Справа 22ц-305 Головуючий у 1
інстанції Цукуров В.П.
Категорія 27 Доповідач
Солодовник О.Ф.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 лютого 2011
року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Лоленко А.В., суддів Солодовник О.Ф., Янчук Т.
О.,
при секретарі Шуляк Я.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за
позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства
«Дельта Банк» про стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 16 листопада 2010 року
відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до публічного
акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення упущеної вигоди та
моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, справу
передати на новий розгляд, мотивуючи тим, що судом першої інстанції порушено
вимоги процесуального права.
Представник відповідач заперечував проти задоволення апеляційної
скарги, мотивуючи тим, що рішення суду ухвалено у відповідності з вимогами
матеріального та процесуального закону, просив рішення суду залишити без
змін.
Судом першої інстанції встановлено наступне. 03 червня 2008 року
між позивачем та відповідачем був укладений договір банківського вкладу
(депозиту) № 2630/04/35485, згідно якого позивач поклав на депозит строком до
08 червня 2009 року 30000,00 гривень за процентною ставкою 18.5% річних. Згідно
з розділом 3 Договору «Порядок і умови розміщення вкладу», нараховані проценти
виплачуються банком одночасно з поверненням суми вкладу по закінченню строку
його розміщення. Відповідно до чинного законодавства України, а також
зазначеного договору, позивач мав право на дострокове розірвання договору і
повернення вкладу, при цьому п.З.4 договору було передбачено суттєве зниження
процентної ставки. Позивач вирішив розірвати договір та достроково отримати
вклад, у зв'язку з чим 27.10.2008 року звернувся до відповідача із заявою про
розірвання договору. 29.10.2008 року відповідач листом № 05.3-111564 фактично
відмовив позивачеві у достроковому розірванні договору на підставі постанови
НБУ № 319 «Про додаткові заходи діяльності банку» від 11.10.2008 року. По
закінченні дії договору вкладу 09.06.2009 року банком було виплачено позивачу
суму вкладу та нараховані відсотки у розмірі 5601,52 грн.
Позивач у судове засідання не з’явився, суд вважає, що він
повідомлений про час та місце розгляду справи на підставі ч.1 ст.77 ЦПК
України.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Філіпських
С.І., дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що
апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську
діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України,
нормативно-правовими актами Національного банку та угодами (договорами) між
клієнтом та банком.
Згідно з п.2.4. Постанови Національного Банку України № 319 від
11.10.2008 року банки було зобов'язано виконувати свої зобов'язання за всіма
типами договорів із залучення коштів у будь-якій валюті лише в разі настання
строку завершення зобов'язань, незалежно від категорії контрагентів, тобто
фактично було заборонено здійснювати дострокове повернення депозитів.
У той же час, згідно з Законом України «Про банки та банківську
діяльність» Національний банк України здійснює регулювання та банківський
нагляд за комерційними банками та його вимоги є обов'язковими для виконання.
Законом передбачено відповідні санкції в разі їх невиконання. Таким чином, в
період розвитку фінансової кризи банк був поставлений в рамки, коли він не міг
достроково розірвати договір вкладу.
Однак по закінченні дії
договору вкладу 09.06.2009 року банком було виплачено позивачу суму вкладу та
нараховані відсотки у розмірі 5601,52 грн. Ці обставини сторонами у судовому
засіданні не оспорювались.
Розділом 5 укладеного між
сторонами договору «Про відповідальність сторін» зазначено, що сторони договору
звільняються від відповідальності у випадку настання та дії обставин, що
знаходяться за межами контролю сторін. До таких обставин, крім іншого, також
включено видання уповноваженими органами нормативних актів, що прямо
перешкоджають або забороняють вчинити дії, спрямовані на виконання зобов'язань
за цим договором.
Згідно зі ст.614 ЦК України
лише наявність винних дій є підставою відповідальності за порушення
зобов'язання.
Відповідно до ст.22 ЦК
України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права,
має право на їх відшкодування. Збитками (упущеною вигодою) є доходи, які особа
могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Тому позивач мав довести, що
упущена вигода, якщо вона є, являється наслідком протиправної поведінки
відповідачів, тобто повинен довести причинний зв'язок між протиправним діями
відповідачів та спричиненням йому збитків, що не було зроблено позивачем.
Позовні вимоги щодо стягнення
упущеної вигоди позивачем нічим не підтверджені, розрахунок занадто умовний,
належних доказів не надано, чим не виконано вимоги ст.60 ЦПК України,
відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона
посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Також з боку відповідача
відсутні порушення діючого законодавства України, на які вказує позивач.
Тому суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог.
При встановленні зазначених фактів і постановленні рішення судом не було
порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального
права.
Доводи апеляційної скарги необгрутовані і не спростовують висновків суду.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну
скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив
рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 16
листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Головуючий :
Судді: