Справа 22ц-1115/2011
р.
Головуючий у 1 інстанції
Янчук Т.
О.
Категорія
18
Доповідач Прокопчук Л.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 березня 2011
року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі :
Головуючого: судді Жданової В.С.
Суддів Прокопчук Л.М., Могутової Н.Г.
При секретарі Опря Ю.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за
апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Відділу державної
виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції м. Донецька на
рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 26 листопада
2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної
виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції м. Донецька про
визнання бездіяльності щодо виконання рішення суду неправомірною, відшкодування
матеріальної та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
У січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом
до Відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління
юстиції м. Донецька про визнання бездіяльності незаконною та відшкодування
матеріальної та моральної шкоди і після уточнення позовних вимог, посилався на
таке. У відповідності з рішенням апеляційного суду Донецької області від
26.01.2007 року був виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на
користь позивача 7515,50 грн. Відповідачем 11.07.2007 року було відкрите
виконавче провадження за цим листом. В порушення вимог ст. 25 Закону України
«Про виконавче провадження», яка передбачає зобов’язання державного виконавця
провести виконавчі дії по виконанню протягом шести місяців з дня винесення
постанови про відкриття виконавчого провадження, крім відкриття провадження,
інших дій щодо проведення примусового виконання рішення суду, проведено не
було. Його звернення зі скаргами до вищестоящого органу по відношенню до
відповідача не дало позитивного результату. Йому було повідомлено, що у
боржника були виявлені транспортні засоби, на які накладено арешт. Вважає, що
бездіяльністю відповідача йому заподіяна шкода в розмірі 7515,50 грн., яка
знецінилась внаслідок інфляційних процесів на 3080,77 грн. Просив стягнути
зазначені суми з відповідача, а також на відшкодування моральної шкоди 1000
грн. Постановою відповідача від 24.12.2009 року виконавчий лист був повернутий
у зв’язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.
Просив визнати зазначену постанову незаконною та скасувати її, визнати
бездіяльність державного виконавця щодо виконання рішення суду неправомірною.
Ухвалою суду від 09.09.2010 року до участі в справі в якості третьої
особи залучено Державне казначейство (а.с. 72).
Рішенням Будьонівського районного суду м. Донецька від 26
листопада 2010 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано незаконною
бездіяльність державних виконавців відділу державної виконавчої служби
Будьонівського районного управління юстиції м. Донецька щодо виконання рішення
апеляційного суду Донецької області від 26.01.2007 року по справі № 22-644/07.
Стягнуто з Відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного
управління юстиції м. Донецька на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі
200 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить рішення суду змінити та
стягнути на його користь грошову суму, яка зазначена у виконавчому листі в
розмірі 7515,50 грн., та грошову суму знецінення грошового стягнення за
вказаним виконавчим листом у розмірі 3080,77 грн. Посилається на те, що
бездіяльність відповідача призвела до того, що боржник мав змогу здійснити
відчуження належного йому майна, що призвело до неможливості виконання рішення
суду, що завдало йому матеріальної шкоди. Зазначено не було враховано судом при
ухваленні рішення.
Відповідач в поданій ним апеляційній скарзі просить рішення суду
скасувати в частині відшкодування шкоди з відділу ДВС.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримав доводи
апеляційної скарги просив її
задовольнити.
Представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги.
Представник третьої особи підтримав доводи апеляційної скарги
відповідача, апеляційну скаргу позивача просив відхилити.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, представника відповідача,
представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність
та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних
скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід
задовольнити, скасувавши частково рішення суду, а апеляційну скаргу позивача
відхилити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що виконавчий лист про стягнення
з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 7515,50 грн. надійшов до відповідача
11.07.2007 року. В той же день державним виконавцем Євдокимовим Є.Ю. була
винесена постанова про відкриття виконавчого провадження у справі. 16.07.2007
року державний виконавець направив запити до відповідних органів щодо
наявності нерухомого та рухомого майна. З відповіді від 03.08.2007 року
вбачається, що нерухоме майно за боржником не зареєстровано. За даними 3-ВРЕВ
при УДАЇ ГУУМВСУ в Донецькій області станом на 31.01.2008 року за боржником
зареєстровано 3 автомобіля. 07.04.2009 року державним виконавцем складено акт
про те, що автомобілі відсутні та 09.04.2009 року винесено постанову про
розшук рухомого майна. У зв’язку з відсутністю відповіді про хід розшуку майна
04.11.2009 року надіслано повідомлення до Будьонівського РВ ДМУ ГУМВС України
для вирішення питання про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної
відповідальності. За результатами розгляду питання в порушенні кримінальної
справи відмовлено. 24.12.2009 року державним виконавцем винесено постанову про
повернення виконавчого документу стягувачеві.
Задовольняючи позов в частині визнанні бездіяльності державних
виконавців незаконною суд виходив з того, що у 2008 року дій щодо примусового
виконання не проводилось, належних заходів для виконання рішення суду не було
прийнято.
Задовольняючи позов в частині стягнення моральної шкоди, суд виходив з
того, що неправомірною бездіяльністю державних виконавців відділу ДВС по
виконанню рішення суду позивачу завдано моральної шкоди.
Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди та
сум знецінення, суд виходив з того, що доказів щодо заподіяння збитків суду не
надано.
Судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, але з
висновками суду в частині задоволення позову про стягнення моральної шкоди
погодитись не можна через наступне.
Відповідно до положень ст. 11 Закону України "Про державну
виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним
особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку,
передбаченому законом, за рахунок держави.
За положеннями ч. 2 ст. 86 Закону України "Про виконавче
провадження" збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним
особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в
порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або
юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або
службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим
або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень,
відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого
самоврядування незалежно від вини цієї особи.
При розгляді позовів юридичних та фізичних осіб про відшкодування
шкоди (збитків), заподіяних діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди
повинні виходити з вимог указаних норм матеріального права, ст. 11 Закону
України "Про державну виконавчу службу" та положень п. 21 постанови Пленуму
Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року N 14 "Про практику розгляду
судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб
державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" і
враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи
державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні
територіальні органи Державного казначейства України.
Суд на вказані вимоги закону уваги не звернув і дійшов помилкового
висновку про стягнення моральної шкоди з Відділу державної виконавчої служби
Будьонівського районного управління юстиції м. Донецька. Органи Державного
казначейства до участі в справі в якості відповідача не притягувались. Позов до
них не заявлено.
Виходячи з наведеного, вимог ст. 11, п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України
рішення суду в частині задоволення позову щодо стягнення моральної шкоди слід
скасувати та відмовити в цій частині в задоволенні позову, задовольнивши
апеляційну скаргу відповідача.
Доводи апеляційної скарги позивача щодо незаконності рішення суду в
частині відмови в задоволенні позову про стягнення збитків та суми знецінення
грошових коштів, зазначених у виконавчому листі, не заслуговують на увагу.
Суд першої інстанції вірно, з урахуванням положень ст. 22 ЦК України,
ст. 60 ЦПК України відмовив в задоволенні позову, обґрунтовано прийшов до
висновку про те, що позивач не довів факту заподіяння збитків.
З посиланням в апеляційній скарзі на те, що бездіяльність
відповідача призвела до того, що неможливо виконати судове рішення, погодитись
не можна, оскільки в судове засідання апеляційного суду відповідачем надані
підтвердження того, що судове рішення на цей час частково виконане.
З урахуванням наведеного, апеляційну скаргу позивача слід відхилити.
Керуючись ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України,
апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В
:
Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Будьонівського
районного управління юстиції м. Донецька задовольнити.
Рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 26
листопада 2010 р. в частині стягнення з відділу державної виконавчої
служби Будьонівського районного управління юстиції м. Донецька на користь
ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 200 грн. скасувати
та ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до відділу
державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції м.
Донецька про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2
відхилити.
В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту
проголошення. Касаційна скарга на нього може бути подана до суду касаційної
інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення
апеляційного суду.
Головуючий Судді