3
Справа № 22ц-2778
Головуючий у 1 інстанції Мавроді Р.Ф.
Категорія 45
Доповідач Висоцька В.
С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 березня 2011 року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької
області
В складі головуючого ВИСОЦЬКОЇ В.С.
суддів БІЛЯЄВОЇ О.М.,
ОСИПЧУК О.В.
при секретарі ЛЕЖНЕВІЙ Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за
позовом ОСОБА_2 до Закритого сільськогосподарського
акціонерного товариства (далі – ЗСАТ) імені Т. Г. Шевченко про розірвання
договору оренди земельної частки (паю) за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від
12 січня 2011 року
В С Т А Н О В И В
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від
12 січня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ЗСАТ імені
Т. Г. Шевченко про розірвання договору оренди земельної частки (паю)
відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати
та постановити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на те, що судом
неповно з’ясовані обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним
обставинам справи, порушені норми матеріального та процесуального права.
Позивач зазначив, що суд першої інстанції повинен був застосувати до
виниклих правовідносин Указ Президента України від 19 серпня 2008 року N
725/2008 "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та
земельних часток (паїв)", яким встановлено розмір орендної плати не менше 3%
визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки і є
обов'язковим з дня набрання Указом чинності.
Вважає, що з урахуванням зазначеної норми та вартості належної земельної
ділянки орендна плата повинна становити у 2009 році 7104,73 грн.,у 2010 році –
7523,21 грн. Оскільки відповідачем порушені ці норми, договір оренди повинен
бути розірваний відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України. Вважає, що висновок суду
про узгодженість між сторонами орендної плати є хибним, оскільки відповідно
до п. п. 2.2 Договору орендна плата визначається за домовленістю сторін, але не
може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством.
Крім того, відсутність реєстрації договору оренди землі,
невідповідність формі договору типовій, є самостійною підставою для його
розірвання.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3, діюча на підставі довіреності (а.с.139), підтримала скаргу.
Представники відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, діючі на
підставі довіреності, просили скаргу відхилити, рішення вважають законним
та обґрунтованим.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню,
рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє
апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої
інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального
права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 на підставі
Державного акту на право приватної власності на землю належить земельна
ділянка розміром 20,65 га, розташована на території Шилівської сільської ради.
Між ОСОБА_2 та ЗСАТ імені Т. Г. Шевченко було укладено договір оренди
цієї земельної ділянки. На протязі 2008-2010 років орендна плату позивачеві
сплачувалася у грошовій та натуральній формі у повному обсязі. Відповідач діяв
відповідно до умов укладеного з позивачем договору та виконав свої обов’язки
по сплаті орендної плати.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про
розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення суми заборгованості
по орендної платі, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для
розірвання договору оренди землі, передбачених законом, не вбачається.
Зазначений висновок відповідає закону та матеріалам справи.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено
матеріалами справи, між ОСОБА_2 та ЗСАТ імені Т. Г. Шевченко було
укладено договір оренди земельної ділянки площею 20,65 га, яка знаходиться на
території Шилівської сільської ради Добропільського району Донецької області,
строком на 10 років зі сплатою орендної плати в розмірі 5730,60 грн. Розмір
орендної плати визначається за домовленістю між сторонами, але не може бути
меншим від розміру, встановленого чинним законодавством. Орендна плата,
враховуючи невиплачену, підлягає індексації на дату її виплати відповідно до
рівня інфляції національної валюти України. (п. 2.2). (а.с.6-7).
Згідно з п. 2.3 договору договір може бути припинений у будь-яки
й час за взаємної згоди сторін. Сторони не мають права відмовитись від
виконання умов цього договору в односторонньому порядку. Відповідно до п.4
Договору спори у разі взаємної згоди сторін щодо зміни умов договору, його
дострокового розірвання на вимогу однієї із сторін розглядаються судом у
встановленому законом порядку (а.с.6-7).
Таким чином, зі змісту договору вбачається, що розірвання договору
оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, заявляючи позов про
розірвання договору на підставі ст.ст.651,652 ЦК України, посилався на те, що
розмір орендної плати не збільшувався, орендна плата сплачувалася
несвоєчасно, без урахування індексу інфляції.
Інших підстав для розірвання договору в позовній заяві не
зазначено (а.с.3).
Суд першої інстанції у відповідності зі ст.11 ЦПК України
розглянув позов в межах заявлених позивачем вимог.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи
в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість
рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,
заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 651 ЦК України зміна
або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не
встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за
рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору
другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції
повинен був застосувати до виниклих правовідносин Указ Президента України від
19 серпня 2008 року N 725/2008 "Про невідкладні заходи щодо захисту власників
земельних ділянок та земельних часток (паїв)", яким встановлено розмір
орендної плати не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості
земельної ділянки і є обов'язковим з дня набрання Указом чинності, що і давало
суду підстави для розірвання договору, не ґрунтуються на законі.
Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть
суперечити діючому на час укладення договору законодавству. Відповідно до п.1
Указу Президента України „Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян -
власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) від 2.02.2002 року
встановлена плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського
призначення, земельних часток (паїв) у розмірі 1,5 відсотка визначеної
відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю).
Договір між сторонами укладено 20 травня 2008 року - у період дії
зазначеного Указу Президента України, яким був встановлений мінімальний розмір
орендної плати у 1,5% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної
ділянки, земельної частки (паю).
Указом Президента України від 19 серпня 2008 року N 725/2008
"Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних
часток (паїв)" встановлено розмір орендної плати не менше 3 % визначеної
відповідно до законодавства вартості земельної ділянки і є обов'язковим з дня
набрання Указом чинності. В тексті Указу відсутнє посилання про те, що його дія
розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити
розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.
Суд обґрунтовано не застосував до спірних правовідносин
положення нормативно-правового акта, дія якого на спірні правовідносини не
поширюється.
За таких підстав доводи апеляційної скарги , що орендна плата
повинна сплачуватися в більшій сумі, неспроможні.
Доводи апеляційної скарги про те, що невідповідність форми
договору типовій, відсутність реєстрації є самостійною підставою для його
розірвання не ґрунтується на вимогах закону. Інших доводів в апеляційній
скарзі не наведено.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що висновки суду
першої інстанції про відсутність підстав для розірвання договору відповідають
обставинам справи, вимогам закону і тому рішення є законним і обґрунтованим
відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду та не дають
підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи
процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного
вирішення справи.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п. 1, 308, 314, 315 ЦПК України,
апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від
12 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його її
проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного
суду.
Головуючий
В.С.Висоцька
Судді
О.М.Біляєва
О.В.Осипчук