Справа №10- 931/2011 Головуючий в 1 інстанції: Яременко І.В.
Категорія: ч. 1 ст. 187 КК України Доповідач: Залізняк Р.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 вересня 2011 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді Залізняк Р.М.,
суддів Левандовича О.О., Акуленка В.В.
за участю: прокурора Бояна Д.В.
розглянувши у відкритому судовому в місті Донецьку апеляцію прокурора Центрально-Міського району м. Макіївки Донецької області Аксакова Е.А. на постанову Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 29.08.2011р. про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Макіївки Донецької області, росіянки, громадянки України, з вищою освітою, неодруженої, що не працює, мешкає в АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України
В С Т А Н О В И Л А:
В провадженні ст.слідчого Центрально-Міського району РВ Макіївського ГУ ГУМВС України в Донецькій області Муравйова А.А. знаходиться кримінальна справа, відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.
19.08.2011р. о 19-20 год. ОСОБА_2 затримано у порядку ст. 115 КПК України за підозрою у вчиненні вказаного злочину, за таких підстав.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 підозрюється у тому, що вона 16.08.2011р. о 16-00 год. знаходячись у приміщенні АДРЕСА_2, напала на неповнолітню ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та, погрожуючи їй застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров’я останньої, викрала ключі від сейфу з якого у подальшому викрала гроші у сумі 2800 доларів США, 1000 євро та золоті вироби, що належали ОСОБА_5, заподіявши йому матеріальну шкоду на загальну суму 105500 грн.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 29.08.2011р. відмовлено в задоволенні подання слідчого про обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді утримання під вартою.
На вказану постанову суду прокурором Центрально-Міського районну м. Макіївки Донецької області Донецької області Аксаковим Е.А. подано апеляцію, в якій він прохає постанову суду скасувати, як таку, що суперечить вимогам кримінального та кримінально-процесуального закону та зібраним по справі доказам. Свої доводи обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання від трьох до семи років позбавлення волі, злочин вчинила відносно неповнолітньої особи, для придбання наркотичних засобів, у зв’язку з тим, що залежить від наркотиків, офіційно не працює, не має постійного джерелу доходів. Вважає, що повне відшкодування матеріальної шкоди є підставою для відмови у обранні такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою. Крім того вважає, що перебуваючи на волі ОСОБА_2 може продовжити займатися злочинною діяльністю.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляції, вивчивши матеріали кримінальної справи, а також судові матеріали за розглядом подання слідчого, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, за таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, при відмові в задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 необґрунтовано послався лише на дані, що характеризують особу обвинуваченої, а саме на те, що ОСОБА_2 раніше злочинів не вчиняла, має постійно місце мешкання та реєстрації, тобто має стійки життєві зв’язки, за місцем мешкання характеризується задовільно, на обліку у спеціалізованих лікарських закладах не перебуває, добровільно надавала пояснення, що виключає її можливості перешкоджати встановленню істини по справі, відшкодувала матеріальну шкоду потерпілому, та він не має до неї претензій, самі по собі не можуть бути достатніми підставами для обранні щодо ОСОБА_2 менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст.ст. 148, 150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу суддею повинні враховуватись: 1) наявність доказів вчиненні особою, щодо якої вони застосовуються, кримінально караного діяння; 2) наявність даних про те, ця особа може ухилитися від дізнання, слідства чи суду або буде перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі; або може вчинити інші злочини, або не буде виконувати інші рішення; 3) тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Вказаних вимог закону судом першої інстанції при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 не враховано.
Відповідно до вимог ст. 155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.
В роз’ясненнях п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 25.04.2003р. із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004р. №10 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства» зазначено, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим він обирається лише за наявності вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов’язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК України, і його належної поведінки.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, який, відповідно до вимог ст. 12 КК України, є тяжким злочином, санкція статті якого передбачає кримінальну відповідальність від трьох до семи років.
Колегія вважає, що з огляду на обставини вчинення ОСОБА_2 злочину, тобто вчинення тяжкого злочину відносно неповнолітньої особи, для придбання наркотичних засобів, суд не врахував можливості обвинуваченої вчинити новий злочин.
Судом першої інстанції при розгляді подання слідчого не прийнято до уваги, що ОСОБА_2 вчинила умисний тяжкий злочин, офіційно не працює, не має постійного джерела коштів до існування, що свідчить про відсутність в неї соціально-економічних зв’язків, котрі б утримували її за місцем мешкання та забезпечували її явку в органи досудового слідства та в суд, а також ухилитись від покладених на неї обов’язків та перешкодити встановленню істини по справі.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з направленням матеріалів на новий судовий розгляд, при якому суду треба врахувати наведене і прийняти рішення з врахуванням усіх обставин, передбачених ст.ст. 148, 150 та 155 КПК України.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів; -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора Центрально-Міського району м. Макіївки Донецької області Аксакова Е.А. - задовольнити.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 29.08.2011р. про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_2 - скасувати, матеріали направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.
Ухвала апеляційного суду Донецької області оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурора.
Судді
Залізняк Р.М. Акуленко В.В. Левандович О.О .