Справа № 22ц-1115/2011                                                

Головуючий у 1 інстанції  Помогайбо В.О.

 Категорія

41                                                                              

                      Доповідач  Баркова Л.Л.

                                                  У Х В А Л А

                                               І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    15 вересня 2011 року  Колегія  суддів  судової палати у цивільних  

справах   Апеляційного суду Донецької області в складі:

                     головуючого  Баркової Л.Л.

                     суддів  Кучерявої В.Ф., Песоцької Л.І.

                     при секретарі  Кузнецові А.О.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі  справу за

позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2, третя

особа:Служба у справах дітей Жовтневої Районної адміністрації  Маріупольської

міської ради  про усунення перешкод  в користуванні власністю, виселення,

відшкодування шкоди  та  зустрічним позовом   ОСОБА_2  до

ОСОБА_1, третя особа:Служба у справах дітей Жовтневої

Районної адміністрації  Маріупольської міської ради  про визнання права

користування жилим приміщенням  та усунення перешкод у користуванні  

за  апеляційною скаргою  відповідачки  ОСОБА_2  на рішення  

Жовтневого    районного  суду  міста  Маріуполя  від  23 травня 2011 року  

                                                                в с т а н о в и

л а :

     Рішенням Жовтневого районного суду  міста Маріуполя  від  23 травня  2011

року позовні вимоги  ОСОБА_1 задоволено  частково.

 Усунено для ОСОБА_1  перешкоди в користуванні та розпорядженні

квартирою  АДРЕСА_1

шляхом виселення  із зазначеної квартири  ОСОБА_2 з

донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  про відшкодування  моральної шкоди

в розмірі 5000 грн., матеріальної шкоди в розмірі 7000 грн., а також у

задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та

інтересах неповнолітньої дитини  про визнання права користування жилим

приміщенням, усунення перешкод шляхом реєстрації проживання в квартирі  АДРЕСА_1,  відмовлено.

      В апеляційній скарзі  відповідачка  ОСОБА_2   просить рішення суду

скасувати,  ухвалити нове рішення,  яким  в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про виселення її із спірної квартири відмовити, а її позов задовольнити,  

посилаючись на те,  що висновки суду  не відповідають обставинам справи,  які

неповно з»ясовані, порушено норми процесуального і матеріального права.

      Відповідно до положень ч.2 статті 305 ЦПК України апеляційний суд

розглядає справу у відсутності представника Служби у справах дітей Жовтневої

Районної адміністрації  Маріупольської міської ради, який належним чином

повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

      Заслухавши суддю - доповідача,  пояснення  відповідачки ОСОБА_2,

її представника ОСОБА_4, які просили задовольнити апеляційну скаргу,

пояснення  позивача за основним позовом ОСОБА_1, який просив скаргу  

відхилити,  дослідивши матеріали справи  в межах апеляційного  оскарження та

обговоривши доводи  скарги,  колегія суддів  вважає, що апеляційна скарга   не

підлягає задоволенню з таких підстав.

       Відповідно до положень статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє

апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої

інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального  

права.  Не може бути скасоване  правильне по суті і справедливе рішення суду з

одних лише формальних міркувань.        

       У відповідності із положеннями статті 3 ЦПК України кожна особа має

право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом

своїх порушених, невизнаних або оспорюваних  прав, свобод чи інтересів.

       Відповідно до положень статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню  

підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо

яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.  

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

         Відповідно до ч.3 статті 61 ЦПК України  обставини, встановлені

судовим рішенням  у цивільній, господарській  або адміністративній справі, що

набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть

участь ті самі особи або особа, щодо якої  встановлено ці обставини.

        Задовольняючи позовні  вимоги ОСОБА_1 щодо виселення  

відповідачки та її неповнолітньої дитини  та відмовляючи ОСОБА_2 у

задоволенні зустрічного позову про визнання права користування жилим

приміщенням у спірній квартирі,  суд  першої інстанції  дійшов до  висновку про

те, що позивач, як власник квартири, має право на  виселення відповідачки з

малолітньою дитиною, які залишились проживати в ній після визнання за ним права

власності та не надали доказів про вселення в спірну квартиру за згодою

власника квартири. Добровільно не звільняють жилу площу.

         Не погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки  він

відповідає  встановленим обставинам справи та положенням закону.

         Згідно зі ст.  15 ЦК України кожна особа має право на захист свого

цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст.386 ЦК України  власник може звернутися до суду з

вимогою про здійснення певних дій для запобігання порушенню свого права

власності іншою особою.

       Згідно зі статтею 391  ЦК України власник майна має право вимагати

усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм

майном.    

       Як  встановлено судом,   ОСОБА_1  на підставі свідоцтва  про право

на спадщину, виданого 28 лютого 2007 року Першою Маріупольською державною

нотаріальною конторою  є власником квартири, що розташована по АДРЕСА_1.

        В зазначеній квартирі на підставі договору купівлі продажу від 5 жовтня

2006 року  проживає донька ОСОБА_1,  – ОСОБА_2 із  малолітньою

онукою, ІНФОРМАЦІЯ_1.

        Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 26 березня 2010

року, залишеного без зміни ухвалою Апеляційного суду від 12.07.2010 року,  

визнано недійсним договір купівлі продажу  квартири АДРЕСА_1, укладений 02 серпня 2006 року між

ОСОБА_1 та ОСОБА_6  Визнано за ОСОБА_1  право власності на  

зазначену квартиру в порядку спадкування після смерті матері  ОСОБА_8,

померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та витребувано  спірну квартиру від ОСОБА_2

на користь ОСОБА_1

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2  про визнання за нею права

власності на  спірну квартиру  відмовлено.

Зазначене рішення суду вступило в законну силу.

     Відповідачка ОСОБА_2  в судовому засіданні не заперечувала, що після

купівлі спірної квартири  та проведеного в ній ремонту, вона  з січня  2007

року  постійно в ній проживає разом із донькою, на праві власності в порядку

приватизації має кімнату у трьохкімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2, в якій проживає із сім»єю її батько ОСОБА_1  У спірній квартирі не

зареєстрована.

     Посилання   відповідачки на те, що зміна власника квартири не тягне за

собою втрату нею права користування квартирою, оскільки вона є рідною донькою

позивача, вселилися із його відома та згоди, набула права користування і не

може бути виселеною, є  безпідставними, спростовуються матеріалами справи, яким

встановлено, що вона  вселилась у спірну квартиру до набуття  позивачем

ОСОБА_1 права власності  і не надала суду належних доказів щодо  

отримання від нього згоди на користування жилою площею.

Останній  факт надання згоди на вселення відповідачки у спірну квартиру та

визнання за нею права користування заперечує, посилається на наявність

неприязних стосунків між ними та бажання останньої позбавити його права на

спадщину і цей факт ОСОБА_2 не спростований.      

      З урахуванням наведеного колегія суддів  вважає, що суд першої інстанції

дійшов правильного висновку про необхідність примусового виселення

відповідачки  із спірної квартири, в якій вона не набувала права користування

жилою площею.  

      Посилання відповідачки на те,  що суд першої інстанції  не врахував та не

захистив інтереси  малолітньої дитини з урахуванням наведеного  на висновки

суду не   впливає.

      В решті частині судове рішення не оскаржувалось.

      Інші доводи апеляційної скарги  висновків суду  також  не спростовують та

не належить до тих підстав з якими процесуальне законодавство пов»язує

можливість скасування судового рішення.

 Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і відповідно до положень статті

312 ЦПК України не може бути скасованим з одних лише формальних міркувань.

                        Керуючись ст.ст. 303, 307, 308,  ЦПК України,  колегія

суддів

                                                     У Х В А Л И Л А  :

       Апеляційну  скаргу  ОСОБА_2 відхилити.  

       Рішення  Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 23 травня 2011

року  залишити без зміни.

        Ухвала суду набирає законної сили з дня проголошення,  може бути

оскаржена протягом  двадцяти днів  до касаційної інстанції.

Судді