментуїї проголошення, може бути оскаржено в
касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді