Справа № 22-111/ 2011                                                  

Головуючий у 1 інстанції Лузан В.В.

Категорія  

57                                                                              

        Доповідач  Баркова Л.Л.

У Х В А Л А

Іменем     України                                

       18 січня  2011 року    колегія суддів  судової палати у цивільних

справах  Апеляційного   суду     Донецької області у складі:

                   головуючого  Баркової Л.Л.

                   суддів Песоцької Л.І., Кочегарової Л.М.

                   при секретарі  Грішко С.В.

розглянувши  матеріали  справи  за  заявою ПАТ «КБ «Приват Банк»    про

забезпечення позову  у справі   позовом   ПАТ «КБ «Приват Банк»  до

ОСОБА_3, ОСОБА_1  про звернення

стягнення за кредитним договором

за апеляційною скаргою  відповідача ОСОБА_1  на ухвалу  судді  

Приморського районного суду міста Маріуполя  від 10 лютого 2010 року  

                                                            в с т а н о в и л а

:

        У жовтні 2009 року  Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк  

«Приват Банк» звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_3 та ОСОБА_1  про звернення стягнення заборгованості в розмірі 342780,49 доларів США за

кредитним договором  на предмети іпотеки: нежитлове приміщення, площею 203,8 кв.

м.  та  легковий автомобіль, шляхом їх продажу, з правом укладання договору

купівлі продажу.

         У лютому 2010 року до суду надійшла заява   про  забезпечення позову,

в якій позивач просив вжити заходи щодо обмеження громадян України  ОСОБА_3 та ОСОБА_1   у  праві виїзду за межі України до погашення

заборгованості та у видачі  їм  закордонного паспорту.

        Ухвалою  судді  Приморського  районного суду міста  Маріуполя від 10

лютого 2010 року  заяву ПАТ КБ «Приват Банк»  про забезпечення позову

задоволено частково. Тимчасово, до виплати боргу обмежено громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_1  в  праві на виїзд за межі України.  

         В апеляційній скарзі  відповідач ОСОБА_1  просить  ухвалу судді

скасувати, як незаконну, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні

заяви  про забезпечення позову посилаючись на  порушення судом норм

процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.  

         Заслухавши суддю доповідача, представника відповідача  ОСОБА_4,

яка просила задовольнити апеляційну скаргу,  представника позивача ОСОБА_5,

яка просила скаргу відхилити,   колегія суддів  вважає,  що  апеляційна

скарга   підлягає частковому задоволенню  з таких підстав.

         Відповідно до п.2 ч.1 ст.312  ЦПК України апеляційний суд  змінює або

скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання,

якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального

права.  

         Вирішуючи  заяву  позивача про вжиття заходів забезпечення позову суд

послався на те, що оскільки факт наявності заборгованості підтверджений

документально, то є підстави для обмеження відповідачів у праві виїзду за межі

України  до виконання ними своїх зобов»язань  за кредитним договором.

        Про те погодитися з таким висновком суду не можна.

        Відповідно до ч.1,3 ст.151 ЦПК України,  суд за заявою осіб, які беруть

участь у справі, може вжити заходи  забезпечення позову на будь якій стадії

розгляду справи, якщо невжиття їх може утруднити чи зробити не можливим

виконання рішення суду.

Перелік видів забезпечення позову визначений  у ч.1 ст.152 ЦПК України. Однак

він не є вичерпним.

        Відповідно до ст.33 Конституції України  кожному, хто на законних

підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування,

вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України за

винятком обмежень, які встановлюються законом.

        Закон України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадян

України»  регулює порядок здійснення права громадян України  на виїзд з  

України і в»їзд в Україну, порядок оформлення документів  для зарубіжних

поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з

України  і встановлює порядок розв»язання спорів у цій сфері.

        Пунктом 2 частини 1 статті 6 даного Закону встановлено, що

громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у

виїзді за кордон у випадках, передбачених п.1-9 ч.1 даної статті,  якщо

відносно нього діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані

зобов»язання – до виконання зобов»язань  або розв»язання спору  за погодженням

сторін у передбачених законом випадках.

        Відповідно до  статті 8 цього Закону,  у разі відмови громадянину  у

виїзді за кордон  він може оскаржити цю дію в судовому порядку.

        Статтею 19 Закону України  «Про державну прикордонну службу України»

передбачено, що обмеження права громадян  на виїзд з України  належить до

виключної компетенції Адміністрації Державної прикордонної служби України.

        З урахуванням наведеного колегія суддів вважає,   що суд першої

інстанції без достатніх правових підстав, з неправильним застосуванням норм

матеріального права і порушенням норм процесуального права задовольнив

клопотання позивача про обмеження відповідачів у праві виїзду за межі України,

що не є заходом забезпечення позову.          

        За таких обставин  оскаржувана  ухвала суду  в частині задоволення

заяви про забезпечення  позову підлягає скасуванню  з відмовою у задоволенні  

цього клопотання.

                       Керуючись ст.ст. 303, 307, 312  ЦПК України , колегія

суддів

                                         у х в а л и л а   :

        Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

        Ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя  від  10 лютого 2010

року  в частині  задоволення заяви про забезпечення позову скасувати.

 Відмовити  ПАТ «КБ «Приват Банк»  у задоволенні  заяви  про забезпечення

позову шляхом обмеження ОСОБА_3  та  ОСОБА_1  у праві виїзду за межі України.

 В решті частини ухвалу суду залишити без зміни.

        Ухвала  оскарженню  в касаційному порядку  не підлягає.

         С