Справа №10-213/2011 Головуючий в 1 інстанції: Мілейко Є.Д.
Категорія: ч.3 ст.152 КК України Доповідач: Залізняк Р.М.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
18 березня 2011 року колегія суддів Судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді Залізняк Р.М.,
суддів Левандовича О.О., Опрі Л.О.
за участю: прокурора Дьяченка О.А.
розглянувши у відкритому судовому в місті Донецьку апеляцію захисника – адвоката ОСОБА_1, що діє від імені обвинуваченого ОСОБА_2, на постанову Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 19.02.2011р. про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо обвинуваченого
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Горлівки, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, раніше на судимого, що не працює, мешкає в АДРЕСА_1, зареєстрований в АДРЕСА_2
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 152 КК України, -
В С Т А Н О В И Л А:
В провадженні слідчого СВ Микитівського РВ ГДУ УМВС України в Донецькій області Крижанова О.А. знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 152 КК України
27.06.2007р. було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України та 29.02.2008р. порушено кримінальну справу за ознаками злочину за ч. 2 ст. 146 КК України.
09.02.2011р. ОСОБА_2 був затриманий у порядку ст. 115 КПК України за підозрою у вчиненні вказаних злочинів.
18.02.2011р. постановою слідчого, ОСОБА_2 притягнено в якості обвинуваченого за ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 152 КК України.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у незаконному позбавленні волі та зґвалтуванні неповнолітньої ОСОБА_3, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Постановою Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 19.02.2011р. було задоволено подання слідчого СВ Микитівського РВ ГДУ УМВС України в Донецькій області Крижанова О.А. про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту обвинуваченого ОСОБА_2
Постанова суду була оскаржена захисником ОСОБА_1, який в апеляції прохав скасувати її, оскільки судом не враховано всіх обставин справи, що враховуються при обранні міри запобіжного заходу, а саме, обставини, що характеризують особу обвинуваченого. Вважає висновки суду щодо наміру ОСОБА_2 ухилятися від слідства та суду й продовжити злочинну діяльність, перешкоджати встановленню істини по справі не обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який прохав постанову залишити без змін, ознайомившись з витребуваними матеріалами кримінальної справи, на підставі яких ОСОБА_2 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обговоривши доводи, наведені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція захисника задоволенню не підлягає, за таких підстав.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу суддею, згідно з вимогами ст.ст. 148, 150 КПК України, повинні враховувати: 1) наявність доказів вчиненні особою, щодо якої вони застосовуються, кримінально караного діяння; 2) наявність даних про те, ця особа може ухилитися від дізнання, слідства чи суду або буде перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі; або може вчинити інші злочини, або не буде виконувати інші рішення; 3) тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Відповідно до вимог ст. 155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.
В роз’ясненнях п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 25.04.2003р. із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004р. №10 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та провадження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства» зазначено, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим він обирається лише за наявності вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов’язків, що впливають із ч.2 ст. 148 КПК України, і його належної поведінки.
Так, вирішуючи питання про наявність доказів вчинення ОСОБА_2 кримінально караних діянь, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 152 КК України, суддя переконався, що його обвинувачення в цьому є обґрунтованим, в розпорядженні слідчого СВ Микитівського РВ ГДУ УМВС України в Донецькій області Крижанова О.А. є здобуті у визначеному законом порядку достатні дані, які вказують на наявність ознак зазначеного злочину.
Санкція ч. 2 ст. 146 КК України передбачає покарання у вигляді обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк; санкція ч. 3 ст. 152 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.
По справі є достатньо підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_2 знаходячись на волі, може продовжити злочинну діяльність або ухилитися від слідства та суду і тим самим перешкодити встановленню істини у справі.
При задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_2 суддею враховано й те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні двох злочинів проти волі, честі та гідності особи, один з яких відноситься до особливо тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який не працює, тривалий час перебував у розшуку, вину у вчинені злочинів не визнав.
Враховуючи наведене, суддя мав достатньо підстав вважати, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ст. 149 КПК України, ніж взяття під варту, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченому ОСОБА_2 у майбутньому з точки зору виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, відповідно до ч. 2 ст. 148 КПК України.
Викладені в апеляції захисника ОСОБА_1 доводи відносно того, що ОСОБА_2 має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_5 та батьків похилого віку, раніше не судимий тощо, самі по собі не можуть бути достатніми підставами для обрання щодо ОСОБА_2 менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова судді винесена законно та обґрунтовано, з урахуванням вимог ст.ст. 148, 150, 155, 165-1, 165-2 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію захисника - адвоката ОСОБА_1, що діє від імені обвинуваченого ОСОБА_2, – залишити без задоволення.
Постанову Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 19.02.2011р. про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо обвинуваченого ОСОБА_2, – залишити без змін.
Судді:
Р.М. Залізняк О.О. Левандович Л.О. Опря