Справа 22-2574/2011
р.
Головуючий у 1 інстанції
Черков В.Г.
Категорія
32
Доповідач Прокопчук Л.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 березня 2010
року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі :
Головуючого: судді Жданової В.С.
Суддів Прокопчук Л.М., Могутової Н.Г.
При секретарі Рачинському Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за
позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про
відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Селидівського міського суду від 03 лютого 2011
року,
-
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Селидівського міського суду від 03 лютого 2011 року
позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної
шкоди 17000 грн. Вирішено питання про судові витрати.
Відповідач в апеляційній скарзі ставить питання про скасування
рішення суду та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Вважає, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального
права.
В засіданні апеляційного суду відповідач та його представник
підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Позивачка в судове засідання не з’явилась.
Заслухавши доповідача, відповідача та його представника, дослідивши
матеріали справи, апеляційний суд вважає, апеляційну скаргу слід відхилити, а
рішення суду залишити без змін з наступних
підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в
установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці,
забезпечення яких ч. 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або
уповноважений ним орган.
Статтею 2371 КЗпП України передбачено проведення відповідно до
законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної
шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до
моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього
додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо
роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних
прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати
нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника
додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку
між попередніми умовами.
Судом установлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з
відповідачем. Згідно акту про нещасний випадок від 25.10.2009 року з нею під
час виконання трудових обов’язків стався нещасний випадок, а саме на неї
невідомими особами було скоєно розбійний напад, внаслідок чого вона отримала
закриту черепно-мозкову травму, що підтверджено актом про нещасний випадок
форми Н-1. Висновком МСЕК від 11 березня 2010 року позивачці вперше встановлено
50% втрати працездатності та третя група інвалідності у зв’язку з трудовим
каліцтвом.
У зв'язку з тим, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України обов’язок
відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому вказаною
статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як установлено
судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок трудового каліцтва,
спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем
трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я,
пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив
створення безпечних умов праці, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого
висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.
Відповідно до п. 16 постанови КМ України від 25.08.2004 року № 1112
"Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних
захворювань і аварій на виробництві нещасні випадки, пов'язані із завданням
тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивство працівника під час виконання чи у
зв'язку з виконанням ним трудових (посадових) обов'язків чи дій в інтересах
підприємства незалежно від порушення кримінальної справи розслідуються
відповідно до цього Порядку. Такі випадки визнаються пов'язаними з виробництвом
(крім випадків, що сталися з особистих мотивів).
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму
Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування
моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою Пленуму
Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 2371 КЗпП
України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин,
зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело
до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від
нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню
моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним
орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно зі ст. 9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування
шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється
Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України відповідно до Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності".
Відповідно до Закону України від 23 лютого 2007 року N 717-V "Про
внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" втратили чинність положення ст. ст. 21,
28, 34 цього Закону України щодо обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду
(ці зміни набрали чинності з 30 березня 2007 року).
Оскільки на час встановлення позивачу втрати професійної
працездатності Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" уже не було передбачено обов'язку Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду
позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець
згідно з правилами ст. 2371 КЗпП України.
Рішення суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального
права, відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України його слід залишити без
змін, а апеляційну скаргу відхилити.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний
суд, -
У
Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Селидівського міського суду від 03 лютого 2011 року
залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її
проголошення, касаційна скарга на неї може бути подана до суду касаційної
інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді