Справа №11-2287/11 Головуючий в 1 інстанції: Христофоров Б.А.
Категорія: ст. 391 КК України Доповідач: Залізняк Р.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2011 року колегія суддів Судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді Залізняк Р.М.,
суддів Левандовича О.О., Акуленка В.В.
за участю прокурора Мінькова А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляцію засудженого ОСОБА_1 на вирок Кіровського міського суду Донецької області від 19.05.2011р. по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченому ст. 391 КК України, -
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Кіровського міського суду Донецької області від 19.05.2011р.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Красногорівка Мар’їнського району Донецької області, громадянин України, українець, з неповною середньою освітою, неодружений, раніше судимий:
- 05.11.1997р. Мар’їнським районним судом Донецької області за ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 101, ст. 42 КК України (в ред.. 1960 р.) до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 30.07.2002р. за відбуттям строку покарання покарання;
1. - 03.11.2004р. Мар’їнським районним судом Донецької області за ч.ч. 2, 3 ст. 296, ч. 2 ст. 345. ч. 1 ст. 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 10.01.2007р. за відбуттям строку покарання;
2. - 22.11.2008р. Ворошиловським районним судом м. Донецька за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі,
зареєстрований в АДРЕСА_1, що відбуває покарання в Кіровській ВК № 33,
засуджений за ст. 391, ст. 71 КК України до трьох років позбавлення волі
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 08.12.2010р. по теперішній час, відбуваючи покарання в Кіровській виправній колонії № 33 УДДУПВП у Донецькій області у відділенні № 3, за порушення режиму утримування на підставі постанов начальника Кіровської виправної колонії № 33 двічі, 16.12.2010р. та 03.02.2011р., піддавався дисциплінарним стягненням, тричі, 16.12.2010р., 27.12.2010р. та 19.01.2011р., поміщався до дисциплінарного ізолятору, та незважаючи на прийняті до нього адміністрацією КВК № 33 заходу дисциплінарного впливу, 03.12.2010р. за постановою в.о. начальника КВК № 33 за невиконання законних вимог адміністрації, тобто вимог ч. 5 ст. 118 КВК України, був оселений у приміщення камерного типу КВК № 33 строком на один місяць.
Однак, після звільнення ОСОБА_1 03.03.2011р. із приміщення камерного типу КВК № 33, він на шлях виправлення та перевиховання не став та будучи особою яка протягом року була піддана покаранню у виді поміщення в приміщення камерного типу, діючи умисно вчинив злісну непокору законним вимогам адміністрації виправної установи.
Так, 09.03.2011р. о 09-30 год., ОСОБА_1 знаходячись на центральній алеї, розташованій на території Кіровської виправної колонії в м. Кіровське Донецької області, вул. Дзержинського, б. 1, під час проведення по фамільної перевірки засуджених відділення № 3, у їхній присутності, у тому числі та присутності засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з якими згідно графіка чергувань на березень 2011 року, він 09.03.2011р. був черговим у житловому та підсобному приміщеннях відділення № 3, категорично, у відкритій формі, відмовився виконувати законну вимогу начальника відділення № 3 ОСОБА_4, провести прибирання кімнати виховної роботи відділення № 3, після чого був доставлений у медичну частину Кіровської ВК № 33 на предмет наявності в нього, якого-небудь захворювання, що перешкоджає виконанню законної вимоги адміністрації, де при обстеженні ОСОБА_1 яких-небудь захворювань у нього виявлено не було, після чого в цей же день, в 10 год. останній був доставлений у службовий кабінет начальника відділення №'3 ОСОБА_4, що перебуває на території Кіровської ВК № 33, де в присутності нього, працівників КВК №33: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та засуджених відділення № 3: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_11, підсудний вдруге, категорично, у відкритій формі, відмовився виконати законні вимоги ОСОБА_4, провести прибирання кімнати виховної роботи відділення № 3.
Зазначений вирок суду був оскаржений засудженим ОСОБА_1, який вважає призначене йому судом покарання надто суворим та просить вирок суду скасувати, оскільки судом не враховано його особу, обставини, що пом’якшують покарання, та пом’якшити йому покарання. Вмотивовує свої доводи тим, що суду першої інстанції не взяв до уваги його пояснення щодо причини відмови та приниження його людської гідності, також його щире каяття у вчиненому злочині.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який вирок вважав законним та обґрунтованим та прохав відмовити в задоволенні апеляції, дослідивши матеріали справи в межах поданої апеляції, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає, за таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 покарання у межах, встановлених у санкції зазначеної статті Особливої частини Кримінального кодексу України з урахуванням Загальної частини цього кодексу врахувавши ступень тяжкості скоєного ним злочину, а саме те, що він вчинив умисний злочин середньої тяжкості проти правосуддя; особу винного, який неодноразово був підданий адміністрацією Кіровської ВК № 33 заходам дисциплінарного впливу за порушення режиму втримування, у зв’язку з чим був оселений у приміщення камерного типу КВК № 33 строком на один місяць, на шлях виправлення та перевиховання не став та будучи особою яка протягом року була піддана покаранню у виді поміщення в приміщення камерного типу, діючи умисно вчинив злісну непокору законним вимогам адміністрації виправної установи, що негативно характеризується за місцем відбуття покарання, відносно представників адміністрації КВК №33 не завжди ввічливий, виконує їх вимоги під суворим контролем.
Суд першої інстанції обґрунтовано призначив покарання засудженому ОСОБА_1 у відповідності з п.4 п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 „Про практику призначенням суддями кримінального покарання”, а саме, виходячи з того, що відповідно до ч. 2 ст. 75, ч. 3 ст. 78 КК України вчинення протягом іспитового строку нового злочину є підставою для направлення засудженого для відбування призначеного покарання, та незастосування повторно до таких осіб звільнення від відбування покарання з випробуванням під час розгляду справи про новий злочин.
Доводи апеляції, що суд першої інстанції при призначенні йому покарання не врахував такі обставини, що пом’якшують його, як щире каяття у вчиненому, є необґрунтованими, оскільки зазначена обставина була врахована судом при визначенні розміру покарання.
Доводи апеляції засудженого, що судом першої інстанції при призначенні йому покарання не були враховані його пояснення судового засідання про причини його відмови від виконання вимог адміністрації виправної установи та приниження його людської гідності є неспроможними, оскільки ОСОБА_1 було роз’яснено, що при розгляді справи у відповідності із вимогами ст. 299 КПК України, він позбавлений права оспорювати визнані ним фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Враховуючи наведене, доводи апеляції засудженого щодо суворості призначеного покарання є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення, а також попередження нових злочинів, та підстав для його пом’якшення, колегією суддів не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Кіровського міського суду Донецької області від 19.05.2011р. у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченому ст. 391 КК України, - залишити без змін.
Судді:
Р.М. Залізняк О.О. Левандович В.В. Акуленко