Справа 22ц-

1800-2011                                                                

Суддя 1 інстанції: Марченко Л.М.

         Категорія  

20                                                                                

Доповідач: Новосьолова Г.Г.

У Х В А Л А  

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

09 березня 2011

року                                                                                

м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: судді Шевченко В.Ю.,

суддів: Хейло Я.В., Новосьолової Г.Г.,

при секретарі Яменко Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду від 22 грудня 2010 року у

справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про визнання довіреності та

договорів купівлі – продажі недійсними,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Краматорського міського суду від 22 грудня 2010 року відмовлено у

задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про визнання довіреності

та договорів купівлі – продажі недійсними.

Не погодившись із рішенням суду, позивачка принесла апеляційну скаргу, в якій

просить скасувати рішення та постановити нове, оскільки судом першої інстанції

порушені норми матеріального та процесуального права, а саме:

-     судом першої інстанції було розглянута справу у відсутності

відповідачів,

-     розглядаючи справу суд не встановив факт передачі грошей за продану

квартиру.

В судове засідання апеляційний інстанції сторони не з’явилися про час та місце

розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст..305 ЦПК України

неявка сторін не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний

суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 Ухвалюючи рішення про відмову у визнанні правочинів недійсними суд першої

інстанції виходив із того, що позивачкою не надано доказів відсутності у неї

наміру на відчуження належної їй квартирі АДРЕСА_1 шляхом продажу, з приводу намірів здійснити

обмін цього житла також докази відсутні. Інших підстав недійсності правочинів

не заявлено.

 Судом першої інстанції встановлено, що 11 вересня 2008 року позивачка

ОСОБА_1 надала ОСОБА_4 довіреність, яка посвідчена в СИЗО м.

Артемівська, виявив при цьому намір про продаж квартири АДРЕСА_1. Вказана довіреність підписана

позивачкою, що свідчить про її волевиявлення, добровільність та свідомість

якого підтвердили в судовому засіданні свідки. Сумніваючись в справжності свого

підпису, позивачка від проведення почеркознавчої експертизи відмовилася, її

оплату не гарантувала. Вказана довіреність зареєстрована нотаріусом Першої

Артемівської державної нотаріальної контори, що підтверджується витягом з

Єдиного реєстру довіреностей.

Відповідно до ст..240 ЦК України в межах повноважень, якими позивачка

ОСОБА_1 наділила свою бабусю ОСОБА_4, остання 10.10.2008 року

оформила передоручення на відповідача ОСОБА_3, що вбачається з нотаріально

посвідченої довіреності, зі змісту якої вбачається намір на відчуження

квартири  саме шляхом її продажу та вчинення необхідних для цього дій.

В подальшому ОСОБА_3 30 січня 2009 року  вчинив продаж квартири відповідачу

ОСОБА_5, тобто виконав доручення відповідно до ст..ст. 237, 238 ЦК

України, а укладений договір купівлі – продажу відповідно до ст..239 ЦК України

породжує правові наслідки у вигляді створення, зміни, припинення цивільних прав

та обов’язків особи, яку він представляє.

Відповідач ОСОБА_5 відповідно до ст..ст.316, 317, 319 ЦК України як власник

та добросовісний набувач майна мав повне право розпорядитися своєю власністю на

свій розсуд, зокрема вчинити продаж квартири АДРЕСА_1 на користь відповідачки ОСОБА_7

На підставі ст.ст.11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як

за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу,

в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які

беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які

вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються

сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і

обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного

судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення,

ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони

посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими

доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009

року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів

недійсними» передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК

підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які

встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Згідно із  частиною 3 статті 203 ЦК України серед загальних вимог при укладенні

правочину є вільне волевиявлення  учасника правочину, яке відповідає його

внутрішній волі.

Вказана вимога закону при укладенні довіреності ОСОБА_1 була дотримана,

оскільки із тексту довіреності від 11 вересня 2008 року, яка зареєстрована за

№86 та посвідчена начальником СИЗО м. Артемівська вбачається, що вона доручила

своїй бабусі ОСОБА_4 продати квартиру за адресою: АДРЕСА_1, а не обміняти квартиру.

Після чого при укладенні оспорюванної довіреності, вже 10 жовтня 2008 року

ОСОБА_4 на підставі цієї довіреності передоручила ОСОБА_3 одержати

свідоцтва про право власності на квартиру, зареєструвати в Бюро технічної

інвентаризації, одержати витяг про реєстрацію прав власності та продати за ціну

та на умовах на її розсуд квартиру, належну ОСОБА_1, таким чином

ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_3 здійснювати управляння та

розпорядження квартирою. На підставі довіреності, ОСОБА_3 діючи від імені та

в інтересах ОСОБА_1, 30 січня 2009 року уклав договір купівлі – продажу

цієї квартири з ОСОБА_5, відповідно  отримав від покупця 37 965 гривень,

тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.  

Діючи на підставі довіреності ОСОБА_3та відповідно до ст..237,238,239 ЦК

України,  вчинив продаж квартири відповідачу ОСОБА_5, тобто виконав

доручення надане йому, у зв’язку з чим,    настали правові наслідки вчинення

правочину представником у вигляді створення, зміни, припинення цивільних прав

та обов’язків особи, яку він представляє.

Крім цього, відповідач ОСОБА_5 відповідно до ст..ст.316, 317, 319 ЦК

України який став власником та добросовісним набувачем майна маючи повне право

розпорядитися своєю власністю на свій розсуд, зокрема вчинити продаж квартири

АДРЕСА_1, надав 08 квітня

2009 року довіреність на ім’я  ОСОБА_8 для здійснення продажі квартири.

Діючи на підставі довіреності ОСОБА_8 від імені ОСОБА_5 уклав 24 червня

2009 року договір купівлі – продажу квартири за адресою : АДРЕСА_1  із  ОСОБА_7, яка стала

власником квартири.

Виходячи із встановлених фактів, вимог закону та наданих сторонами доказів, суд

першої інстанції правильно прийшов до висновку про відмову у задоволенні

позовних вимог.

Рішення суду постановлено у відповідності  до норм матеріального і

процесуального права.

Підстав для скасування рішення суду не встановлено.

Довід апеляційної скарги про те що, справу було розглянуто у відсутності

відповідачів не заслуговував на увагу, оскільки відповідно до п.20 Постанови

Пленуму Верховного Сду України №12 від 24 жовтня 2008 року « Про судову

практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» не може бути

підставою для скасування рішення суду, розгляд справи за відсутності особи,

належним чином не повідомленої про час і місце судового засідання, яка не

оскаржує рішення суду.

Що стосується доводу апеляційної скарги про  те , що судом першої інстанції не

було перевірено факту передачі грошей у нотаріальній конторі, то вказаний довід

спростовується договором купівлі - продажу квартири від 13 січня 2009 року

посвідченого Першою краматорською державною нотаріальною конторою, за реєстром

№1-651, згідно із яким продавцем отриманні гроші від покупця до підписання

цього договору, тобто до 30 січня 2009 року (а.с.97).

 У відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє

законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів

апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє

апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої

інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального

права.

Керуючись  ст. 303,304,  307,  308 ЦПК України,  апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Краматорського міського суду від 22 грудня 2011 року - залишити без

зміни.

       Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути

оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею

законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ.

Головуючий                                                       Судді