Справа №11-1456/11 Головуючий в 1 інстанції: Акіменко Ю.П.
Категорія: ч. 3 ст. 185 КК України Доповідач: Залізняк Р.М.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
13 травня 2011 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді Залізняк Р.М.
суддів Опрі Л.О., Акуленка В.В.
за участю: прокурора Друзя Я.Я.
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляцію прокурора Мазепи А.В., який приймав участь у розгляді справи на вирок Дебальцівського міського суду Донецької області від 10.11.2010р. у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України, -
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Дебальцівського міського суду Донецької області від 10.11.2010р.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Усть-Іванівка Благовещінського району Амурської області РФ, росіянин, громадянин України, з неповною середньою освітою, не одружений, не працює, мешкає в АДРЕСА_1, раніше судимий:
1) 09.12.1996р. Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ст. 94, ч.1 ст. 140, ст. 42 КК України ( в ред. 1960р) до дванадцяти років позбавлення волі; 07.11.2007р. звільнений умовно –достроково за постановою Краснолучського міського суду Луганської області від 30.10.2007р. на шість місяців дванадцять днів;
2) 05.09.2008р. Апеляційним судом Донецької області за ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 71 КК України до п’ятнадцяти років позбавлення волі; ухвалою Верховного Суду України від 11.12.2008р. вирок змінено, ОСОБА_1 засуджено за ст. 118 КК України до двох років шести місяців позбавлення волі; 24.06.2010р. звільнений за відбуттям строку покарання
засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним, у тому що він 30.07.2010 року приблизно в 15-30 годин, перебуваючи в районі ринку м. Світлодарськ, зустрів раніше незнайомих йому ОСОБА_2 і не встановлену в ході досудового слідства жінку, що попросила ОСОБА_1 допомогти їй довести додому ОСОБА_2, що перебувала в стані алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_1 погодився та провів разом з невстановленою в ході досудового слідства жінкою ОСОБА_2 до будинку АДРЕСА_1 за місцем проживання матері останньої ОСОБА_3, при цьому ОСОБА_1 у двір будинку АДРЕСА_1 не заходив.
Діючи з раптово виниклим злочинним наміром, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, поєднаного із проникненням у житло, ОСОБА_1 відійшов до будинку АДРЕСА_2, де став очікувати, доки незнайома йому невстановлена в ході досудового слідства жінка, з якої він проводив додому ОСОБА_2 не залишить зазначене житло.
Приблизно о 15-40 годин, точний час у ході досудового слідства встановлено не було, невстановлена в ході досудового слідства жінка вийшла з двору будинку АДРЕСА_1, не замкнувши за собою вхідну хвіртку. ОСОБА_1, реалізуючи свій вказаний вище злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, зайшов у двір будинку АДРЕСА_1 пройшов до тильної сторони будинку, де вліз на підвіконня вікна з метою переконатися у відсутності у будинку інших осіб. Не помітивши нікого, ОСОБА_1, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, що його дії носять таємний характер, пройшов до сараю, що перебуває на території зазначеного домобудівництва та шляхом недозволеного входу через незамкнені вхідні двері, проникнув у зазначене приміщення, звідки умисно, з корисливих спонукань, повторно, із проникненням в інше приміщення таємно викрав чуже майно, що належало ОСОБА_2, а саме велосипед моделі «Україна», що був у використанні, вартістю 400 грн., який він залишив біля вхідної хвіртки у двір будинку № 51, після чого, діючи з єдиним злочинним наміром, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, шляхом недозволеного входу через незамкнені двері, проник у приміщення житлового будинку АДРЕСА_1 де побачив, що в одній з кімнат на ліжку, лежить раніше незнайома йому ОСОБА_3 1926 р.н., що внаслідок свого похилого віку та хворобливого стану, не може самостійно пересуватися. З метою ввести ОСОБА_3 в оману, щодо своїх щирих злочинних намірів, ОСОБА_1 представився їй знайомим ОСОБА_2, тому що усвідомлював, що ОСОБА_3 внаслідок свого похилого віку, хворобливого стану, не має змоги пересуватися по будинку, і не може явно усвідомлювати злочинний характер дій ОСОБА_1 Увівши ОСОБА_3 в оману щодо своїх злочинних намірів, ОСОБА_1 пройшов далі у середину житлового будинку, звідки умисно, з корисливих спонукань, повторно, із проникненням у житло, таємно викрав чуже майно, що належало ОСОБА_4: TV-тюнер „EUROSKY DVB-3023 SUPER” вартістю 256 грн., акустичну колонку до музичного центру «LG» вартістю 100 грн., а так само TV-тюнер „EUROSKY DVB-3023 SUPER” вартістю 256 грн., DVD-плеєр «ВВК» вартістю 313 грн. 20 коп., що знаходились у спальній кімнаті, поліетиленовий пакет, що не має матеріальної цінності, заподіявши, у такий спосіб ОСОБА_4 матеріальний збиток на загальну суму 925 грн. 20 коп., а також мобільний телефон «SAMSUNG СЗОО», що був у використанні, вартістю 149 грн. 40 коп., у якому перебувала картка оператора МТС, вартістю 10 грн., на рахунку якої перебувало 33 грн., що належав ОСОБА_2, заподіявши, таким чином, ОСОБА_2 матеріальний збиток на загальну суму 592 гри. 30 коп., після чого з місця вчинення злочину з викраденим чужим майном, на загальну суму 1517 грн. 50 коп., зник та розпорядився їм на свій розсуд.
Не погодившись з вироком суду прокурор Мазепа А.В., що приймав участь у розгляді справи, подав апеляцію, в якій прохав вирок суду скасувати у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, оскільки суд першої інстанції, розглядаючи справу за вимогами ст. 299 КПК України, не навів у вироку суду показання засудженого ОСОБА_1, незважаючи на те, що у судовому засіданні він був допитаний, вину визнав у повному обсязі, що вважав грубим порушенням закону. Крім того, у порушення вимог ст. 344 КПК України суд у мотивувальній частині вироку зовсім не навів доказів, що були дослідженні у ході судового слідства, на яких ґрунтується висновок суду щодо вини ОСОБА_1 Прохав справу повернути на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який вважав вирок суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, прохав його скасувати, засудженого ОСОБА_1, що заперечував проти доводів апеляції прокурора, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, розглянувши справу в межах поданої апеляції, приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає задоволенню у повному обсязі, а вирок суду скасуванню за таких підстав.
Згідно ч. 3, 5 ст. 299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз’яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.
Допит підсудного, якщо тільки він не відмовляється від дачі показань, провадиться обов’язково.
Так, з огляду на протокол судового засідання видно, що суд першої інстанції допитав засудженого ОСОБА_1, який у судовому засіданні свою вину визнали повністю, та дослідив матеріали, що характеризують його особу.
Однак, суд першої інстанції при розгляді зазначеної кримінальної справи у порушення вимог ст. 334 КПК України у формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним не навів сукупність доказів на обґрунтування вини ОСОБА_1, зокрема, пояснення засудженого щодо обставин справи, що є суттєвою неповнотою судового слідства.
Враховуючи викладене вище, вирок є незаконним та необґрунтованим у зв’язку з істотним порушенням кримінально – процесуального закону та підлягає скасуванню, а справа - поверненню на новий розгляд в іншому складі суду.
При новому розгляді справи належить повно і всебічно розглянути справу, встановити істину в справі, забезпечити права і законні інтереси учасників процесу, ретельно перевірити доводи поданої апеляції і винести законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Якщо при новому розгляді справи вина засудженого буде встановлена у тому ж обсязі, на думку колегії суддів, призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним та достатнім для його виправлення, а також попередження нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 369 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора Мазепи А.В., що приймав участь у розгляді справи, задовольнити у повному обсязі.
Вирок Дебальцівського міського суду Донецької області від 10.11.2010р. у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України, - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Судді:
Р.М. Залізняк Л.О. Опря В.В. Акуленко