Справа 22ц-1570 Головуючий у 1 інстанції
Цукуров В.П.
Категорія 27 Доповідач Солодовник О.
Ф.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 лютого 2011
року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Лоленко А.В., суддів Солодовник О.Ф., Янчук Т.
О.,
при секретарі Шуляк Я.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за
позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного банку «УкрСиббанк»,
треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Володимирівна, про визнання недійсними договорів, зобов'язання вчинити певні
дії,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21
грудня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного
банку «УкрСиббанк», треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про
визнання недійсними договорів, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_6 просить
рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні
вимоги, з тих підстав, що судом першої інстанції порушено вимоги матеріального
та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та
судом неповно встановлено обставини, що мають значення для справи.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення
апеляційної скарги, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції
постановлено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального
законодавства.
Судом першої інстанції встановлено наступне. 29 листопада 2007 року
між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне
акціонерне товариство «УкрСиббанк», було укладено договір про надання
споживчого кредиту №11260379000 на суму 64000 доларів США із процентною ставкою
12,4 % річних. У забезпечення виконання вказаного договору 29 листопада 2007
року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки
№161759 та між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки
№161760. 13 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» було
укладено договір про надання споживчого кредиту №11403746000 на суму 24970
доларів США із процентною ставкою 14,5 % річних. У забезпечення виконання
вказаного договору 13 жовтня 2008 року між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк»
було укладено договір поруки №233916.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та третьої
особи ОСОБА_6, представника відповідача ОСОБА_7, ., дослідивши
матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
На підставі ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк
або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти
(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а
позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Звернувшись до суду, позивач просив визнати недійсними кредитні
договори № 11260379000 та № 11403746000 з тих підстав, що вони суперечать
Конституції України, ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів».
Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволені позовних
вимог з наступних підстав.
На підставі ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності
правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами)
вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203
цього Кодексу.
Відповідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може
суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також
моральним засадам суспільства.
Згідно з ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може
використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього
Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та
визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та
справедливості.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.533 ЦК України якщо у зобов'язанні
визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у
гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу,
якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим
нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних
документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України
за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених
законом.
Відповідно зі ст.2 Закону України "Про банки і банківську
діяльність" кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх
еквівалент.
Ст.ст. 47, 49 вказаного Закону визначають операції банків із
розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний
ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.
Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
систему валютного регулювання і валютного контролю" Національний банк України
видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які
підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії
видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України,
національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що
не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного
регулювання.
Відповідно з п. «в» ч.4 вказаного Декрету індивідуальної
ліцензії потребують такі операції : надання і одержання резидентами кредитів в
іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені
законодавством межі.
До теперішнього часу законодавець не визначив межі термінів і
сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.
Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній
валюті не потребує індивідуальної ліцензії. Доводи апеляційної скарги в цій
частині неспроможні.
На підставі ч.ч.1, 2 ст.18 Закону України „Про захист прав
споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із
споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо
всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс
договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не
інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього
Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших
осіб, які беруть участь у справі.
Суду не було надано достатніх та переконливих доказів на
підтвердження того факту, що умови вищевказаних договорів є несправедливими.
Доводи апеляційної скарги в цій частині необгрунтовані.
В матеріалах справи відсутні позовні заяви про визнання
недійсним договору поруки № 233916 від 13 жовтня 2008 року, укладеного між
ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк». Тому апеляційним судом не приймаються до
уваги доводи апеляційної скарги в частині підписання вказаного договору не
ОСОБА_3.
При встановленні зазначених фактів і ухваленні рішення судом не було порушено
норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги необгрутовані і не спростовують висновків суду.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну
скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив
рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21 грудня 2010 року
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з
дня набрання законної сили цією ухвалою.
Головуючий :
Судді: