Справа №10-417/11 Головуючий в 1 інстанції: Кротінов В.А.
Категорія: ст. 165-2 КПК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2011 року колегія суддів Судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді Залізняк Р.М.
суддів Левандовича О.О., Акуленка В.В.
за участю: прокурора Жили А.Б.
розглянувши у відкритому судовому в місті Донецьку апеляцію захисника ОСОБА_1, що діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2, на постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 15 квітня 2011 року про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно обвинуваченої
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Маріуполь Донецької області, українки, громадянки України, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною, із середньо-технічною освітою, неодружена, що має двох неповнолітніх дітей 2006р. та 2009р. народження, раніше несудимої, що мешкає в АДРЕСА_1
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
В С Т А Н О В И Л А:
В провадженні слідчого СВ „ОЗ та ЗО” СУ ГУМВС України в Донецькій області Городського М.І. знаходиться кримінальна справа відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
07.12.1969 року ОСОБА_2 була затримана у порядку ст. 115 КПК України за підозрою у вчиненні вказаного злочину.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що вона 17 березня 2011 року приблизно о 20 год., знаходячись біля магазину «АТБ», розташованого по б. Шевченко в м.Маріуполі Донецької області, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, з відома та згоди ОСОБА_4, незаконно збула покупцеві оперативної закупівлі ОСОБА_5, продавши за 1500 грн., кристалічну речовину білого кольору масою 0,091 г., що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежений - метадон, вагою0,044 г.
Крім того, 18 березня 2011 року, приблизно о 15-35 год., ОСОБА_4 перебуваючи біля магазину «Караван» розташованого по вуд.Артема в м.Маріуполі Донецької області, діючи умисно, повторно за попередньою змовою групою осіб, з відома та згоди ОСОБА_2, незаконно збув покупцеві оперативної закупівлі ОСОБА_5, продавши за 3000 гривень, кристалічну речовину білого кольору масою 0,373 г., що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежений - метадон вагою 0,173 г.
Крім того, 20 березня 2011 року, приблизно о 12-50 годин, ОСОБА_4 перебуваючи на б.Шевченко, буд. 262, кв. 12, м. Маріуполь, Донецької області, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з відома та згоди ОСОБА_2, незаконно збув покупцеві оперативної закупівлі ОСОБА_6, продавши за 3000 гривень, кристалічну речовину білого кольору масою 0,307 г., що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежений - метадон вагою 0,176 г.
14 квітня 2011 року, о 17-10 год., ОСОБА_2, була затримана в порядку ст. 115 КПК України за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
14 квітня 2011 року, ОСОБА_2, пред'явлене обвинувачення в вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 15.04.2011 року задоволено подання слідчого щодо обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно обвинуваченої ОСОБА_2
Постанова суду була оскаржена захисником ОСОБА_1, що діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7, який прохав постанову суду скасувати, як незаконну та необґрунтовану, оскільки суд при обранні міри запобіжного заходу врахував лише тяжкість вчиненого злочину, не з’ясувавши інші обставини по справі, зокрема даних про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, має двох неповнолітніх дітей, за місцем мешкання характеризується задовільно.. Крім того, відсутні дані про те, що вона могла би ухилитися від слідства та суду, продовжувати злочинну діяльність або перешкоджати встановленню істини у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який прохав, постанову залишити без змін, вважав її законною та обґрунтованою, ознайомившись з витребуваними матеріалами, на підставі яких ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що апеляція захисника задоволенню не підлягає за таких підстав.
Відповідно вимогам ст.ст. 148, 150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу суддею повинні враховуватись: 1) наявність доказів вчиненні особою, щодо якої вони застосовуються, кримінально караного діяння; 2) наявність даних про те, ця особа може ухилитися від дізнання, слідства чи суду або буде перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі; або може вчинити інші злочини, або не буде виконувати інші рішення; 3) тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Відповідно до вимог ст. 155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.
В роз’ясненнях п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 25.04.2003р. із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004р. №10 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та провадження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства» зазначено, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим він обирається лише за наявності вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов’язків, що впливають із ч. 2 ст. 148 КПК України, і його належної поведінки.
Так, вирішуючи питання про наявність доказів вчинення ОСОБА_2 кримінально караного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, суддя переконався, що її обвинувачення в цьому є обґрунтованим, в розпорядженні слідчого є здобуті у визначеному законом порядку достатні дані, які вказують на наявність ознак зазначеного злочину.
Санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна.
По справі є достатньо підстав вважати, що обвинувачена ОСОБА_2 знаходячись на волі, може продовжити злочинну діяльність або ухилитися від слідства та суду і тим самим перешкодити встановленню істини у справі.
При задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_2, суддею враховано й те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, й дані про особу обвинуваченої, наявність двох неповнолітніх дітей, постійного місця мешкання, а також те, що обвинувачена раніше не судима, за місцем мешкання характеризується задовільно.
Враховуючи наведене, суддя мав достатньо підстав вважати, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ст. 149 КПК України, ніж взяття під варту, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_2 у майбутньому з точки зору виконання покладених на неї процесуальних обов'язків, відповідно до ч. 2 ст. 148 КПК України.
Викладені в апеляції захисника ОСОБА_1 доводи відносно того, що ОСОБА_2 має двох неповнолітніх дітей, доля яких, у разі арешту обвинуваченої невідома, оскільки інших родичем у них немає, а також те, що ОСОБА_2 за місцем мешкання характеризується задовільно, самі по собі не можуть бути достатніми підставами для обрання відносно нього менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова судді є законною та обґрунтованою, з урахуванням вимог ст.ст. 148, 150, 155, 165-1, 165-2 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію захисника ОСОБА_1, що діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 15 квітня 2011 року про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_2 залишити без змін.
Судді
Р.М. Залізняк О.О. Левандович В.В. Акуленко