Справа № 22ц-
340/2011
Головуючий у 1 інстанції Голуб Т.І.
Категорія
21
Доповідач Баркова Л.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Баркової Л.Л.
суддів Кучерявої В.Ф., Ткаченко Т.Б.
при секретарі :Грішко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про
визнання недійсним договору дарування житлового будинку
за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_2 на рішення
Волноваського районного суду Донецької області від 20 грудня 2010
року
в с т а н о
в и л а :
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 20
грудня 2010 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Визнано недійсним договір дарування житлового будинку, що по АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 та нотаріально посвідченого 14 березня 2001 року
Волноваською державною нотаріальною конторою за Р.№ 1-706 . Виключено із
державного реєстру прав власності реєстрацію зазначеного будинку за ОСОБА_2
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на
інформаційне технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. та на користь
держави судовий збір 51 грн.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просить рішення суду
скасувати і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити,
посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи,
порушено норми матеріального і процесуального права.
У відповідності з положеннями ч.2 статті 305 ЦПК України апеляційний
суд розглядає справу у відсутності позивачки ОСОБА_1, яка належним
чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_2, її представника, адвоката ОСОБА_3, які просили апеляційну скаргу
задовольнити, представника позивачки ОСОБА_4, яка просила скаргу
відхилити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної
скарги в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає , що
апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Розглядаючи справу, суд повно, всебічно і об’єктивно встановив її
обставини, дав оцінку наданим доказам і дійшов до обґрунтованого висновку про
те, що договір дарування вчинено позивачкою під впливом тяжких обставин і
на вкрай невигідних умовах, а тому він є недійним.
Цей висновок суду є правильним і підтвердженим дослідженими в судовому
засіданні доказами, які надані сторонами.
Згідно із положеннями статті 57 ЦК України / в редакції 1963року, який
діяв на час виникнення правовідносин/ правочин, який вчинено під впливом
обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї
сторони з другою стороною, або під впливом тяжкої обставини може бути визнано
недійсним за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської
організації.
Як встановлено судом, позивачка ОСОБА_1 похилого віку,
народилась у 1923 році, є одинокою, проживала у власному АДРЕСА_1.
14 березня 2001 року ОСОБА_1 подарувала зазначений будинок
колишній сусідці ОСОБА_2 /а.с.5/
Договір дарування укладався після виписки позивачки із Волноваської
ЦРЛ, де вона знаходилась в період з 13.02.2001 року до 03.03.2001 року на
стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенню з діагнозом
генералізованого остеоартрозу з порушенням функції першого ступеня,
церебрального атеросклерозу другого ступеня, ішемічної хвороби серця та
серцевої недостатності першої ступені.
Також перебувала на лікуванні у 2002, 2004, 2007, 2008, 2010 роках в
неврологічному та хірургічному відділеннях. /а.с.20/
Відповідно до посвідчення №НОМЕР_1 серії Є та висновків МСЕК,
ОСОБА_1 є інвалідом Великої вітчизняної війни першої групи, потребує
стороннього догляду. /а.с.4, 6/
Із пояснень відповідачки в судовому засіданні апеляційного суду
вбачається, що на час укладення договору позивачка вже не могла доглядати за
земельною ділянкою та будинком, потребувала постійного медичного огляду та
лікування, не мала родичів чи близьких людей, які б могли надавати їй допомогу
та підтримку. Стверджувала також, що позивачка отримала на фронті поранення у
голову, що в селі за місцем її проживання не має медичної установи та
медпрацівників, залишилось декілька будинків . Сама вона останнім часом в
селі не мешкає, працює і проживає в іншому місці, коли приїжджає до
позивачки, то та не пускає її до хати, а також відмовилася від допомоги, яку
вона обіцяла їй надавати. Майже півтора року вони не спілкуються.
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що факт збігу
тяжких для позивачки обставин на час укладення угоди встановлений, і про
них відповідачці було відомо. Саме хвороба позивачки, її самотність у
похилому віці, безвихідність та бажання отримувати допомогу і підтримку від
відповідачки, знаходяться у безпосередньому зв»язку із її воле виявленням та
примусили укласти договір дарування на вкрай невигідних для неї умовах.
Посилання відповідачки на недоведеність позовних вимог, на відсутність
підстав для поновлення позивачці строку звернення до суду є безпідставними,
спростовуються наведеними обставинами за якими позивачкою пропущено і строк
позовної давності.
Тому, виходячи із засад розумності та справедливості, положень закону,
встановлених обставин, похилого віку та статусу позивачки, суд першої
інстанції цілком об»єктивно поновив ОСОБА_1 строк позовної давності
та визнав недійсним договір дарування, який за відсутності тяжких обставин
вона б не уклала.
Посилання відповідачки на неправильне застосування норм матеріального
права, а саме ст. 233Цивільного кодексу, який діє з 2004 року, висновків суду
не спростовують, оскільки положення її ч.1 передбачають ті ж самі правові
наслідки правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини.
Не зазначення в мотивувальній частині рішення суду причини пропуску строку
позовної давності та підстави для його поновлення не є підставою для
скасування судового рішення.
Посилання відповідачки на те, що попереднім рішенням суду від
12.11.2010 року позивачці вже відмовлялось в задоволенні позову є
безпідставними, оскільки позов заявлявся нею з інших підстав.
Інші доводи апеляційної скарги також не приводять судову колегію до
висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи
процесуального права.
Рішення суду відповідає положенням ст.ст.10,11,60,212, 214-215, 218
ЦПК України, ст.57 ЦК України /в редакції 1963року/, п.12 постанови Пленуму
Верховного Суду України №3 від 28 квітня 1978 року „ Про судову практику в
справах про визнання угод недійсними і підстав для його скасування чи
зміни не має.
Керуючись ст.ст. 307, 308, ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 20
грудня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, може бути
оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.
Судді