3

Справа №22ц-

1176/11                                                                      

Головуючий у 1 інстанції  Толок Ю. М.

Категорія  

48                                                                              

                                Доповідач Висоцька В.С.

                                                        Р І Ш Е Н Н Я

                                               ІМЕНЕМ                  УКРАЇНИ

25 січня  2011

року                                                                            

           м. Донецьк

Апеляційний                     суд                        

Донецької                                   області

В складі   Головуючого            ВИСОЦЬКОЇ В.С.

                           Суддів              ОСИПЧУК О.В., БІЛЯЄІОЇ О.М.

При секретарі                             МУРАВЧЕНКО В.С.

                  Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2   про

стягнення  аліментів на повнолітню дитину у зв’язку з навчанням за апеляційною

скаргою ОСОБА_2   на рішення Амвросіївського районного суду

Донецької області від 22 листопада 2010 року

В С Т А Н О В И В

            28 жовтня 2010 року  позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з

позовом до  ОСОБА_2 про стягнення аліментів  в розмірі ? частини всіх видів  

заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,

з 02 грудня 2010 року до закінчення дочкою навчання, на утримання повнолітньої

доньки ОСОБА_3, народження ІНФОРМАЦІЯ_1  року, яка

продовжує навчання,  і у зв’язку з чим потребує матеріальної допомоги.

              Рішенням Амвросіївського районного суду Донецької області від 22

листопада 2010 року    позовні  вимоги  ОСОБА_1  задоволені частково.    

На користь  ОСОБА_1   стягнуто ? частину  всіх видів доходу ОСОБА_2,

починаючи з 02 грудня 2010 року до закінчення навчання або до досягнення

ОСОБА_3 двадцяти трьох років, чи зміни матеріального стану сторін та

судові витрати. В решті позову відмовлено.

               В апеляційній скарзі   відповідач  ОСОБА_2   просить рішення

скасувати та  прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних  вимог,

посилаючись на те, що судом  першої інстанції допущено порушення  норм

матеріального  права,  висновки суду не відповідають фактичним обставинам

справи.

                 Відповідач зазначив, що  судом не враховано, що  він хворіє на

хронічне захворювання  - туберкульоз, у нього  відсутнє ліве легеня, визнаний  

інвалідом другої групи. За медичним висновком йому заборонена  важка  фізична

праця, у зв’язку з цим  він позбавлений можливості працевлаштуватися. За станом

здоров’я він потребує  лікування, тобто придбання медичних препаратів. Він  

має   батьків похилого віку, які тяжко хворіють.

              В судове  засідання   відповідач ОСОБА_2    не з’явився,

клопотання про відкладення розгляду справи апеляційним судом відхилено.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть

участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи,

не перешкоджає розглядові справи. З телеграми вбачається, що відповідач

повідомлений про час та місце розгляду справи.

              Позивач   ОСОБА_1    заперечувала проти задоволення скарги,

просила її відхилити, рішення залишити без змін.

          Апеляційний суд вважає, що  апеляційна скарга  підлягає  

задоволенню, рішення скасуванню  з ухвалення нового рішення про відмову в

задоволенні позову   з наступних підстав.

             Відповідно до ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України підставами для

скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни

рішення є  невідповідність висновків суду обставин справи, порушення або

неправильне застосування  норм матеріального або процесуального права.

              Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 народження ІНФОРМАЦІЯ_1  року, є донькою відповідача, яка

продовжує навчання на першому курсі денної форми навчання Дніпропетровської

митної академії,  і у зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги. ОСОБА_3. отримує  530 грн. стипендії, 500 грн. сплачує за проживання в квартирі за

договором оренди.  Відповідач ОСОБА_2 є інвалідом другої групи, не працює, і

з урахування його майнового стану  має можливість сплачувати аліменти   на

утримання  повнолітньої дитини  ОСОБА_3, народження ІНФОРМАЦІЯ_1  року  в розмірі 1/4  всіх видів заробітку щомісячно на час її

навчання.  

            Проте повністю з таким висновком погодитися не можна.

            Відповідно до ст.199  СК України якщо повнолітні дочка, син

продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки

 зобов’язані  утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови,  що

вони можуть надавати матеріальну допомогу.

             Відповідно до п.20 роз’яснень Пленуму Верховного Суду України від

15 травня 2006 року №3 „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу

України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення

аліментів обов’язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують

навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає

за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином

віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання;

потреба у зв’язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості

надавати таку допомогу.

             Таким чином, однією з умов стягнення аліментів на утримання  

повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, є можливість батьків надавати  

матеріальну допомогу.  

             З обставин справи вбачається, що  ОСОБА_3, народження ІНФОРМАЦІЯ_1  року, є донькою позивача та відповідача, що підтверджено

свідоцтвом про народження (а.с.6-7).

            ОСОБА_3  навчається  на першому курсі денної форми навчання

Академії  митної служби України, розташованої  в м. Дніпропетровську  і  не

знаходиться на повному державному забезпеченні (а.с. 8). ОСОБА_3  

призначена стипендія у розмірі 530 грн. (а.с.23). Згідно договору оренди житла

від 17 жовтня 2010 року ОСОБА_3 сплачує  оренду  житла 500 грн. (а.с.

24).  

            Шлюб між сторонами розірвано 07 листопада 2000 року, позивачка

знаходиться в шлюбі з ОСОБА_4  з 23 березня 2001 року (а.с.5,9).

            Згідно довідки Амвросіївського районного центру зайнятості від 24

січня 2011 року  позивач ОСОБА_1 працює на посаді головного спеціаліста

та має за 2010 рік середньомісячний заробіток 2 651,43 грн.

            З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2  

відповідно до висновку МСЕК від 02 лютого 2010 року визнаний інвалідом другої

групи повторно, йому протипоказана важна фізична праця, рекомендовано лікування

у фтизіатра (а.с.18-19). Відповідно до довідки  органу Пенсійного Фонду

України  відповідач  ОСОБА_2 станом на жовтень 2010 року  отримує пенсію в

розмірі 723 грн., не працює (а.с. 16-17). Позивачкою на надано доказів  

відносно того, що відповідач, крім отримуваної пенсії, має інші доходи.

             Згідно зі ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового

мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року  встановлено

прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність з 1 жовтня  2010 року

723 грн., з 1 грудня 2010 року -734 грн. Таким чином, відповідач отримує пенсію

в розмірі прожиткового мінімуму. Зазначені обставини не  враховані судом першої

інстанції.  

             Судом першої інстанції також не  враховано, що за станом  здоров’

я  відповідач  потребує матеріальних затрат, оскільки  висновком МСЕК

відповідачу протипоказана важна фізична праця, рекомендовано лікування у

фтизіатра.

               За таких обставин суд першої інстанції прийшов до неправильного

висновку про те, що відповідач  має можливість надавати матеріальну допомогу

повнолітній доньці, яка продовжує навчання. Доводи апеляційний скарги в цій

частині  є обґрунтованими.

             Доводи апеляційної скарги про ухвалення рішення 22листопада 2010

року, тобто коли право на отримання аліментів не наступило, є процесуальним

порушенням, проте, оскільки  апеляційним судом ухвалюється нове рішення по

справі, зазначена обставина не має правового значення.

               Оскільки  судом першої інстанції неправильно застосовані  норми

матеріального права,  а саме норми ст.199 СК України,  апеляційна скарга  

підлягає   задоволенню.

               При зверненні з апеляційною скаргою відповідачем не оплачено

витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи 120 грн., які

підлягають сплаті  відповідно до ст.81 ЦПК України та  постанови КМУ від 21

грудня 20056 року №1258. Від сплати судового збору відповідача звільнено у зв’

язку з тим, що він є інвалідом 2 групи.

               Керуючись ст.  ст. 307-316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В

               Апеляційну скаргу  відповідача  ОСОБА_2  

задовольнити.

               Рішення  Амвросіївського районного суду  Донецької області  

від  22 листопада  2010 року   скасувати.

                В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  про

стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання повнолітньої дочки  

ОСОБА_3, народження ІНФОРМАЦІЯ_1  року, яка продовжує

навчання, відмовити.

                Стягнути з ОСОБА_2 не сплачені при подачі

апеляційної скарги  витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду

справи 120 грн.

                 Рішення  апеляційного суду набирає законної сили з моменту  

його проголошення.

                 Касаційна скарга  може бути подана протягом двадцяти днів

безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і

кримінальних справ  з дня набрання законної сили рішення  апеляційного суду.

Головуючий                                                                      

            В.С.Висоцька

Судді                                                                          

                     О.М.Біляєва

                                             О.В.Осипчук