Справа №10-137/11 Головуючий в 1 інстанції: Ліпчанський С.М.
Категорія: ст. 165-2 КПК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2011 року колегія суддів Судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді Залізняк Р.М.
суддів Левандовича О.О., Опрі Л.О.
за участю: прокурора Юсубова В.В.
розглянувши у відкритому судовому в місті Донецьку апеляцію захисника ОСОБА_1, діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, на постанову Мар’їнського районного суду Донецької області від 1 лютого 2011 року про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно обвинуваченого
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лісконош Новгород-Северського району Чернігівської області, українця, гр-на України, з середньою освітою, не одруженого, не працючого, раніше судимого, що мешкає в АДРЕСА_1
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України
В С Т А Н О В И Л А:
В провадженні слідчого СВ Мар’їнського РВ ДУМВС України в Донецькій області Жильцова О.Л. знаходиться кримінальна справа, яку було порушено 28.01.2011р. відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України.
29.01.2011р. ОСОБА_2 був затриманий у порядку ст. 115 КПК України за підозрою у вчиненні вказаного злочину.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він 26.01.2011р. о 12-00 год. в ході проведення оперативних заходів з метою виявлення каналів зберігання та збуту наркотичних заходів на території Мар’їнського району Донецької області поблизу п. Сигнальне підчас догляду автомобіля марки «ВАЗ-21099», білого кольору, д/н НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, в період часу з 14-30 год. до 15-20 год. була виявлена та вилучена пластикова пляшка ємкістю 1 л., в якій знаходилась рідина прозорого кольору зі специфічним запахом. Згідно висновку судово-хімічного дослідження, рідина масою 785,48 гр., що вилучена у ОСОБА_2, є прекурсором – ангідридом уксусної кислоти, в особливо великому розмірі, яку ОСОБА_2, незаконно зберігав, перевозив з метою її подальшого збуту.
Постановою Мар’їнського Донецької області від 01.02.2011р. задоволено подання слідчого щодо обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно обвинуваченого ОСОБА_2
Постанова суду була оскаржена захисником ОСОБА_1, діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, який прохав постанову суду скасувати, як незаконну та необґрунтовану, оскільки вказані у ній підстави не дають підстав вважати, що обвинувачений може ухилитися від слідства та суду, продовжувати злочинну діяльність або перешкоджати встановленню істини по справі. Крім того, в апеляції захисник зазначив, що при обранні запобіжного заходу суд не врахував обставини, що характеризують особу обвинуваченого, який за місцем мешкання характеризується добре, має сім’ю, постійне місце мешкання.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який прохав, постанову залишити без змін, вважав її законною та обґрунтованою, ознайомившись з витребуваними матеріалами кримінальної справи, на підставі яких ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що апеляція адвоката ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, за таких підстав.
Відповідно вимогам ст.ст. 148, 150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу суддею повинні враховуватись: 1) наявність доказів вчиненні особою, щодо якої вони застосовуються, кримінально караного діяння; 2) наявність даних про те, ця особа може ухилитися від дізнання, слідства чи суду або буде перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі; або може вчинити інші злочини, або не буде виконувати інші рішення; 3) тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Відповідно до вимог ст. 155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.
В роз’ясненнях п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 25.04.2003р. із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004р. №10 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та провадження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства» зазначено, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим він обирається лише за наявності вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов’язків, що впливають із ч. 2 ст. 148 КПК України, і його належної поведінки.
Так, вирішуючи питання про наявність доказів вчинення ОСОБА_2 кримінально караного діяння, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України, суддя переконався, що його обвинувачення в цьому є обґрунтованим, в розпорядженні слідчого є здобуті у визначеному законом порядку достатні дані, які вказують на наявність ознак зазначеного злочину.
Санкція ч. 3 ст. 311 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією майна.
По справі є достатньо підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_2, знаходячись на волі, може продовжити злочинну діяльність або ухилитися від слідства та суду і тим самим перешкодити встановленню істини у справі.
При задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_2 суддею враховано й те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, вину у вчиненому не визнав, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше був судимий, офіційно не працює.
Враховуючи наведене, суддя мав достатньо підстав вважати, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ст. 149 КПК України, ніж взяття під варту, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченому ОСОБА_2 у майбутньому з точки зору виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, відповідно до ч. 2 ст. 148 КПК України.
Викладені в апеляції захисника ОСОБА_1, доводи відносно того, що обвинувачений за місцем мешкання характеризується позитивно, має сім’ю, постійне місце мешкання, самі по собі не можуть бути достатніми підставами для обрання відносно ОСОБА_2 менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова судді винесена законно та обґрунтовано, з урахуванням вимог ст.ст. 148, 150, 155, 165-1, 165-2 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію захисника ОСОБА_1, діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, залишити без задоволення.
Постанову Мар’їнського районного суду Донецької області від 1 лютого 2011 року про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_2, – залишити без змін.
Судді
Р.М. Залізняк О.О. Левандович Л.О. Опря