Справа № 22ц-116/2011 Головуючий у 1 інстанції
Помогайбо В.О.
Категорія
19
Доповідач Баркова Л.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Баркової Л.Л.
суддів Ткаченко Т.Б., Сорока Г.П.
при секретарі : Тишкевич О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за
позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа:
ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договорами оренди
за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької
області від 22 вересня 2010 року
в с т а н о в и л
а :
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від
22 вересня 2010 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 69799 грн.
67 коп. та пені в розмірі 6718 грн.27 коп., а всього 76517 грн.94 коп.
В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто судовий збір з ОСОБА_3 на
користь ОСОБА_2 81 грн. та на користь держави 684грн.18 коп.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_5 просить
рішення суду скасувати, постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити,
посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права,
невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що
мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неповне з»ясування
судом обставин, що мають значення для справи, ухвалення рішення суддею, якому
заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у його
неупередженості.
Відповідно до положень ч.2 статті 305 ЦПК України, апеляційний суд
розглядає справу у відсутності позивачки ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,
третьої особи ОСОБА_4, які належним чином повідомлені про дату, час і
місце судового розгляду.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача
ОСОБА_5, який просив задовольнити апеляційну скаргу, представника
позивачки ОСОБА_6, який просив скаргу відхилити, дослідивши матеріали
справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи скарги, колегія
суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє
апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої
інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального
права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з
одних лише формальних міркувань.
Вирішуючи справу та задовольняючи частково позовні вимоги, суд об’
єктивно встановив її обставини, дав правильну оцінку наданим доказам і дійшов
обґрунтованого висновку про те, що між ТОВ ТК «Застава» та ОСОБА_3
склались договірні правовідносини і оскільки відповідач не виконав умови
договору оренди нежитлового приміщення та договору оренди обладнання для гри в
більярд, він має відшкодувати на користь позивачки, якій ТОВ ТК «Застава»
передало право вимоги, завдані порушенням зобов’язань збитки з урахуванням
пені в розміру не більше подвійної ставки НБУ за весь час прострочення .
Не погодитися з цим висновком суду не можна, оскільки він
підтверджується матеріалами справи та відповідає положенням закону.
Звертаючись у серпні 2008 року до суду з даним позовом на підставі
договору №104 від 12 серпня 2008 року про набуття права вимог з відповідача
заборгованості, який укладений з ТОВ ТК «Застава», ОСОБА_2, як фізична
особа, посилалась на те, що приватний підприємець ОСОБА_3 у зв»язку із
несплатою орендної плати за двома договорами має заборгованість в розмірі
69799 грн.67 коп., яку відмовився сплачувати. Тому, з урахуванням пені, просила
стягнути з останнього 232246 грн.70 коп.
Як встановлено судом і не заперечується сторонами, організаційно-
комерційна фірма Товариство з обмеженою відповідальністю «Цітадель» на підставі
свідоцтва про право колективної власності на нерухоме майно від 13.04.2005
року є власником торгівельного комплексу «Застава», загальною площею 2683 кв.
м., у тому числі основної будівлі літ.И-2, площею 1181,2 кв.м., що розташована
в місті Маріуполі, проспект Будівельників, 60. /а.с.142/
25 січня 2007 року між ТОВ «ОКФ «Цітадель» та ТОВ «Аква-лайф», одним із
засновником якого є ОСОБА_3, а директором ОСОБА_4, було укладено
договір №128 оренди нежитлового приміщення другого поверху зазначеної будівлі,
площею 600 кв.м., з щомісячною орендною платою 18000 грн., строком до
25.12.2007 року
25 грудня 2006 року між ТОВ «ТК»Застава» та ТОВ «Аква-лайф» було укладено
договір оренди більярдного обладнання, що знаходилось на другому поверсі, з
щомісячною орендною платою 3000 грн., строком до 25.11.2007 року.
Як стверджує позивач і це не спростовано відповідачем та третьою особою,
за ініціативою директора ТОВ «Аква-лайф», зазначені договори були
переоформлені на відповідача ОСОБА_3, оскільки на нього, як на приватного
підприємця, було простіше і дешевше отримати необхідні дозвільні документи
для ведення грального бізнесу ніж на ТОВ «Аква-лайф», яке здійснювало послуги
у сфері громадського харчування.
Так, 1 березня 2007 року ТОВ «ОКФ «Цітадель» та ПП ОСОБА_3 на тих
же умовах уклали договір №134-Н оренди більярдного обладнання, з щомісячною
орендною платою 3000 гривень платежів, строком до 1.02.2008 року.
25 травня 2007 року ТОВ «Аква-лайф» та СПД ОСОБА_3 в особі
представника ОСОБА_4 за згодою ТОВ «ОКФ «Цітадель» уклали договір
суборенди №25, відповідно до якого 450 кв.м. передавалось у користування СПД
ОСОБА_3 на у мовах і в межах строку договору №128 від 25.01.2007 року.
1 січня 2008 року ТОВ ТК «Застава» та ПП ОСОБА_3 уклали договір
оренди №83-08/3 нежитлового приміщення, площею 450 кв.м., з щомісячною
орендною платою 12750 грн.
Відповідно до положень статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов»
язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог
і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази
подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню
підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо
яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1статті 131 ЦПК України сторони зобов»язані подати
свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а
якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться,- до початку розгляду
справи по суті.
Належних доказів про те, що спірні договори оренди і суборенди, які
укладені з ОСОБА_3 є сфальсифіковані, що останній або його представник
ОСОБА_4 їх не підписували, що ОСОБА_3 належні ТОВ «ТК Застава»
приміщення та більярдне обладнання не орендував і не використовував,
останніми не надано як суду першої інстанції, так і апеляційному суду.
Більш того, посилання представника відповідача ОСОБА_5 на
фальсифікованість зазначених договорів та недоведеність позивачкою орендних
правовідносин, які виникли між сторонами договорів оренди спростовується
матеріалами справи, а саме:
текстом цих договорів, систематичною оплатою відповідачем орендних платежів
протягом 2007 року за користування більярдним обладнанням та частковою оплатою
оренди за користування приміщенням у 2008 році, що підтверджується копіями
приходних касових ордерів та записами в касових книгах ТОВ «ТК «Застава»;
довідкою Жовтневої МДПІ за №34899/171 від 16.06.2009 року із якої
вбачається, що ОСОБА_3 в період з 1.03.2007 року до 31 березня 2008 року
здійснював підприємницьку діяльність в сфері грального бізнесу за адресою: пр.
Будівельників, 60 в місті Маріуполі, для чого отримував відповідні торгові
патенти, надавав звіти та отримував доходи;
поштовими повідомленнями на адресу відповідача щодо виконання зобов»язаннь по
орендній платі, які отримано відповідачем під розписку. /а.с.9-10, 20-27,71,
243-263,285-301/
Посилання останнього на те, що довідка Жовтневої МДПІ не може
служити доказом, оскільки в ній зазначено про те, що відповідач здійснював
господарську діяльність на підставі договору суборенди №25 від 25.05.2007 року,
є неспроможними, оскільки цей державний орган здійснює контроль за обліком
платників податків та повною сплатою ними податкових зобов»язань, а не за
обліком укладених ними договорами.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів
вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що
орендні правовідносини між ТОВ «ТК «Застава» та СПД ОСОБА_3 існували, що
останній з 25 травня 2007 року на законних підставах став користувачем 450
кв.м. зазначеного нежитлового приміщення, а з 1.03.2007 року користувачем
більярдного обладнання та протягом всього строку договору використовував їх,
має заборгованість з орендної плати в розмірі 69799 грн.67 коп., яку з
нарахуванням пені в розмірі 6718 грн.27 коп. зобов»язаний сплатити.
Доводи апеляційної скарги про те, що оренду спірного приміщення та
більярдного обладнання здійснювало у господарській діяльності ТОВ «Аква-
Лайф», яке сплачувало комунальні послуги, спростовується п.4.2 Статуту ТОВ
«Аква-Лайф», відповідно до якого це підприємство не здійснює діяльність у
сфері грального бізнесу.
Крім того, відповідачем, який є засновником ТОВ «Аква-Лайф» не заперечується,
що частку приміщення другого поверху будівлі, на якому знаходиться більярдне
обладнання, товариство орендує і використовує в цілях здійснення діяльності
громадського харчування, а саме з відкриттям кафе.
Тому, сплата товариством комунальних послуг з енергопостачання та
водопостачання, відсутність відокремлених приміщень площею 450 і 150 кв.м. на
другому поверсі будівлі висновків суду не спростовують.
Не спростовують висновків суду і доводи апеляційної скарги на
посвідчення довіреності від імені ОСОБА_3 на ім»я ОСОБА_4 5.03.2007
року, тобто після укладення 1.03.2007 року договору оренди більярдного
обладнання, на відсутність акту прийому передачі предмету оренди та їх
підписів на актах звірки розрахунків, оскільки наступні дії останніх, що пов»
язані із сплатою платежів за користування, надання звітів до податкової
інспекції, тощо, свідчать про існування орендних відносин між ТОВ «ТК
«Застава» та ОСОБА_3
Крім того, за цим договором стороною виступав безпосередньо ПП ОСОБА_3
Посилання представника відповідача на незаконність договору
відступлення, укладеного між ТОВ «ТК «Застава» та ОСОБА_2, яким нібито
відбулася заміна сторони в договорах оренди є неспроможними, оскільки
спростовуються положеннями статті 512 - 516 ЦК України, вимогам яких цей
договір відповідає.
Як встановлено, договір про передачу кредитором права вимоги заборгованості
у боржника було укладено з ОСОБА_2 після припинення правовідносин з
оренди приміщення та обладнання між ТОВ «ТК»Застава» та СПД ОСОБА_3
Посилання в апеляційній скарзі на ухвалення рішення суддею, якому було
заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості
судді у зв»язку із висловленням думки щодо доведеності здійснення відповідачем
підприємницької діяльності за спірними договорами є безпідставними, оскільки
висловлення судді при відмові у задоволенні клопотання представника ОСОБА_5 не стосувались суті заявлених позовних вимог щодо стягнення
заборгованості.
Інші доводи апеляційної скарги також не приводять судову колегію до
висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи
процесуального права, які є підставами для скасування або зміни оскаржуваного
судового рішення.
З урахуванням викладеного, відповідно до положень ч.1 статті 303 ЦПК
України, колегія суддів вважає, що постановлене рішення відповідає
положенням ст.ст.3,4,10,11,60,209, 212-215 ЦПК України вимогам ст.ст.204, 512-
516, 525, 526, 611 ЦК України і підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області
від 22 вересня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, може бути
оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.
Судді