Справа №11-3669/10 Головуючий в 1 інстанції: Іванова І.Ф.
Категорія: ч.3 ст. 185 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2011 року колегія суддів Судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді Залізняк Р.М.
суддів Левандовича О.О., Стародуба О.Г.
за участю прокурора Єроклінцевої Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляції прокурора, адвоката ОСОБА_1, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, на вирок Калінінського районного суду м. Донецька від 19.11.2010р. по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Калінінського районного суду м. Донецька від 19.11.2010р.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Михайлівка, Донецької області, громадянин України, українець, із середньою освітою, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, раніше судимий: 1) 04.06.2010 р. Селидівським міським судом за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень, штраф не погашений; не працює, зареєстрований в АДРЕСА_2, мешкає в АДРЕСА_1,
засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі; на підставі ст. 70 КК України остаточно визначено покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі із штрафом на користь держави у розмірі 850 грн.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він, будучи раніше судимим за вчинення таємного викрадення чужого майна 04 червня 2010 року Селидівським міським судом Донецької області за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень, у період невідбутого строку, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у приміщення, на території Калінінського району м. Донецька, при наступних обставинах.
06 вересня 2010 року приблизно в 09-30 годин гр. ОСОБА_2 перебуваючи в будинку ВАТ «Донецкшахтострой» по вул. 50-й Гвардійської Дивізії, 35 у Калінінському районі м. Донецька, де діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань шляхом вільного доступу, через незамкнені двері проник у кабінет - № 13 «відділ кадрів», звідки таємно викрав чуже майно, що належало гр. ОСОБА_3, а саме мобільний телефон «Samsung SGH L700» вартістю 720 гривень, у якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку МТС вартістю 10 гривень, на рахунку якої було 70 гривень, мобільний телефон «Nokia 1200» вартістю 120 гривень, у якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку МТС вартістю 10 гривень, що знаходились на робочому столі, а також кошти в сумі 250 гривень, які знаходились в сумці, на загальну суму 1180 гривень. Після цього ОСОБА_2 викрадене привласнив собі та з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на свій розсуд, чим заподіяв гр. ОСОБА_3 матеріальний збиток на зазначену суму.
Вирок суду був оскаржений прокурором, який прохав його скасувати із-за істотного порушення норм кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону. Вважав, що суд, у порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 61 КПК України, незаконно допустив до участі у справі в якості захисника засудженого його дружину - ОСОБА_4, оскільки вона органами досудового слідства була допитана в якості свідка. Крім того зазначив, що судом не вказаний механізм виконання покарання, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основне покарання у виді штрафу виконується окремо.
В своїй апеляції захисник ОСОБА_1, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, прохає вирок суду скасувати, вважає призначене судом покарання надто суворим, оскільки судом не враховано особу засудженого, обставини, що пом’якшують покарання. Вмотивовує свої доводи тим, що засуджений повністю визнав свою вину у вчиненому злочину, характеризується позитивно, відшкодував шкоду у повному обсязі, має на утриманні батька-інваліда 2 групи та неповнолітню дитину, має захворювання, що потребує спеціального лікування.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляції, а у задоволенні апеляції захисника прохав відмовити, дослідивши матеріали справи в межах поданих апеляцій, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляції задоволенню не підлягають за таких підстав.
Статтею 370 КПК України прямо вказані порушення які вважаються істотними та на підставі яких вирок суду підлягає скасуванню. Зазначені прокурором доводи до таких не належать та є безпідставними.
Так, в апеляції прокурора вказано на те, що захисник ОСОБА_4, яка була допущена судом до участі у справі, не могла бути захисником засудженого у даній кримінальній справі, оскільки вона є свідком по справі.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що одночасно із захисником ОСОБА_4, в справі приймала участь у якості захисника засудженого – адвокат ОСОБА_5, повноваження якої на участь у справі підтверджуються ордером (а.с. 88).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що право обвинуваченого на захист не порушено, що унеможливлює скасування вироку суду з підстав зазначених прокурором в апеляції з причин істотного порушення норм кримінально-процесуального закону.
Крім того, доводи апеляції прокурора про незазначення судом першої інстанції механізму виконання покарання також не відносяться до порушень на підставі яких вирок суду підлягає скасуванню та це питання можливо вирішити відповідно до положень ст. 411 КПК України при виконанні вироку.
Враховуючи викладене, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що перешкодили суду повно і всебічно розглянути справу, встановити істину в справі, забезпечити законні права і законні інтереси учасників процесу й винести законний, обґрунтований і справедливий вирок колегією суддів не встановлено.
Також колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_2 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України, а саме в межах встановленої санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, з урахуванням того, що ОСОБА_4 раніше був судимий за вчинення корисливого злочину, знов вчинив умисний тяжкий злочин проти власності, його особу, що характеризується позитивно, не працює з 04.02.2008р., перебуває на обліку у наркологічному диспансері з приводу синдрому залежності від опіатів. Доводи апеляції захисника про те, що засуджений матеріально підтримує своїх батька – інваліда ІІ грипи, мати, яка не працює, та дворічну дочку з її матір’ю є неспроможними, оскільки нічим не підтверджуються.
Суд при призначенні покарання ОСОБА_2 врахував обставину, що пом’якшує його покарання – щире каяття у вчиненому.
З урахуванням наведеного доводи апеляції захисника ОСОБА_1, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, щодо невідповідності призначеного покарання внаслідок суворості є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення, а також попередження нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляції прокурора, що приймав участь у розгляді справи ОСОБА_6, адвоката ОСОБА_1, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, - залишити без задоволення.
Вирок Калінінського районного суду м. Донецька від 19.11.2010р. по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, - залишити без змін.
Судді:
Р.М. Залізняк Л.О. Опря О.Г. Стародуб