Справа № 22ц-1622/
2011
Головуючий у 1 інстанції Мельник І.Г.
Категорія
57
Доповідач Баркова Л.Л.
У Х В А Л А
Іменем
України
4 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних
справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Баркової Л.Л.
суддів Кучерявої В.Ф., Гаврилової Г.Л.
при секретарі Кузнецові А.О.
розглянувши матеріали справи за поданням Орджонікідзевського Відділу
державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про
обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського
районного суду міста Маріуполя від 23 серпня 2011
року
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 23
серпня 2011 року задоволено подання Орджонікідзевського Відділу державної
виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про
тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до
виконання своїх зобов»язань.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, як
незаконну, та відмовити у задоволенні клопотання ДВС про обмеження у праві
виїзду за межі України. Посилається на порушення норм процесуального права,
недоведеність її ухилення від виконання зобов»язань.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення ОСОБА_1, її представника
ОСОБА_2, які просили задовольнити апеляційну скаргу, представника
відділу ДВС Маслову М.О., яка просила скаргу відхилити, дослідивши
матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів
вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд змінює або
скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановлює ухвалу з цього питання,
якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального
права.
Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції
виходив з того, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, у
добровільному порядку не погашає борги за виконавчими листами на загальну суму
445200,65 грн., тому до виконання зобов»язань, покладених на неї судовими
рішеннями можливе обмеження її у праві виїзду за межі України .
Про те з таким висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних
підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування,
вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за
винятком обмежень, які встановлюються законом.
Законом України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в»
їзду в Україну громадян України» (зі змінами) у випадках, коли особа ухиляється
від виконання зобов»язань, покладених на нього судовим рішенням, то до
виконання зобов»язань, можливо обмеження у праві виїзду за межи України.
Згідно із п.18ст.11 Закону України «Про виконавче провадження «
№202/98-ВР від 24.03.1998 року в редакції від 9.03.2011року, державний
виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов»язань,
покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового
обмеження у праві виїзду боржника за межі України – до виконання зобов»язань
за рішенням.
Відповідно до положень статті 377-1 ЦПК України питання про тимчасове
обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи у
праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших
органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу
державної виконавчої служби за поданням державного виконавця.
Як вбачається із подання державного виконавця, направленого до суду та
пояснень в апеляційному суді представника відділу ДВС обставин, які б
свідчили про ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов»язань не наведено і
доказів про це не надано.
Більш того, в матеріалах справи відсутні дані про вручення боржнику
копії постанови про відкриття виконавчого провадження та отримання ОСОБА_1 листів державного виконавця щодо погашення заборгованості.
Останньою факт отримання постанови та листів держвиконавця, а також ухилення
від сплати заборгованості заперечується. Із її пояснень вбачається також, що
нею приймаються заходи щодо продажу квартири та погашення боргів.
Таким чином, приймаючи до уваги, що право державного виконавця на
звернення з даним поданням виникає лише у разі ухилення боржника від
виконання покладених на нього рішенням суду зобов»язань і наявність лише
самого зобов»язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до
суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон,
суд першої інстанції безпідставно задовольнив подання та тимчасово обмежив
ОСОБА_1 у праві на виїзд за межі України.
Тому оскаржувана ухвала суду, як така що постановлена з порушенням
норм процесуального права підлягає скасуванню з постановленням ухвали про
відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження виїзду боржника
ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 307, 312 ЦПК України , колегія
суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 23 серпня
2011 року скасувати. В задоволенні подання Орджонікідзевського Відділу
державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про
обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України
, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена
протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.
Судді