Справа №11-735/11 Головуючий в 1 інстанції: Іванов А.Г.
Категорія: ст. 81, 407 КПК України Доповідач: Залізняк Р.М.
У Х В А Л А
Іменем України
11 березня 2011 року колегія суддів Судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді Залізняк Р.М.,
суддів Опрі Л.О., Левандовича О.О.
за участю прокурора Брацила Р.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьк справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Донецька від 18.01.2011р., якою відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_1 від додаткового покарання у виді конфіскації майна, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 18.01.2011р. відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_1 від додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Свої рішення суд обґрунтував тим, що, діючим законодавством не передбачено звільнення від додаткового покарання у виді конфіскації майна особам, що відбули повністю основне покарання, без спільного подання орану, що відає відбуванням покарання та наглядової комісії.
Зазначена постанова була оскаржена засудженим ОСОБА_1 який в апеляції прохав постанову суду скасувати, як незаконну. Вважає, що суд першої інстанції помилково послався у своїй постанові про відмову у задоволенні його клопотання про звільнення від додаткового покарання на вимоги ст. 81 КК України, ст. 407 КПК України, оскільки він повністю звільнений від покарання, а вирок в частині конфіскації майна не виконаний до теперішнього часу, що свідчить про необхідність керування у даному випадку вимогами ст. 411 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який вважав постанову законною та обґрунтованою, а апеляцію – безпідставною, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова суду – скасуванню, з наступних підстав.
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 про те, що суд помилково відмовив йому у задоволенні його клопотання про звільнення від додаткового покарання на підставі ст. 81 КК України та ст. 407 КПК України є обґрунтованими за такими підставами.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
При цьому слід мати на увазі, що таким додатковим покаранням, від якого можна звільнити достроково (тобто до закінчення строку), є лише позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю.
При умовно-достроковому звільненні засудженого від відбування основного покарання засудженого, щодо якого було застосовано додаткове покарання, суд може вирішити питання про його повне або часткове звільнення від відбування і додаткового покарання не тільки тоді, коли про це порушено питання у поданні органу, який відає виконанням покарання, а й за своєю ініціативою.
Коли питання про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання виникло після повного відбуття засудженим основного покарання, суд за поданням зазначених у ч. 1 ст. 407 КПК України органів може повністю або частково звільнити його від додаткового покарання після фактичного відбуття встановленої законом частини останнього та за наявності інших обставин.
Як видно з матеріалів справи ОСОБА_1 був засуджений вироком апеляційного суду Донецької області від 20 січня 2009 року за ч. 3 ст. 229-1, ч. 2 ст. 345, ст. 42 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Указом Президента України від 28.04.2007р. основна міра покарання скорочена до 7 років 6 місяців (а.с. 18-20).
Постановою Корюківського райсуду Чернігівській області від 16.07.2007р. ОСОБА_1 звільнений умовно-достроково від відбування основного покарання, призначеного вироком апеляційного суду Донецької області від 20.01.2003р. на невідбутий строк – 1 (один) рік 6 (шість) місяців 20 (двадцять) днів (а.с. 2).
Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його зазначеного вище клопотання помилково послався на таку підставу, як відсутність сумісного подання органів, що відає відбуванням покарання і спостережної комісії про це.
Що стосується доводів апеляції засудженого про те, що його клопотання повинно бути розглянуто у відповідність з вимогами ст. 411 КПК України, то вони не мають під собою законного підґрунтя.
Статтею 411 КПК України визначається порядок вирішення питань, пов’язаних з виконанням вироку. Підсудність цих питань визначає ст. 409 КПК України, відповідно до якої до цих питань відносяться питання про всякого роду сумніви та протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, та застосування кримінального закону, що має зворотню силу, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 5 КК України.
Таких питань у клопотанні ОСОБА_1 не наведено.
Проте ОСОБА_1 засуджений до додаткової міри покарання у виді конфіскації майна, яке є його власністю.
Як видно з матеріалів справи виконавчий лист про конфіскацію майна ОСОБА_1 на користь держави, виданий апеляційним судом Донецької області 20.01.2003р. перебуває на виконанні у ВДВС Кіровського райуправління юстиції у м. Донецьку, станом на 17.12.2010р. виконавче провадження триває (а.с. 14).
Виходячи з наведеного вище, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, та підлягає скасуванню, а справа – поверненню на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 407, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Кіровського районного суду м. Донецька від 18.01.2011р., якою відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_1 від додаткового покарання у виді конфіскації майна, - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Судді:
Р.М. Залізняк О.Г. Стародуб О.О. Левандович