3
Справа №22ц-
1310
Головуючий 1 інстанції Кучма В.В.
Категорія
34
Доповідач Висоцька В.С.
Р І Ш Е Н
Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2011 року м. Донецьк
Апеляційний суд
Донецької області
В складі
Головуючого ВИСОЦЬКОЇ В.С.
Суддів БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСИПЧУК О.В.
При секретарі МУРАВЧЕНКО В.С.
Розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та
моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири за апеляційною
скаргою ОСОБА_2 на рішення Сніжнянського міського суду
Донецької області від 07 грудня 2010 року
В С Т А Н О В И В
У жовтні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду
з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної
шкоди, посилаючись на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. 07 жовтня 2010 року з квартири
відповідача сталося затоплення її квартири гарячою водою. Причиною затоплення
було залишення відкритими самовільно встановлених водопровідних кранів на
радіаторах опалення. Внаслідок затоплення квартири їй завдано матеріальної
та моральної шкоди, яка не відшкодована відповідачкою добровільно.
Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області
від 07 грудня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі
10 665,55 грн., моральну шкоду 500 грн., повернення судового збору 154 грн.,
витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи 120 грн., витрат
на проведення експертизи 800 грн. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення
скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі,
посилаючись на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими,
невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального
права.
Зазначила, що суд прийшов до помилкового висновку про те, що вона
є винною в затопленні квартири, оскільки вона не є власником квартири, та не
зареєстрована в ній.
Суд не врахував, що опалювальний сезон розпочався 07 жовтня 2010
року без попередження у встановленому законом порядку. Оскільки попередження не
було, в квартирі нікого не було, що позбавило її можливості своєчасно викликати
слюсаря для усунення пошкоджень крану радіатора.
Вважає, що судом невірно встановлена причина залиття квартири –
залишення незакритим крану. Кран був пошкоджений, внаслідок чого вона не змогла
його закрити, та вимушена була викликати слюсаря ОСОБА_3 Кран міг бути
засміченим металевим сміттям або деформована прокладка. Завчасно, до включення
або запуску системи опалення пошкодження крану виявити неможливо. Суд дав
невірну оцінку поясненням свідка ОСОБА_3
Відповідач також зазначає, що сума ремонту квартири, в якій не
було капітального ремонту 45 років, завищений. При розрахунку матеріальної
шкоди експертом двічі наведено розрахунок ремонтних робіт та можливі додаткові
витрати. Позивачкою не надано достатніх доказів на підтвердження пошкодження
кухонного гарнітуру внаслідок залиття квартири.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 –
ОСОБА_4 підтримала апеляційну скаргу.
Позивач ОСОБА_5 в задоволенні апеляційної скарги
просила відмовити.
Апеляційній суд вважає, що апеляційна скарга підлягає
задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового з наступних
підстав.
Відповідно до п.п.1, 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами
для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або
зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для
справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або
неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 жовтня 2010 року
сталося залиття квартири АДРЕСА_1, яка
належить позивачці, з вище розташованої квартири, користувачем якої є
відповідач ОСОБА_2 Джерелом витікання гарячої води централізованої
системи теплопостачання був водопровідний кран, що встановлений для спуску
повітря на радіаторі опалення. Причиною протікання був відкритий кран.
Внаслідок залиття квартири позивачці завдано матеріальної шкоди згідно висновку
експертизи 9216,64 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того,
що завдана позивачу майнова шкода спричинена з вини відповідачки ОСОБА_2 , а тому згідно ст.1166 ЦК України повинна відшкодовується в повному обсязі
особою, яка її завдала.
Задовольняючи позов в частині задоволення вимог про
відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_2 в розмірі 500 грн. суд
керувався нормами ст. ст.23, 1167 ЦК України та вважав доведеним, що позивачу
завдано моральної шкоди.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,
крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до роз’яснень, які містяться в п.2 Постанови Пленуму
Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду
судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна
особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає
відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії
останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний
зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела
підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції на врахував, що крім
ст. ст. 1166, 23, 1167 ЦК України, правовідносини сторін урегульовані Законом
України «Про приватизацію державного житлового фонду», Правилами користування
приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими
постановою КМУ від 08 жовтня 1992 року №572.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про приватизацію
державного житлового фонду» утримання приватизованих квартир (будинків)
здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування
приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються
Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них.
Згідно до п. п.18, 27 Правил користування приміщеннями
житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою КМУ від
08 жовтня 1992 року №572 власники квартир, наймачі та орендарі зобов’язані
використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати
збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання
будинків, дотримувати правил пожарної безпеки. При появі несправностей у
квартирі вживати заходів до їх усунення власними силами або силами підприємств
про обслуговуванню житла. Житлові будинки, їхні конструктивні елементи і
технічне обладнання підготовляється щорічно до експлуатації в зимових умовах.
Відповідно до п.п.35,36 Правил користування приміщеннями
житлових будинків і прибудинковими територіями власники, наймачі та орендарі
жилих приміщень зобов’язані своєчасно повідомляти власника будинку при
виявлені несправності, які порушують нормальну експлуатацію цього будинку або
призводять до перевитрат тепла, газу, води, електроенергії. Наймачі та орендарі
квартир зобов’язані відшкодовувати у встановленому законом порядку збитки, пов’
язані з пошкодженням квартири, житлового будинку і обладнання, заподіяним з
вини наймача (орендаря) або осіб, які разом з ним проживають.
Таким чином, закон зобов’язує власника квартири, наймача чи
орендаря слідкувати за станом обладнання в квартирі, а в разі пошкодження
звертатися до житлової організації з заявою про пошкодження труб гарячого
водопостачання, кранів та їх ремонту чи заміни тощо.
Такий обов’язок на інших осіб законом не покладено.
Проте на зазначені правові норми суд першої інстанції уваги
не звернув.
На порушення вимог процесуального закону суд неповно з’ясував
обставини справи, а саме, не з’ясував, хто є власником квартири. Покладаючи
обов’язок по відшкодуванню шкоди на ОСОБА_2, суд першої інстанції не
врахував, що вона не є власником квартири, наймачем чи орендарем.
З договору купівлі – продажу квартири, посвідченого 16
листопада 1992 року вбачається, що власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_6.
Згідно записів домової книги останній зареєстрований в
квартирі з 19 березня 1970 року. Дружина ОСОБА_6 -
ОСОБА_7 виписана з квартири 25 липня 1997 року. Записи в
домовій книзі ведуться з 1970 року. З зазначеного часу відповідачка ОСОБА_2 в квартирі зареєстрована не була. Відповідно до довідки ОСОБА_2
зареєстрована по АДРЕСА_3 з 1997 року.
Оскільки обов’язок по утриманню квартири покладено на
власника квартири, яким є інша особа, суд прийшов до помилкового висновку про
те, що матеріальна шкода повинна відшкодовуватися відповідачем, оскільки
заподіяна позивачу внаслідок затоплення квартири шкода сталася не її з вини,
між діями відповідачки і шкодою відсутній безпосередній причинний зв’язок.
Відповідач доказала, що шкода завдана не з її вини, тому
вона повинна бути звільнена від її відшкодування.
При ухваленні рішення судом порушені норми процесуального
права та неправильно застосовані норми матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не
інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього
Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших
осіб, які беруть участь у справі.
З обставин справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 з
позовом до власника квартири не зверталась. Суд апеляційної інстанції не
наділений правом залучати до участі у справі співвідповідачів зі своєї
ініціативи.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку
про задоволення апеляції та скасування судового рішення з ухваленням нового про
відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309, 314, 316 ЦПК України,
апеляційний суд
В И Р І Ш И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити
Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області
від 07 грудня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої
внаслідок затоплення квартири відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її
проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого
спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом
двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий
В.С.ВИСОЦЬКА
Судді
О.М.БІЛЯЄВА
О.В.ОСИПЧУК