4
Справа № 22ц –
1097
Головуючий першої інстанції Шликов С.П.
Категорія:
25
Доповідач Висоцька В. С.
Р І Ш Е Н Н
Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2011 року
м. Донецьк
Апеляційний суд
Донецької області
у складі: головуючого: Висоцької В.С.
суддів: Біляєвої О.М., Осипчук О.В.
при секретарі: Муравченко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська
пожежно - страхова компанія», 3-і особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист прав споживачів за апеляційною скаргою
Акціонерного товариства «Українська пожежно - страхова компанія» на рішення
Київського районного суду м. Донецька від 20 серпня 2010 року
В С Т А Н О В И В:
У січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Акціонерного товариства «Українська пожежно - страхова компанія» про захист
прав споживачів, посилаючись на те, що є власником автомобіля TOYOTA CAMRY 3,5
L Державний номер НОМЕР_1 2008 року випуску. 14 листопада 2008 року між ним
та відповідачем було укладено договір страхування транспортного засобу,
страхова сума складала 245 916 грн., страховий платіж – 19 058,49 грн., який
ним сплачено.
26 жовтня 2009 року автомобіль потрапив у дорожньо –
транспортну пригоду, внаслідок якої зазнав значних механічних пошкоджень.
Згідно висновку експерта вартість відновлюваного ремонту становить 169 223,62
грн. Ним також сплачено за дефектовку автомобіля та його стоянку 1450 грн. 27
листопада 2009 року він передав відповідачу весь необхідний пакет документів,
проте сума страхового відшкодування йому не виплачена, тому просив, крім
стягнення її в судовому порядку, стягнути пеню 1522,98 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 20
серпня 2010 року
позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська
пожежно - страхова компанія» про захист прав споживачів задоволено. Стягнуто з
Акціонерного товариства «Українська пожежно - страхова компанія» на користь
ОСОБА_1 (з урахуванням виправлення описки в рішенні ) страхове
відшкодування в розмірі 58820,47 грн., витрати, пов’язані зі стоянкою та
дефектовкою автомобіля в розмірі 1450 грн., пеню в розмірі 5642,18 грн., всього
65 912,65 грн. (а.с. 62-63, 95).
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Українська пожежно -
страхова компанія» порушує питання про скасування рішення суду та ухвалення
нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача. В
обґрунтування доводів скарги відповідач посилається на неправильне
застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність
висновків суду обставинам справи.
Відповідач зазначив, що вони діяли відповідно до Правил страхування
та умов договору. Вартість застрахованого транспортного засобу та страхова сума
дорівнює 245 916 грн., вартість відновлюваного ремонту становить 180757,44
грн., що складає 73,5% від страхової суми, що відповідно до п.1.17 Правил
страхування є повною конструктивною загибеллю транспортного засобу.
Зазначають, що в даному випадку страхове відшкодування проводиться
за одним з двох варіантів: у розмірі страхової суми, з вирахування встановленої
франшизи та залишкової вартості транспортного засобу. При цьому транспортний
засіб залишається у страхувальника. (п.12.7.1 Правил страхування) або у розмірі
страхових суми, з вирахуванням встановленої франшизи, якщо страхувальник в
письмовій формі заявить страховику про відмову від своїх прав на застрахований
транспортний засіб (п.12.7.2 Правил страхування). Оскільки позивач відмовився
від передачі їм транспортного засобу, ними було замовлено проведення
автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості утилізації
транспортного засобу, тобто вартості технічних справних складників та вартості
металобрухту складників, що залишилися. Вартість залишків складає 135 512,85
грн.
Ними неодноразово повідомлявся позивач про необхідність надати
транспортний засіб для додаткового огляду, востаннє 14 січня 2010 року,
порушення строків виплати страхового відшкодування не було. 11 лютого 2010
року позивачу було виплачено страхове відшкодування в сумі 110 403,15 грн. (
виходячи із розрахунку 245916 грн. – 136 512,85 грн.) Позивачем не надано
доказів, які підтверджують вартість проведеного ремонту, стягнення ПДВ
суперечать закону та умовам договору страхування.
В судовому засіданні представники відповідача підтримали
апеляційну скаргу.
Позивач ОСОБА_1 заперечував проти задоволення скарги,
просив її відхилити, рішення залишити без змін.
Апеляційний суд вважає, що , апеляційна скарга підлягає
задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких
підстав.
Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для
скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є
невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне
застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 листопада 2008 року між
позивачем та відповідачем було укладено договір страхування наземних
транспортних засобів, відповідно до умов якого страховик прийняв під страховий
захист майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням і
розпорядженням транспортного засобу автомобіля TOYOTA CAMRY 3,5 L Державний
номер НОМЕР_1 2008 року випуску. 26 жовтня 2009 року автомобіль потрапив у
дорожньо – транспортну пригоду, внаслідок якої зазнав значних механічних
пошкоджень. Згідно висновку експерта вартість відновлюваного ремонту становить
169 223,62 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з
того, що позивач ніс витрати, пов’язані із стоянкою автомобілю та дефектовкою,
відповідач не в повному обсязі відшкодував страхове відшкодування відповідно до
умов договору, виплатив його з запізненням, у зв’язку з чим повинен сплатити
пеню 5642,18 грн.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна
сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної дії (страхового
випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі,
визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’
язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із ст. 982 ЦК України істотними умовами договору
страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової
суми, в межах якої страховик зобов’язаний провести виплату у раз настання
страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його
сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного
законодавства.
Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на
підставі заяви страхувальника (його представника) або іншої особи, визначеної
договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ст.990 ч.1 ЦК України).
З обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником
автомобілю TOYOTA CAMRY 3,5 L Державний номер НОМЕР_1 2008 року випуску на
підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ( а.с.5).
14 листопада 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та
Акціонерним товариством «Українська пожежно - страхова компанія» було
укладено договір страхування транспортного засобу (а.с.6).
Сторони домовились відносно всіх істотних умов договору.
Дійсність договору та окремих його положень сторонами у встановленому законом
порядку не оспорювалися. Як встановлено, між сторонами виникли договірні
відносини, та ОСОБА_1 при укладенні договору страхування транспортного
засобу на власний розсуд обрані певні умови страхування транспортного засобу.
Пункт 2 договору передбачає відповідальність відповідача в
разі пошкодження (знищення) транспортного засобу та / або його додаткового
обладнання внаслідок дорожньо - транспортної пригоди. (а.с.6).
З обставин справи вбачається, що 26 жовтня 2009 року сталася
дорожньо – транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль позивача зазнав
механічних пошкоджень, тобто настав страховий випадок (а.с.7).
Розглядаючи справу, суд першої інстанції не врахував, що
правовідносини сторін урегульовані не лише главою 67 ЦК України та договором
між сторонами, а і Правилами страхування, які суд не досліджував.
Із змісту договору від 14 листопада 2008 року вбачається, що
страхувальник ОСОБА_1 з Правилами страхування ознайомлений, про що
свідчить його особистий підпис (а.с.6 зворот).
З обставин справи вбачається, що на підтвердження розміру
збитку позивачем був наданий рахунок ТОВ «Автогалс» від 12 листопада 2009 року,
відповідно до якого вартість відновлюваного ремонту становить 180 757,44 грн.
Згідно умов договору страхова сума становить 245 916 грн. (а.с.
6).
Відповідно до п.1.17 Правил добровільного страхування повна
конструктивна загибель це рівень пошкоджень транспортного засобу та /або
додаткового обладнання внаслідок настання страхового випадку, коли витрати на
відновлюваний ремонт становлять не менше 70% відповідної страхової суми.
Оскільки вартість відновлюваного ремонту становила 180 757,44 грн. (73,5% від
страхової суми), мала місце повна конструктивна загибель транспортного засобу.
Згідно п.4.3.4 Договору у разі конструктивної загибелі
застрахованого транспортного засобу, страховик має право, на власний розсуд,
здійснити виплату в сумі вартості відновлюваного ремонту або у розмірі
визначеному згідно з п.12.7 Правил страхування:
- У розмірі страхової суми, з вирахування встановленої
франшизи та залишкової вартості транспортного засобу. При цьому транспортний
засіб залишається у страхувальника. (п.12.7.1 Правил страхування).
-У розмірі страхових суми, з вирахуванням встановленої
франшизи, якщо страхувальник в письмовій формі заявить страховику про відмову
від своїх прав на застрахований транспортний засіб (п.12.7.2 Правил
страхування).
В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтвердив,
що відмовляється від передачі страховику транспортного засобу.
Відповідно до акту №5648 автотоварознавчого дослідження від
21 січня 2010 року вартість утилізації транспортного засобу, тобто вартості
технічних справних складників та вартості металобрухту складників, що
залишились складає 135 512,85 грн.
За таких обставин сума страхового відшкодування виплачена
відповідачем відповідно до умов договору та правил страхування в сумі 110
403,15 грн. ( страхова сума 245916 грн. – вартість залишків транспортного
засобу 135 512,85 грн.)
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують
висновки суду щодо розміру суми страхового відшкодування.
Висновки суду про стягнення повної суми відновлюваного
ремонту відповідно до висновку експерта без повернення залишків автомобілю
суперечать умовам договору та Правилам страхування.
Не можна погодитися з висновком суду про стягнення пені
на підставі п. 6.2 Договору, на який посилається суд в рішенні.
Відповідно до умов договору відповідальність
страховика наступає лише у випадку несвоєчасної виплати страхового
відшкодування з вини страховика.
З обставин справи вбачається, що страховик, діючи
відповідно до норм ст.25 Закону України «Про страхування» самостійно з’ясовував
причини та обставини страхового випадку, у зв’язку з чим просив позивача надати
для огляду застрахований автомобіль, що підтверджено листом відповідача. У зв’
язку з цим висновок суду про пропуск строку виплати відшкодування з вини
страховика є хибним.
Стягнення витрат на стоянку автомобілю, його дефектовку
умовами договору чи правилами страхування не передбачено.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення страхового
відшкодування 169 233,62 грн. ( з урахуванням ПДВ). В судовому засіданні
апеляційного суду позивач ОСОБА_1 підтвердив, що автомобіль до
теперішнього часу не відремонтовано, кошти на ремонт автомобілю станції
технічного обслуговування ним не перераховувалися. Таким чином, докази на
підтвердження факту оплати на СТО відсутні.
Висновок суду суперечить умовам п.5.6 Договору, відповідно
до якого сума податку на додатну вартість включається до суми матеріального
збитку, який є основою для визначення суми страхового відшкодування і підлягає
виплаті, лише після підтвердження факту її сплати або в разі направлення суми
страхового відшкодування безпосередньо на рахунок СТО, яка проводить ремонт
автомобіля і є платником податку на додану вартість.
Оскільки висновки суду не відповідають фактичним
обставинам справи, судом порушені норми процесуального та матеріального права,
рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні
позову.
Керуючись ст.ст. 307, 309 314, 316 ЦПК України, апеляційний
суд
В И Р І Ш И В
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська
пожежно - страхова компанія» задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 20
серпня 2010 року
скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська пожежно - страхова
компанія», 3-і особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про
захист прав споживачів відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути
оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з
часу набрання рішенням законної сили.
Головуючий
В.С.ВИСОЦЬКА
Судді
О.М.БІЛЯЄВА
О.В.ОСИПЧУК