Справа № 22-ц-1336/2011
Категорія 20
Головуючий у 1 інстанції Гринів М.А.
Суддя-доповідач Васильковський В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Васильковського В.М.
суддів: Матківського Р.Й., Проскурніцького П.І.
секретаря Кіндрата В.П.,
з участю позивачки ОСОБА_2
представників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в особі Івано-Франківської філії ПАТ «Імексбанк», ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на квартиру за апеляційними скаргами ОСОБА_7 та публічного акціонерного товариства «Імексбанк» на рішення Калуського міськрайонного суду від 05 липня 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
в липні 2010 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_6 звернулась з даним позовом, мотивуючи його тим, що 16.04.2010 року між ПАТ «Імексбанк» та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_6 і знаходилася в іпотеці. Вважала, що даний договір укладено з порушенням чинного законодавства. Зазначала, що 15.09.2009 року суд виніс заочне рішення за позовом банку про звернення стягнення на предмет іпотеки – спірну квартиру, яке скасовано та 24.09.2010 року винесено рішення, яким у задоволенні позову банку до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відмовлено. При реалізації квартири банком було допущено ряд суттєвих порушень, зокрема оцінка квартири проведена без участі власника, занижена її вартість. Повідомлень про можливість продажу квартири та її першочергової покупки для ОСОБА_6 не надходило. Просила визнати недійсним договір купівлі-продажу зазначеної квартири та визнати за ОСОБА_6 право власності на неї.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 05 липня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16.04.2010 року, укладений між ОСОБА_7 та ПАТ «Імексбанк» та визнано за ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1.
На дане рішення відповідачі подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 посилаючись на порушення судом норм матеріального права, зазначає, що судом безпідставно не взято до уваги, що при укладенні даного договору було дотримано всіх умов його чинності, зокрема на час укладення договору купівлі-продажу рішення Калуського міськрайонного суду від 15.09.2009 року скасовано не було, цим рішенням відповідачу було надано право продажу будь-якій особі предмету іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 з метою погашення заборгованості по кредитному договору. Необхідності отримання банком для цього окремого повноваження зі сторони позивачки не було. Невірним є висновок суду, що банк не менш як у 30-ти денний термін повинен був надіслати вимогу про виконання порушеного зобов’язання та попередження про звернення на предмет іпотеки. Помилковим є твердження, що позивачку не повідомлялось про продаж даної квартири, оскільки представником банку було надано листи-претензії № 178 та № 223, в яких позивачку повідомлялось про намір продати спірну квартиру, однак вручити їх не було можливості через відмову адресата та її відсутність по місцю реєстрації. Позивачка не повідомила іпотекодержателя про зміну місця свого знаходження. В рішенні невірно викладені свідчення ОСОБА_8, який надавав висновок про оціночну вартість квартири. Посилання суду на те, що при продажі було занижено ціну є невірним, оскільки підписуючи договір іпотеки 30.05.2006 року сторони домовились, що ціна договору купівлі-продажу визначається шляхом проведення незалежної експертної оцінки суб’єктом оціночної діяльності та зазначається у звіті про оцінку майна на рівні не нижче звичайної. Він, ОСОБА_7 є добросовісним набувачем спірної квартири і вона не може бути витребувана від нього, оскільки продана у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Просив рішення Калуського міськрайонного суду від 05 липня 2011 року скасувати, постановити нове рішення, яким в позові відмовити.
Представник ПАТ «Імексбанк» в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Між позивачкою та відповідачем укладено кредитний договір, для забезпечення виконання зобов’язань позивачка надала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Внаслідок невиконання договірних зобов’язань у ОСОБА_6 виникла заборгованість перед банком у розмірі 14 896,99 грн. Крім того, позивачка не повідомила про зміну свого місця знаходження. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 15.09.2009 року банку було надано право здійснювати всі повноваження, необхідні для здійснення продажу предмета іпотеки без необхідності отримання для цього згоди зі сторони позивачки. Оспорюваний договір було укладено на підставі чинного на той час рішення Калуського міськрайонного суду, тому висновок суду про неможливість звернення стягнення на квартиру як предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості є безпідставними. Згідно договору іпотеки вартість предмету іпотеки визначається шляхом проведення незалежної експертної оцінки. Посилання суду на відсутність у висновку експерта фотоматеріалів, як підставу визнання договору недійсним, є безпідставним. Такі матеріали не є обов’язковими для нотаріуса при посвідченні договору, законодавчо відсутній обов’язок щодо їх зберігання як для експерта так і для установи банку, не представлення таких матеріалів в судове засідання не свідчить про порушення визначення ціни договору. Судом дано неналежну оцінку будівельно-технічній експертизі від 21.06.2011 року що призвело до хибних висновків. Експерт Боднар О.З. вийшла за межі поставлених питань, вирішивши питання про вартість квартири станом на лютий 2010 року. У неї не було повноважень для перевірки висновків іншого експерта, однак ці обставини суд першої інстанції до уваги не взяв. Тому просять оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_6 до ПАТ «Імексбанк», ОСОБА_7 відмовити.
В засіданні апеляційного суду представники ОСОБА_7 та ПАТ «Імексбанк» апеляційні скарги підтримали, позивачка та її представник доводи апеляційної скарги заперечили.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що рішення Калуського міськрайонного суду від 15 вересня 2009 року про звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, ухвалено в заочному порядку у відсутності ОСОБА_6, власниці цієї квартири. Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 14 червня 2010 року дане рішення суду скасовано. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 24 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2010 року, у задоволенні позову ПАТ «Імексбанк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу квартири АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Постановляючи зазначене рішення від 24.10.2010 року про відмову в задоволенні позову ПАТ «Імексбанк», суд дійшов висновку про те, що прострочена заборгованість за кредитним договором в сумі 14 896,99 грн. не є співмірною з вартістю предмета іпотеки – трьохкімнатної квартири ОСОБА_6, в якій проживає її дочка з неповнолітньою дитиною, а також банком не доведено завдання збитків неналежним виконанням зобов’язання відповідачкою. Таким чином, відсутні підстави для звернення стягнення на спірну квартиру як предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Крім того, висновок суб’єкта оціночної діяльності про вартість цієї квартири 63 750 грн., за якою вона була продана ОСОБА_7, суттєво відрізняється від її дійсної ринкової вартості 244 064,89 грн.
Посилаючись на ст. ст. 203, 215, 321 ЦК України, ст. ст. 35, 37, 38 Закону України “Про іпотеку” суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16.04.2010 року, укладеного між ОСОБА_7 та ПАТ «Імексбанк» та визнання за ОСОБА_6 права власності на вказану квартиру.
Висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до вимог ст. 14 ЦПК України обов’язкові та підлягають виконанню судові рішення, що набрали законної сили.
Заочне рішення Калуського міськрайонного суду від 15 вересня 2009 року про звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, ухвалено у відсутності ОСОБА_6, власниці цієї квартири, і не набрало законної сили.
В подальшому, після скасування цього рішення, у задоволенні позову ПАТ «Імексбанк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу квартири АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, рішенням Калуського міськрайонного суду від 24 вересня 2010 року, яке набрало законної сили, відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 і 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до положень ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21 вересня 2004 року.
При укладенні з ОСОБА_7 оспорюваного договору купівлі-продажу від 16 квітня 2010 року цієї квартири ПАТ «Імексбанк» порушив, встановлений законом порядок продажу майна, що знаходиться в іпотеці для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором.
Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 цього Закону, якщо рішення суду про задоволення вимог іпотекодержателя передбачає його право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, він зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.
Вказаних вимог закону ПАТ «Імексбанк» при укладенні з ОСОБА_7 оспорюваного договору купівлі-продажу від 16 квітня 2010 року квартири АДРЕСА_1 не дотримався.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що він є добросовісним набувачем спірної квартири і вона не може бути витребувана від нього, оскільки зазначена квартира продана з порушенням порядку, встановленому для виконання судових рішень.
За таких обставин, інші доводи апеляційних скарг про те, що банк мав право продажу квартири без отримання окремого повноваження зі сторони позивачки, про направлення повідомлень позивачці про продаж її квартири та неможливість їх вручення через відмову адресата та відсутність по місцю реєстрації, про законність оцінки вартості квартири, не спростовують висновку суду про відсутність правових підстав для вчинення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири та порушення встановленого законом порядок продажу майна, що знаходиться в іпотеці.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, а наведені в апеляційних скаргах доводи є необґрунтованими.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, повно і всебічно з’ясував обставини справи та визначив правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми і ухвалив законне й справедливе рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
апеляційні скарги ОСОБА_7 та публічного акціонерного товариства «Імексбанк» відхилити.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 05 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в особі Івано-Франківської філії ПАТ «Імексбанк», ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на квартиру, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Васильковський В.М.
Судді: Матківський Р.Й.
Проскурніцький П.І.