Справа 22ц-1392/2011
рік
Головуючий у 1 інстанції
Перекупка І.
Г.
Категорія
51
Доповідач Прокопчук Л.М.
У Х В А Л
А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 березня 2011
року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі :
Головуючого: судді Жданової В.С.
Суддів Прокопчук Л.М., Могутової Н.Г.
При секретарі Опря Ю.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного
акціонерного товариства «Шахтоуправління Покровське» про відшкодування
моральної шкоди, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства
«Шахтоуправління Покровське» на рішення Димитрівського міського суду від 20
грудня 2010 року,-
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Димитрівського міського суду від 20 грудня 2010 року
позов задоволений частково, на користь позивача з Публічного акціонерного
товариства «Шахтоуправління Покровське» стягнуто на відшкодування моральної
шкоди 20000,00 грн. Стягнуто судовий збір 8,50 грн. та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 37 грн.
Відповідач приніс апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій
ставить питання про його скасування. Посилається на те, що рішення суду не
відповідає нормам матеріального і процесуального права. Вважає, що в даному
випадку він не повинен відповідати перед позивачем, тому що під час виконання
професійних обов’язків позивачем були порушені нормативні акти з охорони
праці, а також позивач проявив недбале відношення до свого здоров’я.
Представник відповідача та позивач в судове засідання апеляційного
суду не з’явились, про розгляд справи повідомлені.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши
законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів
апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що апеляційну скаргу слід
відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в
установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці,
забезпечення яких ч. 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або
уповноважений ним орган.
Статтею 2371 КЗпП України передбачено проведення відповідно до
законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної
шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до
моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього
додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо
роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних
прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати
нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника
додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку
між попередніми умовами.
Судом установлено, що позивач працював у відповідача, який є
правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «Шахта
Красноармійстка-Західна №1», і був звільнений 06 жовтня 2010 року у зв'язку зі
станом здоров’я. Шкідливі умови праці призвели до нещасних випадків, які
сталися 05 липня 2008 року та 21 листопада 2009 року. Згідно з випискою з
акта огляду МСЕК від 31.08.2010 року позивачу вперше встановлено 40 % втрати
професійної працездатності по сукупності двох травм, визначено, що позивач
потребує лікування, у тому числі медикаментозного.
У зв'язку з тим, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України відшкодувати
працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому вказаною статтею, покладено
на власника або уповноважений ним орган, і, як установлено судом, втрата
працездатності позивача настала внаслідок трудового каліцтва, спричиненого
негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових
обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із
виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення
безпечних умов праці, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про
відшкодування на користь позивача моральної шкоди з
відповідача.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму
Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування
моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою Пленуму
Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 2371 КЗпП
України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин,
зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело
до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від
нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню
моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним
орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно зі ст. 9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування
шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється
Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України відповідно до Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності".
Відповідно до Закону України від 23 лютого 2007 року N 717-V "Про
внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" втратили чинність положення ст. ст. 21,
28, 34 цього Закону України щодо обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду
(ці зміни набрали чинності з 30 березня 2007 року).
Оскільки на час встановлення позивачу втрати професійної
працездатності Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" уже не було передбачено обов'язку Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду
позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець
згідно з правилами ст. 2371 КЗпП України.
Ураховуючи викладене, висновок суду першої інстанції, про задоволення
позову відповідає обставинам справи, вимогам закону. Доводи апеляційної скарги
не містять підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний
суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства
«Шахтоуправління Покровське» відхилити.
Рішення Димитрівського міського суду від 20 грудня 2010 року
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційна
скарга на неї може бути подана до суду касаційної інстанції протягом двадцяти
днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді