4
Справа № 22ц -
4213
Головуючий в 1 інстанції Якубенко О.Б.
Категорія
46
Доповідач Висоцька В.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2011
року м.
Донецьк
Апеляційний суд Донецької
області
в складі Головуючого ВИСОЦЬКОЇ В.С.
Суддів ОСИПЧУК О.В., ЛАРІНОЇ Н.
О.
При секретарі Муравченко В.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, 3-і особи ОСОБА_3, ОСОБА_5, Акціонерний комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» про
визнання спільною сумісно власністю суми боргу, визнання права на частину
боргу, зобов’язання сплатити частину боргу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду
м. Донецька від 25 лютого 2011 року
В С Т А Н О В И В
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 25
лютого 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до
ОСОБА_4 про визнання спільною сумісно власністю суми боргу, визнання
права на частину боргу, зобов’язання сплатити частину боргу відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 порушує питання
про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення
його позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що суд неповно з’
ясував обставини, що мають значення по справі, висновки суду не відповідають
обставинам справи, судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Зазначив, що судом безпідставно не застосовано положення ст.65
СК України, згідно з якою договір, укладений одним із подружжів інтересах сім’
ї, створює обов’язки для другого з подружжя, оскільки майно, одержане за
договором, використано в інтересах сім’ї. Розірвання шлюбу не звільняє подружжя
від зобов’язань за кредитом. Суд не вірно взяв до уваги, що нібито відповідачці
не було відомо про кредитні зобов’язання. Суд прийняв до уваги доводи банку,
який заперечує проти заміни боржника, не врахувавши, що кредит забезпечений
квартирою, яка є єдиним місцем проживання його та його батьків.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 3-і особи
ОСОБА_3, ОСОБА_5, підтримали апеляційну скаргу.
Відповідач ОСОБА_4, представник відповідача -
ОСОБА_6, діючий на підставі договору (а.с.47-51), представник ПАТ
«Укрсоцбанк» ОСОБА_7, діючий на підставі довіреності, просять
апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без змін.
Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню,
рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд
відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд
першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і
процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 14 січня
2006 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 03 березня
2008 року.
16 березня 2006 року між позивачем ОСОБА_1,
його батьками ОСОБА_3, ОСОБА_5 ( позичальники) та
Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор)
укладено договір кредиту, відповідно до умов якого банк надав позичальникам
кредит в сумі 24000 доларів США на споживчі потреби зі сплатою за користування
кредитом 12,5 річних за умови погашення суми заборгованості у вказані в
договорі строки до 10 березня 2016 року.
16 березня 2006 року у забезпечення виконання зобов’язань за
кредитним договором укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого в
іпотеку була передана квартира АДРЕСА_1,
що належить на праві спільної власності ОСОБА_1, та його батькам
ОСОБА_3, ОСОБА_5
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції
виходив з того, що об’єктом права спільної сумісної власності можуть бути
тільки відповідні речі та доход. Борг за кредитним договором не є річчю та
доходом. Позивачем не доведено, що кредитний договір укладено в інтересах сім’
ї, позичальниками виступають позивач та його батьки. Письмової згоди
відповідача на укладання договору не було. Позивачем не доведено, що кошти,
отримані за кредитним договором використані в інтересах сім’ї чи на розвиток
сімейного бізнесу. Банк не згоден на заміну боржника, при заміні боржника
будуть порушені інтереси банку.
Висновок суду відповідає вимогам закону та наданим сторонами
доказам.
З матеріалів справи вбачається, що сторони з 14 січня 2006
року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 03 березня 2008
року, що підтверджено відповідним свідоцтвом, рішенням суду, яке набрало
чинності. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_8, народження ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.26,99).
16 березня 2006 року був укладено кредитний договір між
позивачем ОСОБА_1, його батьками ОСОБА_3, ОСОБА_5 (
позичальники) та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку
«Укрсоцбанк» (кредитор), правонаступником якого є Публічне акціонерне
товариство «Укрсоцбанк» (а.с.75-81).
З обставин справи вбачається, що відповідач ОСОБА_4
стороною в кредитному договорі не була. Сторони в договорі не заперечували
проти того, що письмову згоду на отримання кредиту ОСОБА_1, ОСОБА_4 не надавала.
Згідно п.3.3.7 кредитного договору позичальники ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 зобов’язалися своєчасно та в повному
обсязі погашати кредит із нарахованими відсотками за фактичний час його
використання та можливими штрафними санкціями (а.с.79).
Згідно іпотечного договору від 16 березня 2006 року у якості
забезпечення виконання ОСОБА_1, його батьками ОСОБА_3,
ОСОБА_5 зобов’язань за кредитним договором від 16 березня 2006 року,
ОСОБА_1, його батьки ОСОБА_3, ОСОБА_5, а також
майновий поручитель ОСОБА_9 передали в іпотеку іпотекодержателю
(Банку) нерухоме майно – трикімнатну квартиру АДРЕСА_1., що належить іпотекодавцям на праві
свідоцтва про право власності №284 від 27 січня 2006 року (а.с. 83-87).
Звертаючись з позовом, позивач ОСОБА_1 просив визнати
спільною сумісною власністю суму боргу перед Публічним акціонерним товариством
«Укрсоцбанк» за договором кредиту від 16 березня 2006 року, визнати за
відповідачем ОСОБА_4 право на ? від суми боргу 133606,68 грн., що
становить 66803,34 грн., тобто розподілити між ним та відповідачкою залишок
кредитної заборгованості, а не вже сплачених коштів (а.с.37-39).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 Сімейного Кодексу України
особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею,ним за час
шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Згідно до ст.61 Сімейного Кодексу України якщо одним із
подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі
гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної
сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст.65 ч.4 Сімейного Кодексу України договір,
укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з
подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.
Доводи апеляційної скарги позивача про неправильне
застосування судом першої інстанції зазначених норм спростовуються наявними у
справі доказами, яким суд надав оцінку.
Заперечуючи проти позову, відповідачка ОСОБА_4
стверджувала, що згоди на укладення кредитного договору не надавала, про
наявність кредиту їй стало відомо в суді під час вручення копії позовної заяви.
Про розпорядження кредитними коштами на придбання автомобілів на ім’я інших
осіб, на страхування, ремонт квартири її батьків, передачу коштів батькам за
весілля їй не відомо (а.с.44-46). Її доводи будь-якими доказами не
спростовуються.
Позивач ОСОБА_1 стверджував, що кредитні кошти були
використані в інтересах сім’ї, проте не надав суду жодного правовстановлюючого
документу на будь-яке майно подружжя. Інших доказів про те, що за кредитні
кошти придбане спільне майно, не надано.
Оскільки докази про укладення кредитного договору за згодою
дружини відсутні, не можна вважати, що у неї виник солідарний обов’язок перед
банком на його погашення.
Припускати існування факту спільної сумісної власності
подружжя в даній справі неможливо, оскільки факт отримання грошей для придбання
майна в інтересах сім’ї доказами не підтверджений. Крім того, позичальниками
за договором кредиту є позивач разом з батьками.
При цьому суд враховує, що кредитний договір є угодою про
отримання у власність грошових коштів і не створює обов’язків для другого із
подружжя, а лише для позичальника, як сторони договору.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що на момент
укладення договору він працював у одному з відповідачем банку, з яким і
укладався кредитний договір, з достовірністю не можуть свідчити про обізнаність
відповідачки про укладення позивачем договору.
З пояснень позивача в апеляційному суді вбачається, що за
отримані за кредитним договором кошти були придбані автомобілі, право власності
на які оформлені на інших осіб.
Наявність довіреності на право управління автомобілем від
імені ОСОБА_10 висновків суду не спростовує і з достовірністю не
свідчить про те, що автомобіль придбаний за кредитні кошти. Автомобіль належить
ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.
с.135). Крім того, зазначений доказ не надавався до суду першої інстанції,
неподання його не зумовлено поважними причинами.
За таких підстав суд прийшов до правильного висновку, що
борг не може бути поділений між подружжям, оскільки кредитні зобов’язанні
виниклі не лише у позивача, а і у його батьків, за наявними у справі доказами
не вбачається, що кредитні кошти використані в інтересах сім’ї.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом невірно врахована
позиція банку щодо неможливості визнання ? частки боргу за відповідачкою,
неспроможні.
Відповідно до ст.520 ЦК України боржник у зобов’язанні може
бути змінений іншої особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо
інше не передбачено законом. Таким чином, кредитор на свій розсуд вирішує
питання про надання згоди на переведення боргу. Відсутність згоди кредитора на
переведення боргу виключає вчинення правочину щодо переведення боргу.
Виходячи із норми ст.1054 ЦК України, умов договору, саме
позичальники ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 зобов’язалися
своєчасно та в повному обсязі погашати кредит.
З обставин справи вбачається, що ПАТ «Укрсоцбанк» згоди на
заміну боржника не надає, що відповідно до ст.520 ЦК України правильно
враховано судом при ухваленні рішення.
Доводи апеляційної скарги позивача, що судом не враховано,
що кредит забезпечений квартирою, яка є єдиним місцем проживання його та його
батьків, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки сторони при
укладенні договору іпотеки діяли вільно, досягли істотних умов договору,
договір іпотеки не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.
За таких обставин доводи апеляційної скарги висновків суду
не спростовують.
Рішення суду, як таке, що відповідає вимогам матеріального та
процесуального права слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315 ЦПК України,
апеляційний суд
В И Р І Ш И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 25
лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та
може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання
законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий
В.С. ВИСОЦЬКА
Судді
О.В.ОСИПЧУК
Н.О.
ЛАРІНА