Справа 22ц-3936/2011
ік
Головуючий у 1 інстанції
Жамбровський С.І.
Категорія
46
Доповідач Прокопчук Л.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 квітня 2011
року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі :
Головуючого: судді Жданової В.С.
Суддів Прокопчук Л.М., Могутової Н.Г.
При секретарі Руденко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним з апеляційною скаргою позивача
ОСОБА_2 на рішення Вугледарського міського суду від 11
березня 2011 року,
-
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Вугледарського міського суду від 11 березня 2011 року
в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати і
ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, оскільки судом ухвалено рішення з
порушенням норм матеріального та процесуального права.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з’явилась. Про час
розгляду справи повідомлені.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд
вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без
змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути
законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного
судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’
ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і
заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому
засіданні.
Судом встановлено, що сторони 29.10.2009 року зареєстрували шлюб між
собою. 07.06.2010 року позивач звернувся до суду з позовом про розірвання
шлюбу. Просив розірвати шлюб у зв’язку з припиненням шлюбних відносин. Ніяких
фактів того, що шлюб укладався проти його волі, в позові не зазначав.
При відмові у задоволенні позову суд першої інстанції керувався тим,
що сторони добровільно з метою створення сім'ї за взаємною згодою відповідно
до вимог статей 21, 24, 35 СК уклали шлюб, доказів того, що відповідачка
приховала від позивача стан свого здоров’я та тяжку хворобу, позивач суду не
надав.
Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи та нормам
матеріального права, які регулюють правовідносини у сфері сімейного
законодавства щодо порядку укладення шлюбу та визнання його недійсним.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 СК шлюб визнається недійсним за рішенням
суду в разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та
чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та
обов'язків подружжя.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня
2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді
справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ
спільного майна подружжя" передбачено, що за рішенням суду шлюб обов'язково
визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або
чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст. 40 СК).
За теоретичним визначенням шлюб - це добровільний сімейний союз
(спільність) жінки та чоловіка, спрямований на створення сім'ї, зареєстрований
у встановленому порядку з дотриманням вимог закону, і такий, що породжує у них
особисті та майнові права й обов'язки подружжя.
Умовою дійсності шлюбу є наявність взаємної згоди осіб, які беруть
шлюб, воля цих осіб повинна бути спрямована на створення сім'ї.
Зі змісту шлюбно-сімейних правовідносин, поняття шлюбу, а також
положень СК України та зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України
вбачається, що при розгляді спорів щодо фіктивності шлюбу судам необхідно
встановити всі обставини справи, зокрема, стосунки подружжя до шлюбу, його
тривалість, спільне проживання, у разі тимчасового або роздільного проживання,
його причини, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна,
інші докази, які б свідчили про бажання створити сім'ю чи про його відсутність.
Як убачається з матеріалів справи, 29 жовтня 2009 року між сторонами
зареєстровано шлюб (а. с. 44,45). До цього вони проживали разом без реєстрації
шлюбу більше ніж вісім років. Після одруження сторони проживали разом в
квартирі відповідачки. Під час проживання вони разом вели сумісне
господарство, придбавали речі, необхідні для повсякденного побуту. У червні
2010 року позивач подав до суду заяву про розірвання шлюбу, яка ухвалою суду
від 06.07.2010 року за заявою позивача залишена без розгляду (а.с. 46,47).
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дав вірну оцінку
наданим доказам та прийшов до правильного висновку про те, що доводи позивача
про те, що він не мав наміру одружуватись та створювати сім’ю з відповідачкою,
не заслуговують на увагу.
Доводи позивача щодо того, що відповідачка приховала від нього тяжку
хворобу, були ретельно перевірені судом першої інстанції та встановлено, що
позивач у 2007-2008 роках особисто в медичному закладі отримав інсулін для
відповідачки, що свідчить про його обізнаність про стан здоров’я відповідачки.
З огляду на вищенаведене, вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд
визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм
матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід відхилити, і
залишити рішення без змін.
Керуючись ст. 307, 308, 315 ЦПК України,
апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2
відхилити.
Рішення Вугледарського міського суду від 11 березня 2011 року
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути
оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти
днів, починаючи з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді