4
Справа №22ц-
1645
Головуючий у 1 інстанції Нейло І.М.
Категорія
34
Доповідач Висоцька В.С.
Р І Ш Е Н
Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2011 року м. Донецьк
Апеляційний суд
Донецької області
В складі Головуючого ВИСОЦЬКОЇ В.С.
Суддів БІЛЯЄВОЇ О.
М., ОСИПЧУК О.В.
При секретарі Муравченко В.С.
Розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про відшкодування шкоди, завданої
залиттям квартири за апеляційною скаргою ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення
Краматорського міського суду Донецької області від 23 грудня 2010 року
В С Т А Н О В И В
У жовтні 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з
позовом до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої залиттям
квартири. Інші відповідачі були притягнуті до участі у справі. Позивач
посилався на те, що на праві власності йому належить квартира АДРЕСА_2
23 липня 2009 року сталося засмічення каналізаційного кухонного
стояка між його квартирою та квартирою №НОМЕР_1, яка належить відповідачам.06
серпня 2009 року ним були викликані представники експлуатуючого органу.
Внаслідок неможливості провести своєчасне усунення засмічення
каналізаційного кухонного стояка його квартира була залита. Тільки 10 серпня
2009 року відповідачем ОСОБА_7 був наданий доступ до квартири, після чого
засмічення було усунуте.
Внаслідок затоплення було зіпсоване ламіноване покриття підлоги
кухні, вартість якого з витратами на його заміну становить 2 928 грн. Залиттям
квартири йому було завдано моральної шкоди.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області
від 23 грудня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволений частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_2 на відшкодування
матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири 2928 грн., на відшкодування
моральної шкоди 1000 грн. та понесені судові витрати. В решті позову
відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачі просить рішення скасувати,
провадження по справі закрити.
Зазначили, що суд не врахував, що їх вини у засміченні
каналізаційного кухонного стояка не має. На час виникнення засмічення сім’я
знаходилася у відпустці. Висновком експерта підтверджено, що залиття квартири
позивача настало через забиття стояка між першим та другим поверхом, і
вважають, що стояк був забитий саме зверху, а не з нижньої квартири.
Вважають, що винним в залитті є сам позивач, який самовільно
провів некваліфіковане переобладнання каналізаційних труб на платкові, чим
порушив систему зливу.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_7 та представник
відповідачів ОСОБА_10, діючий на підставі договору та ордеру,
підтримали апеляційну скаргу.
Позивач ОСОБА_2 в задоволенні апеляційної скарги
відповідачів просив відмовити, рішення залишити без змін.
Інші відповідачі до апеляційного суду не з’явилися, просили
розглядати справу без їх участі. Неявка їх не перешкоджає розглядові
справи.
Апеляційній суд вважає, що апеляційна скарга підлягає
частковому задоволенню, рішення суду – скасуванню з ухваленням нового з
наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування
рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є
невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне
застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2. є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі - продажу,
посвідченого 23 грудня 2005 року (а.с.8). Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 є
власниками квартири, розташованій за адресою м. Краматорськ Донецької області
АДРЕСА_1 на підставі договору міни від 28
квітня 1995 року (а.с.104). Актом житлового органу 06 серпня 2009 року
встановлено
затоплення квартири позивача, внаслідок чого в кухні було пошкоджено ламінат.
Вартість відновлюваних робіт складає 2928 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того,
що завдана позивачу майнова шкода спричинена з вини відповідачів, а тому
згідно ст.1166 ЦК України повинна відшкодовується в повному обсязі особою, яка
її завдала. Відповідачі не надали доступу для виконання робіт з прочистки
каналізаційного стояку, чим порушили вимоги ст.17 Закону України «Про житлово –
комунальні послуги».
Задовольняючи позов в частині задоволення вимог про
відшкодування моральної шкоди суд керувався нормами ст. ст.23, 1167 ЦК України
та вважав доведеним, що позивачу завдано моральної шкоди.
Проте з таким висновком суджу погодитися не можна.
Суд першої інстанції прийшов до правильно висновку, що
правовідносини сторін урегульовані ст. ст. 1166, 23, 1167 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги про відсутність вини з боку відповідачів
заслуговують на увагу.
Згідно до положень ст.1166 ЦК України єдиною підставою для цивільно – правової
відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові
елементи шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок
між ними, а також вину заподіювача шкоди.
Відповідно до роз’яснень, які містяться в п.2 Постанови Пленуму Верховного
Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами
цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і
майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підляже відшкодуванню в
повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були
неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина
зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, -
незалежно від наявності вини.
За загальним правилом кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.10 ЦПК України).
Встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала
шкоду та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування
наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність
завдавача є причиною, а збитки, які виникли в потерпілої сторони, - наслідком
такої протиправної поведінки.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, квартира позивача
розташована на другому поверсі будинку, квартира відповідачів – на першому
поверсі. Шкода позивачу заподіяна виходом з ладу каналізаційного кухонного
стояка між квартирою позивача та відповідачів ( засмічення).
Позивач стверджує, що шкода завдана не затопленням квартири з вини
відповідачів, а внаслідок порушенням відповідачами норми ст. 17 Закону
України «Про житлово – комунальні послуги»
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про житлово – комунальні послуги»
споживач зобов'язаний забезпечити доступ до мережі, арматури, засобів обліку,
розподільчих систем представників виконавця/виробника за наявності в них
відповідного посвідчення: для ліквідації аварій - цілодобово; для
встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання,
проведення технічних та профілактичних оглядів, зняття контрольних показників
засобів обліку тощо - згідно з істотними умовами договору.
Суд першої інстанції вважав доведеним, що саме зазначену норму порушили
відповідачі і її порушення знаходиться в причинному зв’язку з завданою шкодою.
Проте зазначений висновок не підтверджено належними доказами.
З акту про залиття квартири від 06 серпня 2009 року вбачається, що
каналізаційний кухонний стояк забитий між квартирами №НОМЕР_1 і №НОМЕР_2. З 23 липня
2009 року ПП «Сантехсервіс» для усунення аварійної ситуації перекривалася
холодна вода, виконувались роботи по прочистці стояку з підвалу будинку,
результатів не дало. Необхідний доступ до ревізії на центральному стояку в
квартирі №НОМЕР_1. Мешканець квартири №НОМЕР_1 доступу для виконання робіт не надав.
Комісія прийшла до висновку про необхідність видати припис мешканцю квартири
№НОМЕР_1 про надання доступу до квартири (а.с.15).
Висновки суду про те, що зазначений акт підтверджує вину відповідачів у
ненаданні доступу представникам виконавця комунальних послуг до каналізаційної
мережі не ґрунтується на доказах. Самі відповідачі заперечували про можливість
надання такого доступу саме з 23 липня 2009 року, мотивуючи перебуванням у
відпустці. Їх заперечення матеріалами справи не спростовуються.
Припис надати доступ до каналізаційного стояка кухні було вручено відповідачу
ОСОБА_7 лише 10 серпня 2009 року (а.с.95). В цей же день відповідачами
був даний доступ, проти чого позивач не заперечував.
Будь – які докази на підтвердження того, що відповідач раніше 10 серпня 2010
року був попереджений про необхідність допуску в квартиру, відсутні. Висновки
суду ґрунтуються на припущеннях.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про відсутність
причинного зв’язку між заподіяною шкодою і діями відповідача по недопуску в
квартиру.
З висновку будівельно – технічної експертизи від 13 січня 2010
року вбачається, що замокання покриття підлоги кухні сталося внаслідок
проникнення каналізаційних стоків через раковину кухні квартири №НОМЕР_2 при
засміченні каналізаційного кухонного стояка між полом другого та першого
поверхів (на рівні приміщення кухні квартири №НОМЕР_1) (а.с.28,46).
В порушення ст.213 ЦПРК України суд не дав оцінку висновку
експерта в цій частині, взяв до уваги лише розмір завданої шкоди ( а.с.32).
Проте висновок експерта підтверджує відсутність вини відповідачів в заподіянні
шкоди.
Згідно до п. п.18, 27 Правил користування приміщеннями житлових
будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою КМУ від 08
жовтня 1992 року №572 власники квартир, наймачі та орендарі зобов'язані
використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати
збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання
будинків, дотримувати правил пожарної безпеки. При появі несправностей у
квартирі вживати заходів до їх усунення власними силами або силами підприємств
про обслуговуванню житла.
Таким чином, закон зобов'язує власника квартири, наймача чи
орендаря слідкувати за станом обладнання в квартирі, а в разі пошкодження
звертатися до житлової організації з заявою про пошкодження каналізаційних
труб, кранів та їх ремонту чи заміни тощо.
Такий обов'язок на інших осіб законом не покладено.
Будь-які докази про те, що відповідачам було відомо про
наявність несправностей у квартирі, які б попередили заподіяння шкоди
позивачеві, в матеріалах справи відсутні.
Оскільки відсутній причинний зв'язок між шкодою та
протиправністю заподіювача шкоди, вина заподіювача шкоди, на відповідачів не
може бути покладена відповідальність за заподіяння шкоди.
Судом першої інстанції порушені норми матеріального права,
висновки суду не відповідають обставинам справи, що надає підстави для
скасування рішення з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.
Оскільки апеляційний суд встановив, що права позивача не
були порушені діями відповідачів, суд відмовляє йому у задоволенні позову про
стягнення моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь
якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і
документально підтверджені судові витрати. Оскільки в задоволенні позову
відмовлено, понесені позивачем судові витрати не стягуються.
В апеляційній скарзі відповідачі просили скасувати судове
рішення, провадження по справі закрити. Підстави для закриття справи
передбачені ч.1 ст. 205 ЦПК України. Підстав для закриття справи,
передбачених зазначеною нормою, не вбачається.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому
задоволенню.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309, 314, 316 ЦПК
України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В
Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8, ОСОБА_9 задовольнити частково.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23
грудня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8, ОСОБА_9 про відшкодування шкоди,
завданої залиттям квартири відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його
проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого
спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом
двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий
В.С.ВИСОЦЬКА
Судді
О.М.БІЛЯЄВА
О.В.ОСИПЧУК