Справа  22ц-417/2011

рік                                                                            

               Головуючий у 1 інстанції

                                                       Ткачук С.

С.                                                                              

Категорія

34                                                                              

                                    Доповідач Прокопчук Л.М.

           Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я  

 І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

        13 січня    2011

року                                                                            

                                  м. Донецьк

         Апеляційний суд Донецької області у складі :

                Головуючого: судді  Жданової В.С.            

                Суддів   Прокопчук Л.М., Могутової Н.Г.

                При секретарі     Опря Ю.Л.

               розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Донецьку

цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, треті особи – ОСОБА_7,

Комунальне підприємство «Об’єднання житлово-комунального господарства

Ясинуватської міської ради» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

заподіяної залиттям квартири,    за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ясинуватського міськрайонного суду від 25 серпня   2010

року, -

                                                          В  С  Т  А Н О  В  И  

В :

          У лютому 2010 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до

відповідача, посилався на те, що він на підставі договору купівлі-продажу є  

власником окремої двокімнатної квартири АДРЕСА_1. Квартира розташована на 4-ому поверсі дев’ятиповерхового будинку,

а над нею знаходиться квартира відповідача. Відповідач неодноразово заливав

його квартиру холодною та гарячою водою. 30 жовтня 2009 року сталося ще одне

залиття, про що він звернувся до аварійно-диспетчерської служби. 05 листопада

2009 року за його заявою житловим органом було складено акт, де вказана вина

відповідача у заподіянні йому збитків. Згідно розрахунку вартість ремонтних

робіт, які необхідно провести у квартирі,             складає 3246,00 грн.

Просив стягнути зазначену суму, на відшкодування моральної шкоди, яка

спричинена пошкодженням майна, 3000 грн., судові витрати: 65,46 грн. – на

оплату судового збору, 120 грн. – на оплату витрат на інформаційно-технічне

забезпечення справи, 300 грн. – на оплату юридичної допомоги.

          Ухвалою Ясинуватського міськрайонного суду від 08.04.2010 року в

якості співвідповідачів до участі в справі залучені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

(а.с. 39).

          Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду від 25 серпня   2010

року   в задоволенні позову відмовлено.  

          Позивач в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та

ухвалити нове рішення про задоволення позову через невідповідність висновків

суду обставинам справи. Зокрема зазначає, що він надав суду акт від 05.11.2009

року, з якого вбачається, що залиття його квартири відбулося з квартири

відповідача. Відповідач не надав суду доказів, які б спростували факти, що

викладені в  акті. Він також надав суду кошторис щодо вартості ремонтних робіт

в квартирі.

          В судовому   засіданні апеляційного суду  позивач та його представник

підтримали доводи скарги,   просили  її задовольнити.

          Відповідачі в судове засідання не з’явились.  Про розгляд справи

повідомлені.  Письмових заперечень на апеляційну скаргу від них не надійшло.

          Заслухавши доповідача, пояснення  позивача, його представника,

дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід

задовольнити частково, а рішення суду скасувати  з наступних підстав.  

          Судом першої інстанції встановлено, що позивачу на праві власності

належить двокімнатна квартира АДРЕСА_1. За

даними журналу заяв житлової організації зареєстрована заява позивача про течею

з квартири 45 в його квартиру та залиття туалету, ванної, шпалер, підлоги. Факт

залиття його квартири з вище розташованої квартири підтверджено актом,

складеним житловим органом від 05.11.2009 року. Оцінюючи вказані докази, суд

зробив висновок про те, що  течія води в квартиру позивача мала місце, але

причини її виникнення не були виявлені під час обстеження слюсарями житлової

організації. Тому суд прийшов до висновку про те, що неправомірні дії

відповідача по виникненню протікання  в квартиру позивача не були доведені.

Крім того, позивач не надав доказів щодо вартості пошкодженого від залиття

квартири майна та не довів розмір  фактично понесених ним витрат на проведення

самостійного ремонту квартири.

          Але з висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не

відповідають обставинам справи, а рішення суду ухвалено з неправильним

застосуванням норм матеріального та процесуального права.

          Відповідно до ч.2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди,

звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її

вини.  

          Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 20.01.2004 року

позивач є власником квартири № АДРЕСА_1 (а.

с. 9).

          Згідно зі свідоцтвом про право власності від 09.12.2005 року

відповідачам на праві приватної власності належить квартира № 45 в буд. 1 на м-

ні «Зорька» в м. Ясинувата, де вони проживають  (а.с.35, 51).

          З матеріалів справи вбачається, і сторонами не заперечується, що з

вище розташованої квартири, де мешкають відповідачі, мало місце залиття

туалету, ванної, шпалер, підлоги квартири, що належить позивачу.  Зазначені

обставини зафіксовані в акті від 05.11.2009 року, складеного житловим органом

(а.с. 8).

          Допитані судом свідки ОСОБА_9 та  ОСОБА_10 – працівники

аварійно-диспетчерської служби, що виїжджали під час залиття до квартири

позивача, пояснили, що вода текла зі стелі, вони не перекривали загальне

водопостачання до квартири (а.с.56 зв., 68-68 зв.).

           З пояснень третьої особи вбачається, що під час залиття вона

звернулась до відповідача ОСОБА_3, який сказав їй, що вийшов з ладу

сифон (а.с. 55 зв).

          Відповідачі, заперечуючи факт залиття квартири позивача з їхньої

вини, ніяких доказів з цього приводу суду не надали.

          Виходячи з вищенаведених доказів, а також з положення ч.2 ст. 1166 ЦК

України, відповідно до якої у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція

заподіювача шкоди, у зв’язку з чим не позивач повинен довести наявність вини

відповідача, а відповідач повинен довести відсутність його вини у завданні

шкоди, апеляційний суд приходить до висновку про те, що вина відповідачів у

заподіянні шкоди позивачу доведена.

          Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної

особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній

або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю,

відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків,

встановлених частиною другою цієї статті.

          Відповідно до п.3 ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у

душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи

пошкодженням її майна.          

         Звертаючись до суду, позивач у підтвердження розміру заподіяної шкоди

надав кошторис вартості ремонтних робіт, заподіяних внаслідок залиття квартири,

від 09.11.2009 року, згідно до якого вартість ремонтних робіт складає 3246 грн.

(а.с. 13-19).

          На час винесення рішення судом першої інстанції квартира позивача

відремонтована, вартість ремонтних робіт складає 3000 грн. Вказана сума не

перевищує зазначену в кошторисі, тому з відповідачів на користь позивача  слід

стягнути на відшкодування завданої шкоди 3000 грн.

         Апеляційний суд вважає, що заслуговують на увагу доводи позивача щодо

того, що залиттям квартири йому заподіяна моральна шкода. При цьому апеляційний

суд виходить з того, що квартира є власністю позивача, залиття сталося у

осінній період, порушило нормальний  ритм життя позивача. Визначаючи розмір

відшкодування моральної шкоди, суд враховує тяжкість вимушених змін у життєвих

стосунках позивача,  час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього

стану квартири, при цьому враховує вимоги розумності і справедливості. З

урахуванням наведеного суд визначає розмір на відшкодування моральної шкоди в

сумі 500 грн.

          Відповідно до вимог ч.1, 5 ст. 88 ЦПК України на користь позивача з

відповідачів слід стягнути понесені судові витрати, які складаються з витрат на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 240 грн. (а.с. 3, 120),  

59,50 грн. – витрати на оплату судового збору в тому розмірі, в якому вони

повинні бути сплачені відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України

від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито» (а.с.1,2).  Доказів понесених

витрат на оплату юридичної допомоги в сумі 300 грн. позивачем не надано, тому

немає підстав для задоволення вимог в цій частині.

         Зазначені вище суми, що підлягають стягненню, слід з стягнути з

відповідачів солідарно, виходячи з положень ч.4 ст. 319, ч.1 ст. 1190 ЦК

України.

          З огляду на вищевикладене, підстав, передбачених п. 3, 4  ч.1 ст. 309

ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду

першої інстанції та ухвалення нового рішення у справі про часткове задоволення

позову.        

                          Керуючись ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний

суд, -

                                                        В  И  Р  І  Ш  И  В :

         Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 задовольнити

частково.  

         Рішення Ясинуватського міськрайонного суду від 25 серпня   2010 року

скасувати та ухвалити нове рішення.

          Позовні вимоги   ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6,  про відшкодування матеріальної та моральної

шкоди, заподіяної залиттям квартири, задовольнити частково.  

          Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 на відшкодування

матеріальної шкоди 3000,00 грн., на відшкодування моральної шкоди 500,00 грн.,

на відшкодування понесених судових витрат: 240 грн.  – витрати на інформаційно-

технічне забезпечення розгляду справи, 59,50 грн., витрати на сплату судового

збору.

          В решті вимог в задоволенні позову відмовити.

          Рішення   набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга на нього може бути подана до суду касаційної інстанції    

протягом двадцяти днів   з дня набрання законної сили.  

Головуючий                                           Судді