Справа 22ц-5778-2011
Головуючий у 1 інстанції Суханова А.В.
Категорія
27
Доповідач Новосьолова Г.Г.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 вересня 2011
року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Новосядлої В.М,
суддів: Тимченко О.О., Новосьолової Г.Г.,
при секретарі Руденко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного
акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Центрально –
Міського районного суду м. Макіївка від 15 листопада 2010 року по цивільній
справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк
«Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет
застави,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Центрально – Міського районного суду м. Макіївка від 15 листопада 2010
року у задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний
банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на
предмет іпотеки, виселення відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач приніс апеляційну скаргу, в якій
просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення із задоволенням позовних
вимог позивача, з наступних підстав:
- позивач вважає, що банк у разі невиконання або неналежного виконання
боржником основного зобов’язання вправі задовольнити свої вимоги за основним
зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, але суд не
застосував статті Закону України «Про іпотеку»,
- не направлення позивачем повідомлення не позбавляє його права звернутися до
суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки,
- суд першої інстанції не звернув уваги на те, що підвищення процентної ставки
був одним із пунктів кредитного договору, позивач відповідно до договору
своєчасно направив повідомлення відповідачу про підвищення, таким чином виконав
умови.
В судове засідання позивач та відповідач не з’явились , про час та місце
розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать телефонограми і
матеріалах справи.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які
беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду
справи, не перешкоджає розглядові справи..
Заслухавши суддю – доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, та доводи
апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає
відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті
обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і
обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які
сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що
міститься в п.2 постанови „ Про судове рішення у цивільній справі № 14 від
18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин
відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні
правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює
подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд
виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і
всебічно з’ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу
своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у
судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та
допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення
містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі
достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, позивач звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави,
мотивуючи свої вимоги наступним 15 листопада 2007 року сторони уклали кредитний
договір № DOM7GK40000231, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу
кредит у розмірі 25120 доларів США зі сплатою відсотків за користування
кредитом у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з
кінцевим терміном повернення 15 листопада 2017 року. Відповідач зобов'язався
повернути кредит та сплатити відсотки за користування коштами у строки та у
порядку, передбаченому вказаними договором.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, сторони 15
листопада 2007 року уклали договір іпотеки нерухомого майна.
Предмет іпотеки - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачу на праві приватної власності, а
також земельна ділянка на який розташований будинок за вищевказаною адресою.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору -
станом на 06 травня 2009 року заборгованість відповідача склала 21334,61
доларів США: 20889,25 доларів США - оснований борг, 432,40 доларів США -
відсотки, 10,16 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом,
2,80 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині
звернення стягнення на предмет іпотеки , обґрунтовано дійшов до висновку проте,
що відповідно до положень ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку», у разі
порушення основного забов»язання або ( та) умов іпотечного договору
іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від
іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж
тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених
зобов’язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі
невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотеко
держателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі розпочати
звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Отже, якщо письмова вимога, яка передбачена ст.35 Закону України «Про іпотеку»
банком іпотекодавцю та / або боржнику не направлялася, то позов про звернення
стягнення на предмет іпотеки є передчасним, в його задоволені може бути
відмовлено. Тобто недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення
на предмет іпотеки з однією з підстав для відмови в позові.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенню позову в частині виселення,
обґрунтовано дійшов до висновку проте, що вимоги про виселення відповідачів та
їх неповнолітніх дітей з житлового будинку є похідним із вимог про звернення
стягнення на предмет іпотеки.
Висновки суду відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне
застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального
чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, то
підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення немає.
Щодо доводу апеляційної скарги проте, що не направлення позивачем повідомлення
ОСОБА_1 не позбавляє його права звернутися до суду з метою звернення
стягнення на предмет іпотеки, не заслуговує на увагу, оскільки недотримання
правил передбачених ст..35 Закону України «Про іпотеку» є перешкодою для
звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом
до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов’язання відповідно до ч.2
ст.35 Закону України « Про іпотеку».
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими та правових
висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 308, 315 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк
«Приватбанк» відхилити.
Рішення Центрально – Міського районного суду м. Макіївка від 15
листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в
касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді