Справа № 22ц-6149/2010
Головуючий у 1 інстанції Гноєвий С.С.
Категорія
27
Доповідач Баркова Л.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Баркової Л.Л.
суддів Кучерявої В.Ф., Ткаченко Т.Б.
при секретарі : Дерюгіної В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за
позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк
України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за
кредитним договором
за апеляційною скаргою представника відповідачки ОСОБА_2
на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької
області від 18 жовтня 2010 року
в с т а н о в и л а :
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 18
жовтня 2010 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний
експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення
заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто на його користь з
ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №77707С11 від
27.03.2007 року в розмірі 2043 доларів США 70 центів, що в еквіваленті до
офіційного курсу Національного Банку України станом на 18.10.2010 року
становить 16163 грн.62 коп.; нараховані відсотки в розмірі 1 долар США 40
центів, що в еквіваленті до офіційного курсу Національного Банку України
станом на 18.10.2010 року становить 11 грн.07 коп.; комісію за управлінням
кредитом 420 грн.; пеню за прострочену заборгованість по кредиту за період з
1.09.2008 року до 14.07.2009 року 10077 грн.51 коп., пеню за прострочені
відсотки за період з 1.09.2008 року до 14.07.2009 року 786 грн.72 коп.; пеню
за прострочену комісію за обслуговування в період з 1.09.2008 року до
14.07.2009 року 43 грн. 47 коп.; а також судовий збір 278 грн.44 коп. та
витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_2 просить
рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позову
відмовити, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам
справи, які неповно з»ясовані, неправильно застосовано норми матеріального
закону та порушено положення процесуального закону.
У відповідності з положеннями ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд
розглядає справу у відсутності представника відповідачки ОСОБА_2, який
належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_1, яка
просила скаргу задовольнити, представника позивачки ОСОБА_4, який просив
скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження
та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє
апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої
інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального
права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних
лише формальних міркувань.
Розглядаючи справу, суд повно, всебічно і об’єктивно встановив її
обставини, дав правильну оцінку наданим доказам і дійшов обґрунтованого
висновку про те, що оскільки станом на 14 липня 2009 року відповідачкою
повністю не виконані умови кредитного договору, за яким виникла заборгованість
за кредитом, є підстави для задоволення позову, відповідно до розрахунку,
наданого позивачем.
Не погодитися з таким висновком суду не можна.
Згідно із положеннями ст.14, ч.1 ст. 629 ЦК України цивільні обов»зки
виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Договір є обов»язковим для виконання сторін.
Як вбачається із матеріалів справи, між Публічним акціонерним
товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1
27.03.2007 року укладено кредитний договір №77707С11 в розмірі 13000 доларів
США за кінцевим терміном повернення кредиту 14 березня 2014 року зі сплатою
в доларах відсотків за користування кредитом в розмірі 14% , за порушення
термінів оплати відсотків пеню в розмірі подвійної облікової ставки
Національного банку за кожний день прострочення платежу, щомісячну плату за
управління кредитом в розмірі 20 грн. з начисленням пені за прострочення.
У забезпечення виконання зобов»язань відповідачки за цим договором
того ж дня було укладено між сторонами договір іпотеки, предметом якого був
житловий будинок літ. А-1 та земельна ділянка, площею 0,0475 га за адресою:АДРЕСА_1, які належали на праві власності відповідачці.
У зв»язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов»язань за кредитним
договором, що останньою не заперечується, та після примусового виконання в
установленому законом порядку звернення стягнення на предмет іпотеки з
перерахуванням позивачеві боргу, заборгованість за кредитним договором в
повному розмірі відповідачкою не погашено, кредитний договір до цього часу не
розірвано.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та положень
закону суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наданий
позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором є правильним,
відповідає умовам цього договору, а тому визначена сума підлягає стягненню в
повному розмірі.
Посилання представника відповідачки на те, що за відсутністю
генеральної ліцензії, яку позивачем суду не надано, останній не мав права на
видачу кредиту в іноземній валюті є неспроможними, спростовуються вимогами
закону та наданими позивачем доказами.
Згідно із ч.3 статті 533 ЦК України використання іноземної валюти, а
також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на
території України за зобов»язаннями допускається у випадках, порядку та на
умовах, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ч.2 статті 47 ЗУ «Про банки та банківську
діяльність» на підставі Банковської ліцензії банки мають право здійснювати
операції з валютними цінностями.
У відповідності з положеннями ч.ч. 1,2,4 ст.5 Декрету Кабінету
Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від
19.02.1993 року №15-93, Національний Банк України надає індивідуальні та
генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим
ліцензування у відповідності з цим Декретом. Банки, які отримали ліцензію
Національного Банку мають право від свого імені та за свій рахунок купувати
іноземну валюту у фізичних осіб – резидентів та нерезидентів, а також продавати
її фізичним особам – резидентам; здійснювати операції з валютними цінностями
на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії).
При розгляді справи в апеляційному суді позивачем надано Банківську
ліцензію Національного банку та додаток до неї про право здійснювати операції з
валютними цінностями.
Посилання представника відповідачки на те, що Банком при укладенні
договору не врегульовано питання щодо валютного ризику та у урахуванням
фінансової кризи відповідачка підлягає звільненню від сплати неустойки, є
безпідставними, на висновки суду не впливають.
Згідно з ч.1 ст.8 зазначеного Декрету, валютні курси встановлюються
Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, відповідно до
діючого Положення, затвердженого постановою Правління Національного Банку
України №496 від 12.11.2003 року, установлюється щоденно. Для розрахунку
курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування
іноземних валют станом на останню дату. Тобто стабільність курсу гривні до
іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, при укладенні кредитного договору в іноземній
валюті (доларах США) і беручі на себе певні обов»язки щодо погашення цього
кредиту та процентів саме в доларах США, сторони договору повинні були
усвідомлювати, що курс національної валюти до долара США не є незмінним, що
зміна цього курсу можливо настане, а тому відповідачка повинна була
передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність
висновків суду і не належать до тих обставин, з якими процесуальне
законодавство пов»язує можливість скасування оскаржуваного рішення.
Рішення суду відповідає встановленим обставинам справи та
положенням закону, тому підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Керуючись ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника відповідачки ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької
області від 18 жовтня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, може бути
оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної шляхом подання
касаційної скарги.
Судді