4
Справа №22ц -
1795
Головуючий 1 інстанції Філь О.Є.
Категорія
32
Доповідач Висоцька В.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2011 року м.
Донецьк
Апеляційний суд
Донецької області
в складі Головуючого ВИСОЦЬКОЇ В.С.
Суддів
БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСИПЧУК О.В.
При секретарі Муравченко
В.
С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу
за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного
товариства «Покровське», 3 – особа відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в м. Красноармійську про відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління
«Покровське» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької
області від 05 січня 2011 року
В С Т А Н
О В И В
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області
від 05 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.
Стягнуто з відповідача публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління
«Покровське» на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 25 000
грн. В решті прозову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач публічне акціонерне товариства
«Шахтоуправління «Покровське» просить скасувати постановлене рішення,
ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на
порушення судом норм матеріального та процесуального закону, а також
невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідач зазначив, що суд не врахував, що згідно висновків
спеціального розслідування порушення нормативних актів з питань охорони праці
допустив, крім інженерно – технічних працівників, постраждалий ОСОБА_3, який
не здійснював контроль концентрації газу метану у куполі та не забезпечив
безпеку праці під час роботи в зміні.
В судове засідання представник відповідача не з’явився,
клопотання про перенесення розгляду справи апеляційним судом відхилено. З
клопотання вбачається, що про час та місце розгляду справи відповідач
повідомлений належним чином.
Представник позивача просив апеляційну скаргу відхилити, рішення
залишити без змін.
Представник відділення Фонду в судове засідання не з’
явився, надіслали клопотання про розгляд справи у їх відсутності.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не
підлягає, рішення суду підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє
апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив
рішення з додержанням норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач знаходився в
трудових відносинах з відповідачем з 22 серпня 2007 року, працював на
підземних роботах з повним робочим днем під землею у шкідливих та
небезпечних умовах праці. Під час виконання трудових обов’язків 30 березня 2010
року з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травми, про що
складено акт форми Н-1 та Н-5. Висновком МСЕК від 16 вересня 2010 року
позивачу вперше встановлено стійку втрату працездатності 70% у зв’язку з
трудовим каліцтвом, 2 групу інвалідності.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої
інстанції виходив із того, що травма сталася під час виконання ним трудових
обов’язків, позивач втратив працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом,
відповідач як роботодавець не забезпечив безпечних умов праці, а тому зобов’
язаний відшкодувати позивачу завдану ушкодженням здоров’я моральну шкоду.
Висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та
наданим сторонами доказам.
Відповідно до ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в
установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається
на власника або уповноважений ним орган.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних
процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан
засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються
працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам
нормативних актів про охорону праці.
Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати
сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці»
роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному
підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також
забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі
охорони праці.
З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи
управління охороною праці, серед інших: впроваджує прогресивні технології,
досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва,
вимоги ергономіки; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних
процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими
засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального
захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці тощо.
Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення
зазначених вимог.
Отже, обов’язок належної організації охорони праці на
підприємстві та забезпечення контролю за додержанням працівниками вимог
нормативних актів про охорону праці лежить на роботодавцеві.
Доводи апеляційної скарги про відсутність умов
відповідальності за заподіяну шкоду спростовуються матеріалами справи.
З обставин справи вбачається, що позивач знаходився в
трудових відносинах з відповідачем з 20 серпня 2007 року. Під час виконання
трудових обов’язків за підземною професією 30 березня 2010 року з позивачем
стався нещасний випадок на виробництві.
Медичними документами підтверджено, що позивач внаслідок
травми отримав опік полум’ям вибуху 1-2-3 ступені голови, шиї, тулубу, площа
40% поверхні тулуба; гостре отруєння угарним газом тяжкого ступеню тяжкості (а.
с. 14).
Висновком МСЕК від 16 вересня 2010 року позивачу вперше
було встановлено 70% втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва,
друга група інвалідності до 01 жовтня 2012 року (а.с.15).
З обставин справи вбачається, що у встановленому законом
Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних
захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ України від
25 серпня 2004 року №1112 з подальшими змінами нещасний випадок на
виробництві, який мав місце 30 березня 2010 року, було розслідувано за участю
представників підприємства – відповідача, про що складено акт про нещасний
випадок, зв’язаний з виробництвом форми Н-1 (а.с.16-20) та акт спеціального
розслідування групового нещасного випадку (а.с.21-38), які не оспорені
відповідачем.
Відповідно до актів причинами нещасного випадку є серія
спалахів та вибухів метано – повітряної суміші у виробленому просторі 5 –ї
північної лави бремсбергу блоку 5 на сполученні з вентиляційним штреком.
Груповий нещасний випадок стався унаслідок знаходження людей в зоні дії
приголомшуючих факторів спалаху та вибухів метано – повітряної суміші (а.с.
18,31)..
Винними особами у нещасному випадку зазначені посадові особи
шахти, з якою позивач знаходився в трудових відносинах (а.с.19). В акті
зазначено, яким саме нормам охорони праці не відповідали дії посадових осіб
відповідача, серед інших п. п. 3.7.5, 1.1., 11 Правил безпеки у вугільних
шахтах. Таким чином, дії відповідача не відповідали нормам охорони праці,
тобто наявна протиправність дій останнього.
Виходячи з вимог ст.153 КЗпП, яка покладає на власника обов’
язок створювати на підприємстві безпечні умови праці, вина власника полягає у
невиконанні такого обов’язку. Факт незабезпечення власником безпечних умов
праці зафіксовані в актах.
Висновком МСЕК встановлено прямий причинний зв'язок між
каліцтвом ОСОБА_3 та умовами праці, порушенням Закону України «Про охорону
праці» з боку відповідача та порушенням безпечних норм при виконанні робіт.
Відповідно до ст. 237 – 1 КЗпП України відшкодування
власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться
у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань,
втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для
організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається
законодавством.
Таким чином, саме на власника підприємства покладено
обов’язок відшкодовувати працівнику моральну шкоду за наявності факту
заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять яких-небудь інших
додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди. Обов’язковість висновків
МСЕУК у даному випадку законом не передбачена. Сам факт ушкодження здоров’я
свідчить про заподіяння моральної шкоди.
Згідно до роз’яснень, які містяться в п.13 Постанови
Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про
відшкодування моральної (немайнової) шкоди» ) відповідно до ст. 237 - 1 КЗпП за
наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема
виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його
моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього
додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню
моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним
орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, моральна шкода відшкодовується
працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов : наявності факту
порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника
моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв’язків, або виникнення
необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за
наявності причинного зв’язку між попередніми умовами, які найшли підтвердження
в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач
свідомо припускав настання шкідливих наслідків від праці під землею не може
бути підставою для звільнення від відповідальності по відшкодуванню
моральної шкоди.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на
відшкодування моральної шкоди, суд урахував, що трудовим каліцтвом позивачу
завданий фізичний біль, він не може вести звичайний спосіб життя, що призвело
до порушення її нормальних життєвих зв'язків, вимагає від нього додаткових
зусиль для організації свого життя й з дотриманням вимог ст.237-1 КЗпП
України та врахувавши конкретні обставини справи, а саме молодий вік
постраждалого, зниження життєвої активності, неспроможність працювати за
фахом, виходячи із засад розумності та справедливості, визначив таке
відшкодування в розмірі 25 000 грн. та навів в рішенні відповідні мотиви
стягнення саме такого розміру.
Визначена судом сума відповідає характеру та ступеню
моральних страждань позивача, конкретним обставинам справи та підстав для її
зменшення не вбачається.
Доводи апеляційної скарги про те, що серед інших
працівників позивач також винний у нещасному випадку не може бути підставою для
відмови в задоволенні позову. З обставин справи вбачається, що на посаді
гірничого майстра дільниці №3 ОСОБА_3 проробив лише два тижні (з 16 березня
2010 року). Крім того, основними причинами нещасного випадку є геологічні
причини, які властиві вігульній промисловості. Доводи відповідача про
навмисне завдання шкоди доказами не підтверджено.
Повно і всебічно встановивши обставини справи й
визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, суд першої
інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив законне й справедливе
рішення.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки
наведені в ній доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне
законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни
оскаржуваного судового рішення. Рішення суду першої інстанції підлягає
залишенню без змін, як таке, що відповідає вимогам норм матеріального і
процесуального права.
Керуючись ст.ст.307ч.1 п.1, 308, 314-315 ЦПК
України, апеляційний суд
У Х В А Л И В
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства з додатковою
відповідальністю «Шахтоуправління «Покровське » відхилити.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької
області від 05 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з дня її
проголошення.
Касаційна скарга може бути подана до Вищого спеціалізованого
суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня
набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий
В.С.Висоцька
Судді
О.М.Біляєва
О.В.Осипчук