Справа № 22-1289/2011                                                    

Головуючий у 1 інстанції   Шиян В.В.

 Категорія

57                                                                              

                Доповідач  Баркова Л.Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            11 жовтня  2011 року        Колегія суддів судової палати у

цивільних справах  Апеляційного  суду  Донецької області в складі:

                                              головуючого  Баркової Л.Л.

                                              суддів  Гаврилової Г.Л.,

Кучерявої В.Ф.

                                              при секретарі : Кузнецові А.О.

Розглянувши  у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі  справу за

Позовом  ОСОБА_2 до  Комунального підприємства «Маріупольська

міська лікарня №4»   про визнання неправомірними  дій, зобов»язання вчинити

певні дії  

за  апеляційною скаргою  позивачки ОСОБА_2 на рішення  

Орджонікідзевського   районного суду міста Маріуполя  Донецької області   від  

21 червня  2011  року

      в с т а н о в и л а :

       Рішенням  Орджонікідзевського районного суду Донецької області від  21

червня  2011 року  у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_2 про визнання

неправомірними дій Маріупольської міської лікарні №4 ,  зобов»язання  скласти

запит на інформаційну довідку  відповідно до її профмаршруту  в період з1989

року до 2005 року  по ВАТ «МК»Азовсталь» із зазначенням в запиті  всіх

діагнозів  з 1999 року  до 2009 року,    відмовлено.

       В апеляційній скарзі  ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати,  

посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права,

невідповідність висновків суду обставинам справи.

       Заслухавши  суддю доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_2, яка

підтримала доводи апеляційної скарги, просила рішення суду скасувати та  

задовольнити її позовні вимоги, представника відповідача Комунального

підприємства «Маріупольська міська лікарня №4»   ОСОБА_4, яка  просила  

скаргу  відхилити,  дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження

та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга не  

підлягає   задоволенню з таких підстав.

      Відповідно до положень статті 308 ЦПК України  апеляційний суд відхиляє

апеляційну скаргу  і залишає рішення без змін, якщо визнає що суд першої

інстанції  ухвалив рішення з додержанням норм  матеріального і процесуального

права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з

одних лише формальних міркувань.

      Вирішуючи  справу суд  дійшов до  висновку про те,  що  оскільки

захворювання які мала позивачка не входять до переліку професійних захворювань,

зазначених у Переліку, встановленому постановою кабінету Міністрів України  від

08.12.2000 року №1662 і останньою не доведено, що шкідливі фактори в період

роботи  впливали на  стан її здоров»я, підстав для задоволення позову та  

визнання  противоправними  дій  лікарні  не має.

       Не погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він відповідає

встановленим обставинам справи та положенням закону.

       Відповідно до положень ч.1 статті 3 ЦПК України  кожна особа має право в

порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх

порушених, невизнаних або оспорюваних  прав,  свобод  чи інтересів.

       У відповідності  з положеннями статті 60, ч.3 ст.61  ЦПК України  кожна

сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог  і заперечень.  Докази подаються сторонами та іншими

особами, які беруть  участь  у справі.  Доказуванню підлягають обставини, які

мають значення  для ухвалення  рішення у справі  і цодо яких у сторін та інших

осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.  Доказування  не може

ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській   або

адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються  при розгляді

інших  справ, у яких беруть участь  ті самі особи  або особа, щодо якої  

встановлено ці обставини.

         Згідно із п.1.7  Порядку складання та вимоги до санітарно-гігієнічних

характеристик умов праці, затвердженого наказом  Міністерства здоров»я  України

від 13.12.2004 р. №614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України

23.02.2005 року №260/10540,  запит на складання санітарно-гігієнічної  

характеристики  подається ЛПЗ  протягом трьох робочих днів після встановлення у

працівника діагнозу підозри на хронічне професійне захворювання (отруєння).

Запит ЛПЗ надсилається головному державному санітарному лікарю  

адміністративної території  за місцезнаходженням  підприємства, де працює

(працював) хворий, а копії запиту надаються до робочого органу виконавчої

дирекції  Фонду, території відомства, де розташоване підприємство, на якому

працює (працював) хворий, та роботодавцю (особі).          

         Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка посилалась на те,  що в

період роботи  на ВАТ «МК «Азовсталь» отримала професійне  захворювання,  на

підтвердження чого свідчать  діагнози хвороб, які вона придбала  на цей час.  

Але відповідач відмовився надати їй запит  щодо зазначення всіх діагнозів

хвороби на складання санітарно-гігієнічної характеристики.

        Заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що ОСОБА_2

відмовлено у складанні запиту з тих підстав, що захворювання, які  вона має,

ознаку підозри на хронічне професійне захворювання не мають.

        Доказів щодо наявності  у позивачки  захворювань  з підозрою на

хронічне професійне захворювання, а також на те, що шкідливі фактори в період  

її роботи на ВАТ «МК «Азовсталь»   впливали на  стан її здоров»я,   останньою

не надано і апеляційному суду.

          Більш того, позивачка з аналогічним позовом  вже зверталась до суду  

в порядку цивільного  процесуального кодексу до іншого відповідача – міської

лікарні №2, в підпорядкованості якої  знаходилась поліклініка ВАТ «МК

«Азовсталь» і судовим рішенням від 24 грудня 2007 року їй було відмовлено в

позові про визнання неправомірними дій міської лікарні №2  та зобов»язання

надати запит з тих підстав, що у неї відсутнє захворювання, встановлені

лікувальними закладами у різні часи  її роботи у відповідача, які б мали

підозру на професійне захворювання.

Зазначене рішення суду позивачкою оскаржувалось,  та залишено без зміни

апеляційною і касаційною інстанціями.

           З урахуванням наведеного,   суд першої інстанції дійшов правильного

висновку про недоведеність позовних вимог позивачки і обґрунтовано відмовив їй

у задоволенні позову.

          Посилання  позивачки на рішення окружного адміністративного суду від

30.12.2008 року, яким визнано неправомірними дії міської лікарні №4 щодо  

відмови їй в направленні запиту, на  висновки суду першої інстанції   не

впливають, оскільки  рішення окружного суду  в цій частині скасоване

апеляційним адміністративним судом, що позивачкою не заперечується.

          Посилання позивачки на те, що суд безпідставно відмовив їй у

задоволенні позову за пропуском строку звернення до суду, є неспроможними,

спростовуються матеріалами справи  та  мотивувальною частиною рішення суду.

         Оскільки доводи  апеляційної скарги  і матеріали справи не дають

підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм

матеріального чи порушення норм процесуального закону, підстав для скасування  

або зміни оскаржуваного рішення не має.

                                    Керуючись ст. 307,308  ЦПК України    

У Х В А Л И Л А :

        Апеляційну  скаргу  ОСОБА_2  відхилити.

        Рішення  Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької

області  від  21 червня 2011 року  залишити без зміни.

       Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена

протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

               Судді