Справа № 22ц-1058/2011
Головуючий у 1 інстанції Богуславська І.А.
Категорія
27
Доповідач Баркова Л.Л.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Баркової Л.Л.
суддів Кучерявої В.Ф., Песоцької Л.І.
при секретарі : Кузнецові А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за
позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення
боргу за договором позики
за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного
суду міста Маріуполя Донецької області від 27 травня 2011 року
в с т а н о в и л а:
У березні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про
стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми боргу за договором позики в розмірі
7935 грн.10 коп., що відповідає 1000 доларам США, з нарахованими процентами за
про строчку виконання забов»язань в період березня 2009 року-березня 2011 року
в розмірі 476 грн.10 коп. та індексу інфляції в розмірі 1810 грн. з урахуванням
уточнених позовних вимог. Зазначав, що за письмовим договором позики від 3
грудня 2008 року відповідач взяв у нього в борг1000 доларів США строком до
03.03. 2009 року та зобов»язався повернути їх з нарахованими відсотками в
розмірі щомісячних трьох процентів, але до цього часу борг не повернув
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 27 травня 2011
року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в
розмірі 10221грн.20коп та судові витрати в розмірі 744 грн., а всього 10965 грн.
20 коп.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду
скасувати і справу повернути на новий розгляд. Посилається на невідповідність
висновків суду обставинам справи, неправильне застосування матеріального
закону та порушення процесуального закону.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2, який
просив апеляційну скаргу задовольнити, позивача ОСОБА_1, який просив
скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи
апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає,
що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції
дійшов висновку про те, що оскільки відповідачем умови договору позики 10000
доларів США, укладеного 3.12.2008 року не виконуються, то з останнього
підлягає стягненню на користь позивача сума позики, з урахуванням індексу
інфляції, трьох процентів річних з простроченої суми за кожен день про строчки
та судові витрати.
Проте повністю погодитися з рішенням суду не можна.
Згідно з положеннями ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона
/позикодавець/ передає другій стороні /позичальникові/ у власність гроші, а
позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей, або
рівну кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є
укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими
ознаками.
Як встановлено судом, 3 грудня 2008 року між сторонами укладено
письмовий договір позики, який власноручно написав і підписав відповідач ОСОБА_2, зобовязавшись повернути позику у строк до 3 березня 2009 року.
Факт написання і підписання зазначеного договору позики відповідачем не
оспорюється. Останній також не заперечує, що боргові зобов»язання щодо
сплати основної суми боргу 1000 доларів до цього часу не виконані.
Виходячи із наведеного, посилання відповідача на те, що він не зобов»
язаний нести відповідальність щодо сплати трьох процентів річних за
прострочення виконання зобов»язань по поверненню боргу, оскільки це не
передбачалось умовами договору, а відсотки за користування він сплатив є
неспроможними і на висновки суду не впливають.
Як вбачається зі справи, позивач до суду з вимогами про стягнення
відсотків за користування кредитом не звертався.
Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив
виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити
суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням наведеного закону, суд першої інстанції обґрунтовано
стягнув з відповідача за період прострочення виконання зобов»язань: березень
2009 року-березень 2011 року 3% річних , що складає 476 грн.10 коп.
Між тим суд першої інстанції помилково стягнув суму боргу з
урахуванням індексу інфляції (індекс споживчих цін), оскільки він є
показником що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги,
які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні
встановлюються в національній валюті – гривні. Тобто положення цивільного
законодавства щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції
поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов»язання, яке
визначене договором у гривні.
Отже підстав стягувати суму боргу, що визначена договором у доларах США, з
урахуванням індексу інфляції не має і тому рішення суду в цій частині підлягає
скасуванню з постановою нового рішення про відмову у позові.
Відповідно до положень статті 88 ЦПК України, у зв»язку із відмовою
позивачеві в позові про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції,
колегія суддів вважає за необхідне скасувати судове рішення і в частині
відшкодування судових витрат за банківські послуги та за визначення торгово-
промисловою палатою розміру суми боргу з урахуванням індексу інфляції.
На користь позивача підлягають стягненню сплачені ним судові витрати у розмірі
204 грн.10 коп. ( 84 грн.10 коп. судового збору та 120 грн. витрат на
інформаційне технічне забезпечення розгляду справи).
Інші доводи апеляційної скарги не належать до тих підстав, за якими
процесуальне законодавство пов»язує можливість скасування оскаржуваного
рішення з передачею справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити
частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області
від 27 травня 2011 року в частині стягнення боргу з урахуванням індексу
інфляції в розмірі 1810 грн. та в частині стягнення судових витрат скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі
1810 грн. відмовити.
Це ж рішення в частині стягнення боргу в розмірі 7935 грн.10коп. та трьох
процентів річних в розмірі 476 грн. 10 коп. за затримку повернення боргу в
період березень 2009 – березень 2011 років залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у
відшкодування судових витрат двісті чотири гривні 10 коп.
Рішення набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржено протягом
двадцяти днів до касаційної інстанції.
Судді